«А що ви зі свого боку для громади зробили?», «А зате ви бачили, скільки у губернатора машин?» – саме такі запитання пролунали з вуст головного бухгалтера Хорошівської селищної ради Людмили Омельчук. Це була реакція на мій закид, що вона свідомо вчиняє кримінальне правопорушення, не надаючи вже півроку відповіді на депутатські звернення та запити щодо розміру преміювання працівників селищної ради за 2017 рік.
Така дискусія відбувалася 13 червня на засіданні бюджетної комісії Хорошівської селищної ради, де ключовим питанням було внесення змін до Положення про преміювання працівників апарату даного органу місцевого самоврядування. Відповідний проект рішення був розроблений мною, депутатом селищної ради Сергієм Сіваченком, у відповідь на оприлюднення в ЗМІ матеріалу (https://zhitomir-online.com/top_news/68766-ryadovi-bukhgaltery-khoroshivskoyi-selyschnoyi-rady-zarobyly-za-rik-bilshe-nizh-golova-zhytomyrskoyi-oblderzhadministraciyi.html?fb_action_ids=1848891912079892&fb_action_types=og.comments), де були вказані «космічні» для Хорошева (понад 200 тис. грн.) розміри річних заробітків окремих працівників селищної ради. На вершині з цього рейтингу перебувала саме головбух Людмила Омельчук з 295 тис. гривень доходу (в середньому – 24,5 тис. на місяць). За кілька днів після появи статті вся громада просто загула про непомірне збагачення даних посадових осіб. А сама новина стала основною в робочих та побутових розмовах між більшістю місцевих мешканців. Тож моїм депутатським обов’язком було втрутитися в з’ясування причин таких захмарних заробітків.
Знаючи наперед з власних джерел про високі премії в раді, я ще наприкінці минулого року звернувся до головного бухгалтера, аби вона надала мені копію розпису преміювання по кожній посадовій одиниці. Проте у відповідь отримував формальну відписку з загальною процедурою преміювання в органах місцевого самоврядування або з проханням почекати до квітня і самому все подивитися в деклараціях. З огляду на це, 21 лютого 2018 року на чергову сесію селищної ради з даного питання я підготував уже депутатський ЗАПИТ, який було підтримано всіма депутатами ради. Проте через місяць я отримав лист за підписом заступника голови ради Василя Зіника, у якому він повідомляв, що з огляду на великий об’єм інформації термін розгляду продовжено до 45 днів. Хоча заступник (юрист за освітою) мав би знати, що процедура відповіді на ДЕПУТАТСЬКИЙ ЗАПИТ обмежується 30-ма днями і не може бути продовжена, як у випадку з інформаційними зверненнями громадян. Але й ні через 45, ні через 100 днів я вже жодної відповіді щодо запиту не отримав. А все тому, що керівництво селищної ради після опублікування своїх «захмарних» заробітків вирішило перейти у глухий захист або, як страус, заховати голову у пісок. Які прояви цього? Наприклад, процедура депутатського ЗАПИТУ, окрім самої відповіді депутату, передбачає обов’язкове надання інформації про результати його розгляду на наступній сесії. Проте вже другу сесію поспіль керівництво ради не вносить це питання до порядку денного. На зауваження щодо цього селищний голова Володимир Столярчук скептично відказує: «Ну то й що?»
Саме це «Ну то й що?» стало й ключовою тезою на засідання останньої бюджетної комісії, яка передувала проведенню сесії. На комісії схожими словами часто-густо оперували керівні посадовці селищної ради, які не вбачають у такому вчинку жодного зловживання. Наприклад, в такому форматі головний бухгалтер пояснювала те, що голова Житомирської ОДА Гундич часто починає свій робочий день о шостій ранку, а вона переважно лишень після 9-ї години на роботу з’являється. Голова ж Виконкому Лариса Головач додавала до цього, що свої 278 тис. грн. «назбиралися» з того, що вона при утворенні громади фактично 4 місяці займалася функціями відділу освіти. Я на це відреагував так: «Добре, припустимо, додайте собі по 5 тис. за ці 4 місяці – вийде 20 тис. А де ж інші майже 260 тис. узялися?» У відповідь чую лише зауваження типу «Чого Ви такий розумний?» або «Якщо не любите – то так і скажіть». При цьому дивно виглядає таке оцінювання апаратниками ради своїх додаткових посадових обов’язків. Адже, мабуть, ніхто з Вас, шановні читачі, не отримує на роботі подвійного окладу, коли колега іде у відпустку або бере лікарняний. А Хорошівській селищній раді, виявляється, такий хід реальний. Можливо, це така новітня технологія на заміну тому, що в громаду протягом 2017 – половини 2018 року не заведено якихось глобальних інвестицій та не втілено серйозних інвестиційних проектів. Хоча де ж ті проекти візьмуться, якщо відповідальні за зростання благополуччя громади левову долю позаробочого часу (і навіть робочого теж!) проводять у мережі Фейсбук, перепощуючи веселі картинки та історії. У цьому під час засідання комісії публічно зізнався заступник селищного голови Василь Зіник і додав: «Я гордий тим, що в робочий час сиджу в Фейсбуку, бо відстежую, щоб різні активісти не лили бруд на селищну раду».
Проте після такої словесного фонтану депутати бюджетної комісії все ж почали розглядати зміни до положення про преміювання. Розроблений мною проект не містив нічого понадреального чи меганебезпечного для апарату ради. Так у відповідності до нього пропонувалося:
1. Чітко визначити, хто надає пропозиції щодо премій, адже голова ради, котрий одноосібно підписує розпорядження про преміювання, не може охопити робочі показники маже 60-ти штатних працівників ради. Тож «Пропозиції щодо призначення премії та її розміру мають подаватися:
а) щодо працівників внутрішніх відділів – керівником відповідного відділу селищної ради;
б) щодо начальника відділу обліку та фінансової звітності, інших начальників відділів селищної ради, посадових осіб та спеціалістів - секретарем ради та заступником селищного голови;
в) щодо керівників структурних підрозділів селищної ради – селищним головою, секретарем селищної ради, заступниками селищного голови з питань роботи виконавчих органів, керуючим справами виконкому відповідно до розподілу функціональних повноважень;
г) щодо секретаря ради, керуючого справами - селищним головою».
2. До розділу «Показники преміювання та розмір премій» внести підпункт з наступним текстом:
«Преміювання вище, ніж 50%, може застосовуватися лише при виконанні працівником додатково таких умов:
1) виконання завдань та функцій щодо реалізації пріоритетних напрямів державної політики, участь у розробленні проектів нормативно-правових актів, проведення експертизи таких актів;
2) виконання роботи, що вимагає від працівника особливої організаційно-виконавчої компетентності та відповідальності, результатом якої є підвищення ефективності управління;
3) сприяння залученню інвестиційних надходжень до бюджету селищної ради та значних спонсорських коштів на фінансування проведення заходів;
4) важливий особистий внесок у поліпшення інфраструктури населених пунктів селищної ради;
5) визначні досягнення на обласному та всеукраїнському рівні у галузях культури, спорту тощо».
(Дана норма унеможливлює надання високих премій при лише виконанні стандартних функцій, які прописані в наявному положенні і які не потребують докладання понаднормових зусиль для покращення роботи, тобто:
- виконання заходів, передбачених планами роботи ради та планами роботи виконавчого комітету селищної ради;
- виконавська дисципліна (своєчасне, якісне і точне виконання доручень керівництва ради);
- трудова дисципліна (дотримання Правил внутрішнього трудового розпорядку)).
3. Відділу обліку та звітності щомісячно надавати комісії з планування та бюджету копію затвердженого розпорядження щодо преміювання з розписом підстав для кожної посадової одиниці. Надання вказаної інформації здійснюється протягом 5-ти робочих днів після підписання розпорядження про преміювання. (Дана норма зробить процес призначення премій прозорим і публічним, що вимагається діючим законодавством).
Крім того, у моєму проекті рішення була ще й така вимога: «Скасувати рішення Виконкому Хорошівської селищної ради, прийняте у квітні 2018 року, про створення Комісії з преміювання, оскільки воно суперечить принципу фінансового контролю в органах місцевого самоврядування, що знаходиться в компетенції та може покладатися виключно на комісію з планування та бюджету». (Ця вимога з’явилася тому, що у відповідь на оприлюднену в ЗМІ інформацію, керівництво ради на черговому Виконкомі нашвидкуруч ініціювало створення такої собі «Комісії з преміювання». Тобто до неї включилися лояльні особи, які без зайвого шуму своїм рішенням легалізували би будь-які «захмарні» нарахування.
Поява ж мого проекту рішення щодо премій у селищній раді наробила чималого шурхоту. І тому апарат ради вирішив розробити альтернативний проект, куди фактично скопіювали пропозицію про скасування абсурдної комісії з преміювання, а також критерії розподілу повноважень при поданні пропозицій щодо премій. А от граничні відсотки нарахування та необхідність звітування про призначення премій в проекті від селищної ради були відсутні.
Стосовно цього юрист селищної ради Таїсія Башинська на засіданні комісії апелювала до депутатів тим, що в постанові Кабміну №268 від 03.09.2006, що визначає процедуру преміювання, нема жодної згадки про граничні відсотки. Проте вона, стаючи горою за апарат селищної ради, навіть не хотіла слухати, що в тій такі постанові написано наступне: «Конкретні умови, порядок та розміри преміювання працівників визначаються у Положенні про преміювання відповідного органу». Крім того, у листі Міністерства соціальної політики України №3000/0/101-17 від 28.12.2017 зазначено: «У Положенні визначається коло працівників, на яких поширюється чинність преміальної системи, показники та умови преміювання щодо кожної категорії працівників, які передбачають не лише право на одержання премії, а й її розмір. Також положенням визначається періодичність преміювання (місячна, квартальна або залежно від фінансових можливостей, виплата премій до державних і професійних свят та ювілейних дат) та строки виплати премії; порядок нарахування премії кожній категорії працюючих (керівникам, посадовим особам місцевого самоврядування, службовцям, робітникам); порядок та підстави для збільшення (чи зменшення) розміру премії окремим працівникам або позбавлення її повністю».
Після цього юрист Башинська додатково заявила, що думка трудового колективу та умови колективного договору (який, до речі, депутатам теж відмовляються показувати) має вищу силу, ніж рішення депутатів. Довелося пояснювати спеціалісту, що селищна рада – це спеціальний орган місцевого самоврядування, а не підприємство, де профспілка має приймати ключові рішення і може скасовувати розпорядження керівництва. І якраз депутатський корпус наділений функціями вирішення всіх ключових питань, насамперед контролю. Але на ці аргументи працівники апарату ради не збиралися реагувати. Так само й відфутболювалися норми Закону України «Про запобігання корупції», де в статті 16 п. 2 чітко виписано: «Не може бути віднесена до інформації з обмеженим доступом інформація про: 2) розміри, види оплати праці та будь-яких інших виплат з бюджету особам, зазначеним у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону (сюди входять посадові особи ОМС), а також одержані цими особами за правочинами, які підлягають обов'язковій державній реєстрації, дарунки (пожертви)».
Стандартне «Ну то й що?» так само було відповіддю на озвучення мною норм Закону «Про місцеве самоврядування», де в статті 49 зазначено: «Депутат має право знайомитися з будь-якими офіційними документами, які зберігаються у відповідних органах місцевого самоврядування, та робити виписки, копіювання цих документів».
Мабуть, Верховна Рада, приймаючи ці законодавчі норми, забула вписати до них нагадування Хорошівській селищній раді, аби та в некомфортних умовах не перемикалася на згадувану «позу страуса».
Неприємно, що через два дні після комісії на самій сесії селищної ради селищний голова Володимир Столярчук теж публічно уникав питань щодо оприлюднення підписаних ним розпоряджень про преміювання і постійно дорікав мені фразами «Ви що самий розумний?», «Ви що все знаєте?», а також весело, з жартами реагував на виступ на сесії керівника одного з відділів, у якому той обіцяв карати всіх, хто буде про нього неправдиву інформацію поширювати (хоча якраз у матеріалі про премії жодних неточностей нема). Звісно, дане звернення стосувалося мене, адже керівний апарат ради переконаний, що матеріал про велетенські премії написав я. Не маючи жодних доказів, таке мені різко кажуть у вічі і навіть безпардонно заявляють, що готові про це заявити й у суді. Проте я розумію, що це – логічна реакція людей, які не розуміють суті конструктивної критики і будь-який докір у свій бік сприймають ледь не як посягання на власне життя. Таким є образ чиновника у типовому «совковому» форматі, який нам усім потрібно потихеньку змінювати.
А от зміни до Положення про преміювання на сесії селищної ради 15 червня так і не були прийняті. Розгляд понад 50-ти питань порядку денного затягнувся майже на 8 годин; керівництво селищної ради домовлялися з окремими депутатами; деякі, що працюють в підлеглих підрозділах селищної ради, природно боялися за робоче місце; наявність двох схожих проектів не дозволяла декому з депутатів зрозуміти суті пропозицій. Тому не один проект рішення не був підтриманий. І це незважаючи на той факт, що наразі в бюджеті громади є чималі проблеми, а на даній сесії (на вимогу Постанови Кабміну) було затверджено новий штатний розпис, за яким в органах місцевого самоврядування значно зросли посадові оклади. Порівнюємо з 01.01.2017 (у гривнях):
Селищний голова – з 2 988 до 8 000; перший заступник – з 2 880 до 7 500; секретар ради, секретар виконкому, староста – з 2 774 до 7 000; начальник відділу – з 1 723 до 5 900.
За таких умов (без скорочень та обмежень) обслуговування апарату селищної ради значно зросте, а селищному голові не треба вже буде підписувати премії на, умовно кажучи, 300%. Достатньо буде й давати лояльним працівникам 150%. І потім наприкінці року розповідати «казку» про те, що ми зробили висновки з попередніх прорахунків та знизили відсоток преміювання вдвічі. Проте людям не показуватимуться дані, що на функціонування апарату буде витрачатися левова доля коштів громади, а зароблені головбухом 300 тис. гривень майже будуть дорівнювати сумі, яка була надана селищною радою Хорошівському житлово-комунальному господарству протягом року на очищення, ремонт доріг, прибирання селища тощо (за звітом селищного голови за 2017 рік). В публічному доступі не з’являться дані, що на початку 2017 року на функціонування апарату ради закладалася сума в 5,3 млн. грн., проте до кінця року вона зросла на 72% - до 9,1 млн. Водночас до дошкільної освіти додали лише 8,4%, до ремонту та утримання доріг – 6%, до освіти – 14% тощо.
Наразі ж у ейфорії від локальної перемоги в «преміальній справі» керівники ради навіть не спромоглися провести через голосування окреме питання про скасування рішення виконкому про комісію з преміювання. Хоча ж із внесенням відповідного пункту у власний проект вони цю необхідність визнали, проте залишили діяльність незаконної структури до наступної сесії. Водночас дискусії довкола питання порядку денного щодо вивезення сміття або ремонту доріг між селами пересмикувалися, розпорошувалися, ніби проблем не існує. Хоча депутати по кілька разів наголошували на їхній наявності. Також на розгляд даної сесії виносилися ціла низка питань, які не належать до компетенції ради, а знаходяться у віданні виконкому, який відносно їх не спроможний прийняти результативних рішень. Складалося враження, що після публікації статті про преміювання керівництво ради сфокусувалося не на серйозних проектах, конструктивній роботі, а, насамперед, намагається зберегти свій імідж та без репутаційних втрат вийти зі складної ситуації. Звісно, при цьому необхідно знайти й «ворогів народу», які навмисно розхитують човен. Тому останнім часом вже на власну адресу чув чимало кліше типу «це плітки скандального журналіста» та навіть погроз. Вибачте, панове, але скандальні журналісти заглядають у чужі вікна, перевіряючи, хто з ким спить. А якщо депутат місцевої ради намагається сумлінно виконувати свої обов’язки, до яких входить функція контролю за використанням коштів у громаді, тоді це вже проблеми місцевих чиновників, які в кожному зауваженні або зверненні бачать страшного демона. І потім, проходячи коридором селищної ради, чуєш за одними з дверей «Коли той придурок Сіваченко заспокоїться?» Посміхаєшся про себе і розумієш, що такі фобії окремих чиновників, як правило, до добра їх не доводять. Ви ж лише уявіть: заступник голови селищної ради Зіник мене на засіданні комісії публічно звинуватив у тому, що прокуратура за моїм зверненням через суд зобов’язала селищну раду провести інвентаризацію та паспортизацію дитячих майданчиків, за збереження яких у нас роками ніхто не ніс відповідальності, а можливий дитячий травматизм через недоліки в споруджені списувався виключно на батьків. Саме тому з селищної ради наразі ширяться чутки, що депутат Сіваченко начебто хоче всі майданчики зруйнувати через недоліки в побудові. Насправді ж я лишень домагаюся, щоб вони довелися до нормального стану, а замовники проектів та будівельники сто разів думали перед тим, як на дитячому об’єкті стелити тротуарну плитку (як біля ДЮСШ депутатом облради Подіком) або робити висотні турніки (як біля НВК екс-нардепом Журавським), через які діти отримали вже не одну травму. А регламентований догляд за таким об’єктом унеможливить ситуації, коли по вул. І. Франка у Хорошеві на місці збудованого кілька років тому ошатного дитячого майданчика залишилася одна поламана пісочниця з великим написом з трьох літер…
Причому я неодноразово чув від керівництва селищної ради, що такі передбачені законом дії вони вчиняти не будуть. Тому-то в мене, як у свідомого громадянина, не було іншого механізму, аби змусити чиновників «заворушитися». А те, що їм при цьому додасться зайвої роботи, - це не наш з Вам клопіт. Бо саме за це чиновники отримують зарплати з податків громадян, а не за регулярні відвідування керівництвом селищної ради різних урочистостей. До речі, в громаді вже розповсюджують жарти про «квартет», який присутній на більшості культурних заходів (селищний голова, його заступник, секретар виконкому, головний бухгалтер). До присутності голови на будь-якому заході питань немає – він виконує репрезентативну функцію керівника. Але, вибачте, якщо приблизно порахувати паралельні майже щотижневі відвідини мистецьких заходів секретарем виконкому та бухгалтером, то вийде така арифметика: десь 40 заходів на рік Х 2 години в середньому = 80 годин на рік. Тепер ділимо на 8-годинний робочий день і отримуємо 10 робочих днів (два робочих тижні). Тобто протягом року названі працівники майже півмісяця сидять у робочий час на концертах, а сантехніки комунгоспу, нюхаючи постійно бруд та фекалії, мають заробітку в 5-6 разів менше з можливістю отримувати лише мізерні нерегулярні премії. І водночас на розгляд депутатів Хорошівської селищної ради підносяться пропозиції щодо необхідності закриття дитячих садочків, ФАПів на селах через брак коштів у бюджеті.
Але тут є натяки на позитив: нещодавно після офіційної поїздки до Литви на сайті селищної ради з’явилося повідомлення, що жодної копійки на такий вояж не витрачено. Здавалося б, непоганий хід. Проте, шановні читачі, офіційна поїздка – це не туристична подорож! Якщо селищна рада бере кошти в умовного спонсора на такі дії, то вона в майбутньому цілком вірогідно буде лобіювати його інтереси в бізнесі. А в такому спонсоруванні простежується явна корупційна складова. Тому економити треба на інших речах.
Зрештою купа наведених у даному матеріалі фактів говорить про головне – між керівництвом Хорошівської селищної ради та громадянами утворилася велика тріщина через одіозний випадок з преміюванням. Замість того, щоб озирнутися довкола, визнати свої прорахунки та зробити адекватні висновки (в тому числі й кадрові), посадовці намагаються просто перечекати негоду, адже, як запевняла колег у одній розмові головбух Людмила Омельчук: «Нічого. Поговорять трохи – та й заспокояться». Все розраховується на банальну апатичність більшості хорошівського населення до спільних проблем, яке переживає все всередині та просто не вміє висловити чіткий протест назовні. Всі, мабуть, знають такий вислів Плутарха «риба гниє з голови». Проте насправді він звучить «риба смердить з голови». А гниє-то вона зсередини. Тобто негативні дії наших правителів завжди відображають недоліки всього населення. Якщо всім паралельно на долю громади, то чому, власне, керівники мають іти на самопожертву заради світлого майбутнього.
Саме тому даний матеріал покликаний трошки розворушити і посадовців, і мешканців громади та нагадати, що з часом тріщина недовіри між місцевою владою та суспільством лише розширюється, бо ключові питання вперто залишаються без відповіді. Саме тому, власне, і річний звіт селищного голови за проведену роботу нашвидкуруч відбувся напередодні оприлюднення декларацій, а анонс заходу проводився лише протягом одного дня. Тож в актовій залі в робочий час, окрім працівників ради, було не більше десятка інших громадян. Вийшла така собі імітація містечкової демократії. Проте хочеться вірити, що населення громади таки розпочне напряму вимагати у посадовців чітких відповідей, як у владних кабінетах, так і на «преміальних» громадських слуханнях, процедуру проведення яких я, як депутат, планую ініціювати найближчим часом.
І наостанок. Дехто з читачів може долучитися до думки багатьох ображених чиновників та дорікнути мені, що я довкола бачу багато негативу та не описую позитивні сторони життя. По-перше, на депутата місцевої ради насамперед покладається функція контролю, а не виспівування дифірамбів та відбілювання видимих плям у діяльності окремих керівників. Мені не повинно бути соромно за свою бездіяльність перед виборцями. А по-друге, подивіться, будь ласка, на мою, начебто сповнену гнітючої критики, сторінку в Фейсбукуhttps://www.facebook.com/profile.php?id=100000758074927 та проаналізуйте зміст більшості дописів. Всі відомі мені негативні моменти, ставши депутатом, я звик конструктивно вирішувати в кабінетах при особистих зустрічах з відповідальними особами. Проте, коли деякі з цих відповідальних осіб цинічно піддають сумніву мої творчі, спортивні, волонтерські здобутки і кажуть «він навіть шпаківні не збудував», тоді й вмикається попереджувальний публічний залп, за яким напоготові лежать гори якісного журналістського компромату. І саме він може виплисти на поверхню, якщо хтось не повернеться до конструктивної роботи та продовжить шукати серед оточуючих «ворогів народу».
