7 чудес Житомирщини. Частина 2

Мабуть кожен, читаючи «Мандри Гулівера» у шкільному віці, хотів опинитися на місці головного героя. Не завжди доводиться подорожувати по казкових країнах та спілкуватись з неймовірними персонажами – ліліпутами чи велетнями. Звичайно, у цій серії ви не зустрінете казкових персонажів, однак ознайомити вас з туристичними казками Житомирщини нам цілком під силу. Сьогоднішні дива області будуть не менш цікавими, ніж попередні. Не вірите? Тоді тримайтесь за поручні! Подорож продовжується!

Не далеко від траси Коростишів – Київ розташоване місце, що нагадує пейзажі Скандинавії – Коростишівський кар’єр.

Береги колись гранітних копалин омиває водоймище, утворене штучно. Кар’єр подекуди охороняють гранітні скелі, що місцями сягають понад 10-ти метрів. Дехто пробує по них лазити, інколи у них це навіть виходить. Це місце охороняє мішаний ліс, дерева якого підкреслюють схожість пейзажів із землями кремезних вікінгів. Зручність кар’єра полягає у його розташуванні поблизу міста. Варто також додати, що саме тут було знято багато кінострічок. І це, зізнатися, не дивно.

 

Кожен житель села Червоне, що в Андрушівському районі бодай раз заходив до наступної нашої локації – розкішної споруди, палацу, побудованого на замовлення польського шляхтича Адольфа Грохольського, більш відомого як Палац Терещенків, цукрових магнатів.

Це диво побудоване в неоготичному стилі, популярному в центральній та західній Європі, невідомим архітектором. Має три поверхи, та три башти: одна (фасадна) – восьмигранна, та дві (бокові) – чотирьохгранні. Найкращі роки будинку як житлового приміщення тривали до радянської революції. Далі із розкішного палацу він перетворився на притулок для безпритульних дітей. Вони були занадто волелюбні, тому повтікали з оселі, а саму будівлю спалили.

Пожежа завдала сильних пошкоджень палацу, особливо зсередини. Однак, стіни витримали, і готові тішити очі.

У Чуднівському районі є ще один палац, побудований родиною Терещенків. І знаходиться він у селі Турчинівка.

Неповторний ренесансно-класичний красень жовтогарячого кольору розташований поряд з парком та ставком. Свого часу він був приданим доньки Федора Терещенка – Наталії. В цьому місці хочеться лишатися якомога довше. Бруківка у парку виглядає так, ніби ось-ось під’їде карета, з неї вийде кучер та запропонує вам келих витриманого червоного вина і прогулянку володіннями магнатського роду. Зараз – це Турчинівське ПТУ №30.

 

Садиба Прушинських-Оржевських, що знаходиться в Новій Чорторії, це цілий комплекс споруд: палац, парк, церква-усипальниця, в’їздна брама з прибрамним будиночком та парового млина.

Основна частина – палац – побудована у кін. 19 ст. Архітектурний стиль – вишукана еклектика – суміш бароко, модерну та ренесансу. Будівля білого кольору й досі причаровує погляди – затамувавши подих, мандрівник споглядає кожен метр будинку. Чудовий смак першовласників не може не подобатись. Площа парку садиби займає аж 70 га! Різноманіття флори нараховує близько 50 видів, в тому числі модрини – дуже рідкісний вид дерева.

Церква-усипальниця, побудована у русько-візантійському стилі, оздоблена мозаїками, мармуром, вівтарем. До речі, унікальні ікони на ньому були намальовані олійними фарбами не на дереві, а на цинкових дощечках. Нарешті, млин – він працює й сьогодні.

Спочатку це був один із найбільших в Україні, молов до 500 тис. тон муки будь-яких видів. Цей багатоповерховий будинок, побудований наприкінці 19 ст., не залишить байдужими ні любителів архітектури, ні просто прихильників чистого повітря та спокою.

 

У Житомирському районі, в селы Тригір’я, ви знайдете руїни маєтку славетних Терещенків та Спасо-Преображенський чоловічий монастир.

Точна дата спорудження невідома: одні джерела говорять, що він заснований в середині 16 ст. князем Володимиром Житомирським, інші – в 14 ст. Володимиром Ольгердовичем. Згідно з даними офіційного сайту, в монастирі є чудодійна ікона Божої Матері, що вилікувала не одного хворого. Ця святиня доволі відома не тільки в районі, а й в області, і часто відвідується віруючими з різних міст. Мальовничі околиці храму примушують відчути всю святість цього місця.

 

 

Володарськ-Волинський – місто, розташоване на р. Ірша. Саме тут, в районі, колись багатому на цінні мінерали, побудовано цікавий та своєрідний Музей декоративного та коштовного каменю. Тут нараховується понад 1,5 тис. експонатів, в колекції є рідкісні вироби, в тому числі й з каменю.

 

Коли потрапляєш на територію жіночого монастиря Афонської ікони Божої Матері, що в Малинському районі, забуваєш буденні клопоти і, здається, знаходиш спокій і душевну рівновагу.

До речі, місце для монастиря обрали не випадково: розповідають, що тут під час війни було розстріляно багато людей - мешканців навколишніх сіл.

Монастирський храм зведений на дванадцяти стовпах, обкладених камінням із гори Афон, що в Греції. У невеликому двоповерховому храмі на честь Афонської ікони Божої Матері - багато святинь: частинка поясу Матері Божої (який носила Пресвята Богородиця), ковчег із частками мощей двадцяти чотирьох афонських святих та ікони з Афону. А одна з найбільших святинь обителі - чудотворний мироточивий образ Господа Ісуса Христа.

Деякі інтернет-видання пишуть, що вчені проводили біохімічну експертизу, яка начебто підтвердила, що ікона виділяє справжню кров. Гематологи встановили її групу - IV (така група крові була у Христа, вважають італійські вчені, які досліджували Туринську плащаницю). При монастирі шиють чернечий одяг, печуть хліб, працюють на городі та доглядають за тваринами.

Окрім корів, коней, овець, кіз та курей тут живуть дві сім’ї страусів. Уже кілька років тут діє справжній розплідник, де вирощують кавказьких вівчарок. Дивовижні справи твої, Господи! Зберігають тут і дуже давню монастирську традицію - тримають власну пасіку.

Дивина та й годі! У православній обителі вирощують екзотичних тварин! – дивуються деякі туристи.

Крім того на території обителі є бібліотека, гончарний цех, художня майстерня та ставок, у якому матушки вудками ловлять рибу. А по воду в Кип’яче матушки їздять на незвичному транспорті - військовому бронетранспортері. Декілька з них мають права.

 

Варто записати ці місця у своєму блокноті. Найкраще там, де добре серцю. Як виявилося, не треба долати далекі відстані, щоб відчути багатство нових вражень. Відпочинок для душі можна знайти поблизу. Шануймося!