У Житомирському кафедральному Свято-Михайлівському соборі група художників продовжує невпинно працювати над розписом храму. Якщо спочатку над проектом працювало близько 30 художників, то наразі – близько 10.
Кажуть, що ці настінні розписи є унікальними, адже не зустрічаються ні в одному храмі світу, а їхня стилістика повертає нас до культури розпису храмів часів Київської Русі. 14 лютого під час прес-конференції розповіли, що головна мета – вивчення, збереження та розвиток української мистецької школи храмового розпису.
«Ще років 20 тому постало питання, як ми будемо прикрашати наш храм, відновлювати розписи. Здається, хтось із громади запропонував вивчити питання щодо відновлення українських розписів. Громада вирішила, що, вивчивши питання, ми обов’язково маємо знайти людей, які зможуть втілити в життя те, що напрацьовувалося у нас століттями. Потім ми знайшли художників, Дениса Білянського та благодійний фонд „Духовна освіта“. Його засновником є Юрій Бірюченко, який сьогодні повність підтримує наші мрії, починання, працю», – зазначив настоятель Свято-Михайлівського кафедрального собору отець Богдан Бойко.
Під час прес-конференції присутнім презентували ескізи майбутніх розписів, які вже наступної осені з’являться на стінах собору. Зазначають, що привезли лише частину, відсотків 30 від усього обсягу, адже збираються опрацюватиблизько 100 метрів полотна.
«Розписи в храмі – це не лише прикраса, а й ілюстрація Біблії від початку створення Всесвіту і до кінця. Звичайно, у скороченому вигляді робимо таку велику ілюстровану Біблію, але не книжну, а в храмі. Все, що ми малюємо, – за біблійними сюжетами. Храм присвячений архангелу Михаїлу. У нас було завдання максимально розкрити тему ангельську та безплотних сил, тому всі зображення так чи інакше перегукуються з ангельською темою. За мною ви бачите зображення Покрови з крилами, воно нібито незвичне. Сюжет Покрову Богородиці саме з ангельськими крилами з’явився саме в Україні. До речі, у цей час виникла така традиція різьблення дерев’яних іконостасів. Багато в чому українські художники були новаторами і робили такі сюжети. Стилістика може бути різна, але художник має будувати роботу на рівні світогляду. У нас склад художників розширений, є реставратори, які проходили стажування за кордоном. Ми технологічно вивчили ситуацію в храмі, вивчили архітектурно. Зупинилися на тому, що будемо робити розписи на полотні. Приїжджаємо у якийсь день і мобільно, приблизно за тиждень-два можемо поклеїти близько 100 метрів. Зараз у нас у роботі стеля. Заготовки робляться у майстерні, ми їх скручуємо та передаємо. І за малий проміжок часу, ми не перекриваємо службу в храмі, не заважаємо, не смітимо, два тижні – і все готово», – зізнається художник Денис Білянський.
Зі свого боку меценат, засновник фонду «Духовна освіта» Юрій Бірюченко пояснив, що вартість реставрації малюнків на стіні та стелі коштує 150 тис. доларів, але фонд виділяє цю суму, адже вірить, що це відродження національної духовності: «Чому я вважаю за потрібне цим займатися? Тому що на відміну від тих, хто переконує, що найбільша проблема в Україні – це економіка, я вважаю, що найголовніша проблема в країні – це духовність. Оскільки духовність первинна, саме цією духовністю ми й займаємось. Кошти до фонду надходять виключно від фізичних осіб, значною частиною від мене. Ніхто з нас не планує йти на вибори чи займати якісь посади, це ми робимо тільки для себе, щоб щось після нас на цій землі залишилося. Я вважаю, що не моя особиста заслуга і не заслуга фонду найбільша. Чому почався процес розпису храму? Отець Богдан мені показував весь цей проект, розповідав, чим він є унікальним. Спочатку, коли я зустрівся з художником, то подумав, що він просто хоче на цьому заробити, але, поспілкувавшись із ним, я зрозумів, що це зовсім не так. Що цей проект для нього щось більше, ніж заробіток, а проект відродження національної духовності, тому й ми залучилися до проекту. Цей проект, умовно кажучи, це приблизно третина храму. Він коштує близько 150 тис. доларів, які ми виділяємо на цю частину. Сподіваємось, що це не залишить байдужими мешканців Житомира, можливо, тоді це все можна буде зробити швидше або більше».
«Ікона – це зосередження духовного стану людини і тому, коли ми бачимо у храмі розписи, ми допомагаємо собі поринути в богоспілкування», – переконаний Єпископ Житомирський і Овруцький Паїсій, додаючи: «Чому для нас є важливими розписи? Бо як у Новому, так і Старому завіті, щоб зосередити людину і поєднати її з богоспілкуванням, людина повинна бачити, Бога людина не бачить, але вона відчуває його душею і сердцем. У храмах ми зображуємо біблійну історію, те, що стосується нас із вам, людського єства. Атеїстична та радянська влада знищувала храми, відповідно, знищувалися і розписи. Тому сьогодні велике завдання стоїть перед нами – це все відновлювати. У нас утворилася нова церква, від дня незалежності почали відновлюватися храми і сьогодні ці храми дійсно потребують доповнення розписами».
Кажуть, що саме цими українськими розписами хочуть показати спільноті те, як мають сьогодні виглядати храми України, закликати до усвідомлення української художньої церковної ідентичності.
«Зараз будується багато храмів. Хотілося б, щоб у храмах відновлювалися розписи, які є суто українськими, вони мають свою велику ідентичність. Ми маємо становлювати нашу українську націю. Ми повинні мати свою ідентичність помісної церкви та ідентичність українського народу, а це є дуже важливим для нас усіх та майбутнього країни», – додав отець Богдан.
Художники ж сподівається, що презентувати реставровану частину собору вдасться до Покрови, але зазначає, що обіцяти заздалегідь не буде: «Ми плануємо поклейку ста метрів стелі десь на Покрову, але я не можу точно сказати, ми на дати не працюємо, працюємо на вічність. Коли все буде готово, коли сприятимуть погодні умови, будуть готові стіни, тоді зберемось, домовимось і будемо робити».
