Йому лише 24 роки, та його роботи вже можна побачити у відомих голлівудських фільмах. Олексій Полак живе у Варшаві, паралельно працює на дві західні студії, і це все без профільної освіти. Він звичайний хлопець, народився в Житомирі, але вже у 20 років його покликали на роботу в World of Tanks – одну із найпопулярніших компаній у світі. Про це повідомляє Espreso.tv.
Далі – робота з відомими голлівудськими студіями, 16-годинний робочий день та дуже мало сну. Але безмежна любов до роботи, постійне навчання і експерименти приводять його до успіху.
Що таке концепт-арт
Не хочу називати себе художником, бо вони беруть мольберт і пишуть натюрморти та пейзажі. Я – концепт-художник, а це трохи інше.
Головне завдання для мене – створити настрій, дати колір і атмосферу краєвидам чи певному об’єкту. Можна сказати, що я ескіз-художник, скетч-художник.
Наприклад, створюю концепцію космічного корабля. Я продумую все: від його форми до технології. Далі мої нариси передають вже іншим художникам, які детальніше пропрацьовують усі малюнки.
Коли створюється гра, вона проходить кілька етапів: від ідеї до промо та запуску. Я виконую перший етап – даю напрямок та настрій малюнкам.
З чого все почалось
Коли мені було 7 чи 8 років, мені подарували першу приставку. Найпростішу, яка тоді була. Не знаю, як так вийшло, але тоді, в зовсім маленькому віці, я зрозумів, що хочу не просто грати в ігри, а створювати їх.
І я почав малювати героїв. Переважно я малював різних персонажів, монстрів. Звісно, у такому віці виходило смішно. Мене вже тоді зацікавила розробка ігор, хоча не розумів, що це і як робиться.
Коли в мене з’явився повноцінний комп’ютер, я купував різні книжки про графіку, вивчав програми. У 13 років брат відкрив для мене «3ds Max» – програму, в якій роблять ігри. Вона мені здалась просто катастрофічно складною.
Я вчився, читав книги і через деякий час, коли в мене вийшла якась найпростіша анімація, був на сьомому небі.
Так і минав мій вільний час: поміж «3ds Max», редактором карт у WoW і профільною літературою. У 16 я вже остаточно зосередився на малюнку і зрозумів, що це дуже мені подобається. Тоді ж з’явився планшет, і я почав більш серйозно працювати над графікою.
Приблизно в той же час дізнався про таке явище як концепт-арт, тоді індустрія якраз розвивалась. Почав вчитися, використовував усі доступні матеріали, які були в мережі, дивився відео в YouTube. Так я потроху і навчився чогось.
У мене немає профільної освіти, я закінчив журналістику і художні курси у 16 років. Якихось практичних знань мені й досі не вистачає.
Про першу роботу
Перша робота з’явилась у 17 років. Це був молодий стартап у Житомирі. Я вже тоді починав щось робити, збирав усі перші роботи, викладав у соцмережах.
Тоді було мало саме 2D-художників, усі займались векторним дизайном. Тобто дизайном листівок і роботою в рекламі. І це був великий плюс для мене.
Перша компанія, в якій почав працювати, теж займалась рекламою. Там я вперше зрозумів, що таке бажання клієнта і його виснажливі правки. Від рекламної типографії мене тоді почало нудити. Але у вільний час я все більше намагався щось робити: вивчав додаткові програми, малював, збирав портфоліо.
Згодом я потрапив на роботу до Дніпра. Компанія займалась виробництвом простих ігор для телефонів. У перший робочий день я малював іконки овочів, які посміхаються. Для мене це тоді було дуже незвично, і я поняття не мав, як робити мультики.
Я завжди прагнув до реалізму, а тут анімація. Мені там не дуже подобалось, і пропрацював лише 1,5 місяця. Я розумів, що мені це не подобається і навіть не старався. На роботі малював щось для портфоліо, провалював усі терміни. Тому мене звільнили. Це було моїм своєрідним падінням.
Робота над World of Tanks
Коли мене звільнили, у мене було вже мінімальне портфоліо. У той же день я почав розсилати його усім компаніям. Всім, хто лише трапиться.
Мене одразу запросили на нову роботу до студії, яка займалась розробкою повноцінних ігор для планшетів. У них я пропрацював три дні.
На третій день отримав листа від компанії Wargaming (World of Tanks) з повідомленням, що вони готові провести зі мною повноцінну співбесіду. Після розмови вони майже одразу дали позитивну відповідь.
Мене прийняли на позицію 2D-художника, але з орієнтацією на концепт-арт. Саме тоді я активно прокачував ці навики, постійно малював, майже не виходив з дому. Але це мені потім дуже сильно допомогло. Бо коли я приїхав вже до них у Мінськ на роботу, у мене був мінімальний досвід, я починав не з нульового рівня.
Працювати там було дуже складно. Я постійно вчився чомусь новому. Приходив додому після роботи і малював. Бо рівень у компанії був вищий за мій тоді, і щоб зберегти роботу, я повинен був дуже багато працювати.
У компанії були високі вимоги до ілюстрацій, до того ж у мене був дуже вимогливий начальник. Призначав майже нереальні терміни, і ти мав під них підлаштовуватись. Були випадки, коли люди звільнялись, бо їм було некомфортно так працювати.
Після року роботи стало легше, я краще працював, почались перші підвищення. Такий мій екстремальний ріст і постійне вдосконалення дозволило мені там затриматись на цілих чотири роки. Я навіть радий, що потрапив туди, бо за дуже короткі терміни мені довелось дуже багато зробити і навчитись. Інакше б нічого не вийшло, або не так швидко.
Робота над голлівудськими фільмами
У мене була висока температура, але у той момент дуже захотілось відправити компанії Aaron Sims своє портфоліо. Це компанія з Лос-Анджелеса, яка створює графіку для фільмів («Я – легенда», «Сутінки», «Чудо-жінка»).
Я навіть не думав, що вони дадуть відповідь, бо на той момент у мене не було досвіду та робіт, які їм були потрібні. І в цьому температурному маренні я відіслав їм портфоліо.
Буквально за три дні ми почали роботу. Завдяки ним я пропрацював над дуже крутими фільмами. Тоді почався теж нелегкий період, бо вночі я працював над різноманітними і неймовірними проектами вдома, а вдень – в офісі.
Я працював по 18 годин. Хоча зараз нічого не змінилось, але тоді я дуже фанатично ставився до роботи, міг не спати. А цього категорично не можна робити. Організм виснажується, зникає бажання будь-що робити.
До того ж я досі працював над «танчиками», робота там мене перестала влаштовувати. Я робив зовсім не те, що по ідеї мав би робити, більше працював над ілюстрацією.
Коли ти робиш щось дуже круте вночі, мотивації працювати вдень було менше. І я почав шукати нову роботу.
Я знав приблизно, у яких студіях хочу працювати. Не хотів залишатися в СНД, бо мені більше подобається працювати із клієнтами із США чи Європи, тому я розглядав лише західні компанії.
Про нас, українців, на моїй роботі говорять, що ми божевільні. Люди не повинні так багато працювати. Є така тенденція, що якщо наші люди чимось займаються і чогось досягають, то потім вони опиняються поза конкуренцією.
Цілі на майбутнє
Вже півроку я працюю у Варшаві у компанії Techland і не можу передати, як комфортно тут працювати. Атмосфера неймовірна і проект, над яким зараз працюємо, дуже крутий.
Але у мене зараз велике бажання робити щось для себе, окрім проектів для клієнтів. Мені хочеться досягти вищих рівнів. Хочу визначитись зі стилем, як мої роботи мають виглядати і що розповідати.
Участь у відомих проектах – це сильна мотивація, але при цьому завжди є куди рости. Не можна говорити, що от все, у мене хороша робота і можу нічого не робити. Це нікуди не приведе.
Зараз я багато співпрацюю з Aaron Sims, у них дуже круті проекти, і це – суцільне задоволення. Є ще кілька компаній, з якими я хотів би попрацювати.
Помилки в кар’єрі та як відпочивати від роботи
Ще на початку роботи я дуже болюче реагував на всі коментарі замовників щодо своїх робіт. Я емоційно сприймав критику: чи це коментарі від клієнтів, чи просто від начальників.
Зараз у мене вже титановий щит, я майже не реагую на такі речі. Не варто надто емоційно прив’язуватись до того, що ти робиш для клієнта. Робота є робота. Інакше ти починаєш страждати через кожне зауваження, а тоді може статись найстрашніше – ти не захочеш цим займатись.
У мене був такий період, коли я вигорав. Було дуже багато роботи, міг не спати. Я пропрацював у такому шаленому темпі і все – бажання зникає, ти не хочеш працювати. Тому потрібно відпочивати. Це стосується не лише професійного розвитку.
Для мене концепція відпочинку трохи відрізняється від загальноприйнятого. Це не просто вимкнути комп’ютер і вийти на вулицю, хоча це теж потрібно.
Коли ти кожен день маєш справу з візуальним контентом, то щодня придумуєш щось нове. А щоб вигадувати нове, потрібно накопичувати інформацію, чимось надихатись.
Це може бути і книга, і та ж комп’ютерна гра, і музика. Це має бути матеріал, який живить енергетично і емоційно. Ось це я можу назвати відпочинком. І це дійсно дуже корисно, а не просто вийти і забути про все.
Я у такі моменти відпочинку стараюсь дивитися фільми, книги читаю. Все стандартно.
Робота, якою пишаюсь найбільше
Я дуже радий, що працював над фільмом «Ремпейдж», який щойно вийшов. Це був дуже крутий досвід. Є ще кілька проектів, які скоро вийдуть на екрани, але, на жаль, я поки не можу про них говорити. Це буде продовження вже відомих та дуже видовищних фільмів.
Зараз має вийти також гра канадської компанії Elastic Games, з якими я теж співпрацюю. Це гра в стилі «П’ятниці 13» з різними елементами з фільмів жахів. Я сам дуже люблю хоррори 70-80-х років, тому ця гра мені шалено подобається, і я пишаюсь участю в цьому проекті.
Звісно, я дуже пишаюсь роботою в Techland у Варшаві. Ми зараз почали роботу над новим проектом. Він дійсно потужний. Я нічого схожого поки на ринку не зустрічав, тому впевнений, що все пройде успішно.
3 поради для тих, хто хоче стати концепт-художниками
Ніколи не зупинятись і продовжувати працювати, практикуватися і вчитися. Зараз є інтернет, тому робити це набагато простіше. Можна знайти все, щоб досягти рівня будь-якого художника. Практикуватись треба кожен день у будь-чому, що ви обрали.
Знайти в собі щось оригінальне. Щось таке, чим ти будеш виділятися з-поміж інших. Це дуже складно, просто катастрофічно. Особливо в наш час, коли все вже придумано. Нам залишається лише комбінувати щось і так придумувати нове. Ті, хто працює в цій індустрії, дуже цінують ідейність та оригінальність подачі.
Знайти орієнтир. Спочатку потрібно вибрати сферу, де хочете розвиватись, а потім вибрати орієнтир, куди рухатись. Це дуже важливо, бо якщо ти не знаєш, чого хочеш, ти туди не дійдеш.
Навіть якщо ти теоретично обереш студію, в якій ти хотів би працювати, то так чи інакше ти будеш там працювати. Якщо, звісно, робити все для цього.
