Любов Цимбалюк: «Я готова працювати з представниками всіх політичних сил, які пройшли до міської ради»

#Новини

За декілька днів у Житомирі відбудеться другий тур виборів на посаду Житомирського міського голови. За крісло мера знову змагатимуться нинішня виконувач обов’язків міського голови Любов Цимбалюк та її перший заступник Сергій Сухомлин.

Тим часом ми поспілкувалися з Любов’ю Володимирівною про те, які зміни чекають на місто у разі її перемоги на виборах, про досвід роботи у команді Володимира Дебоя та про те, як їй вдалося стати цьогоріч одним із найбагатших мерів України.

— Любове Володимирівно, почнімо з питання, яке зараз, так би мовити, на порядку денному, – другий тур виборів Житомирського міського голови. У разі Вашої перемоги, які зміни чекають на місто у найближчих півроку?

— Основні зміни, які вже відбулися, – новий склад самої міської ради. Це дуже важливо. Я впевнена, що саме молодість візьме верх. Також важливо, що багато з новообраних депутатів не були ще депутатами у жодних радах. Тому я сподіваюся на плідну роботу.

При цьому, однозначно, зміниться й склад виконавчого комітету. Треба сформувати його так, щоб це був компетентний орган, який здатний працювати. Я сподіваюся, що депутати розуміють: нам не потрібен сьогодні виконавчий комітет у складі 63 осіб.

Що зміниться за півроку? Зрозуміло, що в місті багато проблем, які треба вирішувати. Тому говорити про те, що зміниться за період зими, – дуже важко. Відтак, треба переглянути все, що вже було зроблено, спланувати те, що маємо робити, починаючи з ранньої весни.

Так, навесні маємо розпочати роботу з облаштування тротуарів. Це комплексна робота, яку треба робити першочергово. Я за те, щоб наше місто ставало кращим, і в ньому було комфортно жити. Ми плануємо ремонтувати парки відпочинку. Як би хтось не виступав проти, аргументуючи свою позицію тим, що є інші, суттєвіші проблеми, і кошти варто витрачати на їх вирішення.

Однозначно, зміниться склад виконавчого комітету. Нам не потрібен сьогодні виконком у складі 63 осіб.

Наше місто так близько знаходиться до Києва, що просто мусить стати туристично привабливим. Але для цього ми повинні багато зробити. Наприклад, розпочати реконструкцію вулиці Михайлівської, а також вирішити, що буде на місці знесених пам’ятників.

Разом із тим, я, певно, не належу до тих людей, котрі всі напрацювання попередників визнають поганими. У місті продовжують працювати програми енергоефективності та енергозбереження, які були запроваджені у 2011-2012 роках. Це стало можливим завдяки тій команді, яка була перед нами.

Є частина роботи міського голови та всієї команди, яка є щоденною. Це, наприклад, ремонт дахів і налагодження мережі.

Також, що дуже важливо, необхідно затвердити бюджет міста, програму соціально-економічного розвитку, в якій передбачити заходи на перспективу. Сподіваюся, що депутатський корпус працюватиме ефективно, і ми швидко почнемо рухатися вперед.

— Між іншим, як узагалі оцінюєте свої шанси у другому турі виборів Житомирського міського голови? І, на Вашу думку, чи був перший тур прозорим і чесним?

— Я людина, яка не звикла сама себе оцінювати. Тому сподіваюся, що житомиряни самостійно оберуть того, хто зможе якнайкраще працювати в місті і для громади.

Перший тур виборів, на мій погляд, відбувся спокійно, а це – найголовніше. Це було важливим для мене як чинного секретаря міської ради, який відповідальний за саму процедуру проведення виборів.

Результат першого туру виборів Житомирського міського голови був для багатьох очікуваним...

Водночас були певні порушення, виникали деякі суперечливі питання – сьогодні всі їх опрацьовують для того, щоб не допустити в наступному турі виборів.

Найбільше проблем виникало через недосконалість законодавства. Зокрема, людям було дуже важко розібратися з новими бюлетенями. Це вже не залежало ні від міської ради, ні від виборців.

А загалом я думаю, що результат виборів був для багатьох очікуваним.

— А як щодо команди? Бо успіх будь-якого діяча, зокрема політичного, залежить від надійних людей поруч. Чи є у Вас така команда?

— Однозначно, без будь-якого обговорення, команда міської ради має змінитися. Це стосується, перш за все, заступників міського голови та деяких працівників міськради. Основні критерії відбору команди та людей, які будуть працювати зі мною, – це їхні професійні якості, а не політичні вподобання.

Я поки не розповідатиму про свою команду. Адже це – той колектив, який дійсно є. Можливо, не зовсім він буде таким, яким я його зараз бачу. Тому що до міської ради пройшли депутати певних фракцій, політичних сил, разом із якими усе треба ретельно обговорити. Може, у них будуть певні зауваження до тих кандидатур, які є у мене.

Загалом же, команда у мене є, і скоро ви з нею познайомитеся (загадково усміхається, – прим. авт.).

— У разі Вашої перемоги, чи знайдеться у ній місце для нинішнього першого заступника міського голови – Сергія Сухомлина, який, по суті, є Вашим основним конкурентом на цих виборах?

— Я готова працювати з представниками усіх політичних сил, які пройшли до міської ради. Немає тих, із ким би я не хотіла співпрацювати.

— Днями представники об’єднання “Самопоміч” у Житомирі виказали свою підтримку Сергію Сухомлину. Які політичні сили підтримують Вас? З ким можлива Ваша коаліція?

— Є звернення, зокрема, від таких політичних сил, як “Свобода”, “Радикальна партія Олега Ляшка” та “УКРОП” про підтримку моєї кандидатури у другому турі виборів на посаду Житомирського міського голови.

— Зробімо ретроспективу: розкажіть про Ваш шлях у політиці. Яким він був на початку?

— У політиці я з 2010 року. Саме тоді я вперше прийшла до міської ради в якості депутата. Це мій єдиний політичний досвід. Це досить складний шлях, тому що політика – саме така, як про неї говорять (брудна справа, – прим. ред.).

Певно, у моєму житті якраз настав той період, коли вже й підросли діти, бізнес не потребував мого щоденного втручання, а хотілося щось змінити, працювати над тим, щоб місто ставало кращим, а наші діти й онуки хотіли жити в ньому. Саме тому я й пішла в політику. Все, що відбувалося далі, було досить неочікуваним.

У 2013 році зробили неправильно. Ми повинні були обрати міського голову.

У листопаді 2013 року почали відбуватися зміни не лише в Житомирі, а й в Україні загалом (Євромайдан і Революція гідності, – прим. авт). Ставало зрозумілим, що і в нашій міські раді далеко не все спокійно. Саме тоді мене обрали секретарем міської ради. А після припинення повноважень міського голови (Володимира Дебоя, – прим. авт.), згідно з законом “Про місцеве самоврядування”, я почала виконувати обов’язки міського голови. Їх я виконую й сьогодні.

Впевнена, що тоді зробили неправильно. Адже ми повинні були обрати міського голову. На жаль, нам не дали змоги провести позачергові вибори.

— Чи було для Вас несподіваним обрання Вас же секретарем міської ради?

— Насправді, ніколи в житті я не планувала, що буду секретарем міської ради. Передусім, у той час.

Але ситуація, що склалась у депутатському корпусі, неспроможність роботи міської ради, значна кількість звернень від депутатів і тодішнього міського голови підштовхнули мене до розуміння того, що ми мусимо спільно зробити все для того, щоб рада працювала, а місто – жило.

Я погодилася стати секретарем міської ради, розраховуючи при цьому не на такий довгий термін. Думала, що ми якомога швидше налагодимо роботу.

Було важливим консолідувати міську раду. І, відверто кажучи, мені це вдалося. Напевно, деякою мірою спрацював мій жіночий материнський інстинкт.

— А як Вам працювалося у команді колишнього міського голови? Це ж була переважно чоловіка команда…

— Не можна сказати, що було легко лише з тієї причини, що то у більшості своїй була чоловіча команда. Хоча я погоджуюсь із тим, що чоловіки у команді працюють краще, ніж жінки. Але у випадку з Володимиром Михайловичем (Дебоєм, - прим. авт.) ситуація була іншою. Команда ніби й була, але чомусь злагоджено не запрацювала.

— Під час особистих прийомів громадян Ви встигаєте поспілкуватися з багатьма людьми. Але робота виконувача обов’язки міськголови тільки цим не обмежується. Як Вам вдається все встигати?

— Звісно, тільки на прийомах громадян робота не базується. Але наші громадяни так довго були ізольовані від міської ради, відокремлені від посадовців і турнікетами, і прийомними годинами, що на сьогодні у них накопилося багато питань, на які треба відповідати негайно. Тому я працюю протягом усього дня, з чим багато хто не згоден. Бо я починаю працювати з 8:00, а закінчую тоді, коли вийде. У кулуарах міської ради вже шуткують, мовляв, короткий день до 19:00, значить, у нас усе добре (сміється, – прим. авт.).

— А скільки часу залишається для родини? Як вони ставляться до Вашої політичної діяльності, чи підтримують?

— Моєму старшому сину – вже 29-й рік, він працює. Молодший навчається на факультеті міжнародного права Київського інституту міжнародних відносин, готується стати політиком у майбутньому. Тому я відчуваю підтримку.

Поділяє мої прагнення і чоловік. Він на сьогодні вже не стільки бізнесмен, як волонтер, допомагає нашим військовим на Сході. Більшість часу він буває не вдома. Тому знає про існуючі у суспільстві проблеми не зі слів. Це допомагає йому краще розуміти й мене.

Звичайно, хочеться більше відпочивати. Але розуміння того, що вдалося допомогти хоча б одній людині, додає снаги.

Саме чоловік і сини, їхня підтримка, додають мені впевненості у тому, що треба рухатися далі, розвиваючи місто. Інколи, звичайно, хочеться більше відпочивати, довше поспати вранці. Бо часом дуже втомлююсь. Але розуміння того, що за день вдалося допомогти хоча б одній людині, додає снаги і приносить внутрішнє задоволення.

— Чимало сучасних політиків є бізнесменами. Ви, зрештою, теж не виняток. Зокрема у 1998 року відкрили свою справу – салон краси – перукарню “Шарм”. Але наразі внесімо ясність, що саме належить Вам і хто взагалі займається Вашим бізнесом?

— У 2013 році, коли мене обрали секретарем міської ради, зрозуміло, що згідно із законодавством, я втратила право і можливість займатися бізнесом. При цьому, як мій бізнес, він був закритий. Усіма справами зараз займаються чоловік і син, хоча спочатку виникала необхідність їх багато консультувати з деяких питань. А у мене зараз на це вже просто не залишається часу. Хоча часом хочеться забігти, перевірити, як і що відбувається…

— Водночас у травні Вас визнали одним із найбагатших мерів України. Ви посіли третє місце у такому рейтингу. При цьому заробітна плата, яку Ви отримуєте у міській раді, – трохи більше, ніж 6 тис. 100 грн… Як би Ви прокоментували цю ситуацію?

— Декларація, яку подає кожен державний службовець, містить дані про дохід родини.

Саме тому, що мої чоловік і син замаються бізнесом, у своїй податковій декларації я оприлюднила ті прибутки, з якими могли ознайомитися й ті, хто зводив той рейтинг. Більше того, ці дані є фактично незмінними, починаючи з 2012 року. Свого часу мене питали, чи не соромно мені подавати їх у декларації. Я відповідаю, що ні, адже цей документ засвідчує, по-перше, про сплату податків, а також про наявність робочих місць.

Я була більш ніж просто здивована, дізнавшись, що мене визнали одним із найбагатших мерів.

Я була більш ніж просто здивована, дізнавшись про визнання мене одним із найбагатших мерів. Я живу так, як живе багато житомирян. Я починала свій бізнес із досить простих речей, починала заробляти гроші під час поїздок до Польщі. Тому все, що зараз має наша родина, – це результат праці. Подеколи – дуже важкої.

— Якби не політика і не бізнес, чим би займалися по життю?

— Або політикою, або бізнесом. Третього не дано (сміється, – прим. авт.). Я досить непогано граю на роялі (свого часу закінчила музичну школу), хоча зараз не маю часу для заняття музикою. Але у важкі для себе моменти, саме граючи на роялі, можу відпочити.

А взагалі, я люблю ті години під час вихідних днів, коли можу приготувати для всієї родини обід, сама його подати. Я насправді люблю це робити.

— Кажуть, ми – це те, у що ми віримо. Тож, завершуючи нашу розмову, спитаю, у що на сьогодні вірить Любов Цимбалюк?

— Вірю у справедливість і в те, що не все продається за гроші. Вірю у те, що правда існує.