21 рік тому в Сєвєродонецьку, що на Луганщині, відбувся з'їзд сепаратистів, який став передвісником подій 2014 року - Новини Весь Харків.

Привид сепаратизму, який спорадично з'являвся нам у Криму в 1990-х, після Помаранчевої революції раптом загримів ланцюгами на Сході, відтак в Україні вперше всерйоз заговорили про можливий розкол і навіть війну. Поразка на виборах 2004 року ставленика колишньої совєцької номенклатури та кримінальних кланів промислових регіонів Південного Сходу спровокувала паніку серед регіональних еліт. Тоді ніхто ще не підозрював, що Віктор Ющенко ввійде в історію України як сильний думками та ідеями, але безпорадний в рішучих діях президент. Обіцянкам "посадити бандитів у тюрми" вірили, тож і намагалися врятувати свої шкури будь-якою ціною, хоч би й розвалюючи державу.

Зараз, коли ми дивимося на події тих днів із висоти певного досвіду, зокрема й нинішньої війни, Сєверодонецький з'їзд здається лише малозначущим куцим епізодом у житті України: зібралися невдахи, погрозили Києву, поляпали язиками й роз'їхалися по домівках. Але спочатку збіговисько в Сєверодонецьку мало дуже переконливий вигляд. Сепаратизм 2004-го починався могутніше, ніж сепаратизм 2014-го, який існував тільки за рахунок російської пропаганди.

Якщо конфлікт на Донбасі починався з невеликих мітингів на вулицях, де брали участь лише кілька тисяч людей, то з'їзд 2004 року мав зовсім інший характер – він був потужним і значущим заходом. 28 листопада до сірого, непримітного Сєверодонецька з'їхалися офіційні делегації з усіх областей, які підтримували Віктора Януковича (сучасний путін називає їх "новоросією"), а також представники "помаранчевих" регіонів, таких як Чернігівська, Сумська, Полтавська й навіть Житомирська області. Серед гостей був і мер Москви Юрій Лужков.

І були це не напівбожевільні "діди морози", а визнані політичні великоваговики того часу: голови ОДА та обласних рад, депутати, бізнесмени. Борис Колесніков, Євген Кушнарьов, Анатолій Близнюк. Звісно ж, з'явився там і Янукович, від котрого як від верховного вождя чекали закликів до повстання.

Оратори на з'їзді виголошували екстремальні заяви, які не поступалися антидержавним пропагандистським закликам, що стали причинами війни 2014 року. Борис Колесніков прямо з трибуни закликав до відокремлення України та заснування нової держави зі столицею в Харкові.

"Ми зобов'язані захищати інтереси своїх виборців. І якщо нам не дадуть змоги захистити свій вибір, ми готові йти на крайні кроки. В цьому випадку ми пропонуємо: висловити недовіру всім вищим органам державної влади, які порушили закон. Створити нову південно-східну українську державу у формі федеративної республіки. Столицею нової держави стане Харків, таким чином буде відновлена перша столиця незалежної Української Республіки", - заявив він.

Не менш рішуче висловлювався Євген Кушнарьов, зазначаючи: "Протягом минулого тижня ми стали свідками ретельно спланованого та добре фінансованого державного перевороту. Винуваті не прості люди, а та жахлива сила, яка вивела їх на вулиці та продовжує маніпулювати натовпом. Їхні задуми застали нас зненацька, але ми вистояли. Половина України підтримала Януковича на посту президента і залишається з нами. За жодних умов ми не визнаємо самозванців. Ми витримали удар, але піднялися з колін і готові до боротьби. Разом ми є нездоланні. І тим, хто гарячкує під помаранчевими знаменами, нагадую про основи географії: від Харкова до Києва — 480 км, а до кордону з Росією — всього 40 км. Галичині не вдасться нав’язати нам, як жити," — говорив голова Харківської області.

До того як прозвучали ці антидержавні заклики, 26 листопада 2004-го відбулася ще одна знакова подія, що стала фактично прообразом створення "ЛНР". Сесія Луганської обласної ради більшістю голосів ухвалила рішення про створення Автономної Південно-Східної Української Республіки і звернулася по підтримку до Владіміра Путіна. Як і 2014 року, локомотивом сепаратизму став аж ніяк не весь Південний Схід, а тільки три найсхідніші українські області: Харківська, Луганська й Донецька. Саме їхні представники виявилися хедлайнерами cєверодонецького з'їзду.

Джерело: https://t.me/istoriya_ukrainy/11921 (Тут можна замінити на інше посилання або переказати зміст, якщо потрібно.)