Чи можна обмежити участь лише командами Динамо та Шахтаря? Огляд європейських досягнень українських клубів.

Начебто такі речі дивувати не повинні, але щоразу це виглядає не менш прикро. Знову і знову всі представники УПЛ, назва яких починається не на "Ш" і не на "Д", провалюються в єврокубках.

У той час, як Шахтар у четвер з легкістю перемагав команду, що стала чемпіоном Європи, українські представники в Лізі конференцій зазнавали невдачі проти сербських молодіжних команд, або ж навіть аматорських колективів.

Чемпіон намагався впорядкувати свої відчуття.

Величезною радістю, з урахуванням попередніх подій четверга ще й великою несподіванкою стала впевнена (!) перемога Шахтаря на полі Бешикташа. Арда Туран тренує набагато менше за Уле Гуннара Сульшера, але зміг дати йому справжній майстер-клас.

Бешикташ, по-перше, влітку перебуває в стані "ярмарки": одні гравці йдуть, інші приходять. Шахтар мав у цьому компоненті перевагу: він свою перебудову почав взимку - і так, провалив другу частину минулого сезону багато в чому через це, але про це вже пізно говорити.

У четвер "гірники" виглядали на порядок краще готовою і зіграною командою. Третій гол відбувся після 51 точної передачі поспіль, причому під час цих передач були фази, коли м'яч доходив і до Різника, і до будь-якого з форвардів - і, головне, вся команда зміщувалася то в оборону, то в атаку, розхитуючи суперника.

Навіть при оцінці індивідуальних навичок гравців, крайні форварди "Шахтаря" безумовно переважали своїх опонентів на флангах. Аліссон відзначився двома асистами та голом, тоді як Кевін забив двічі. Навіть їхні помилки були зумовлені особистими невдачами. Йонас Свенссон і Давид Юрасек не виявилися спроможними протистояти вінгерам — бразильці виглядали набагато динамічніше, швидше та технічніше.

Проте, в цілому, основні фактори результату я вбачаю в технічній зоні. Оле Гуннар Сульшер навряд чи найближчим часом повернеться до АПЛ, якщо продовжить готувати команду такими слабкими засобами. Бешикташ не зумів адаптуватися до гри суперника навіть під час матчу: команда постійно втрачала м'яч, створюючи можливості для атак на свої ворота, і врешті-решт, виглядало так, ніби їх підготували до розгрому.

Два м'ячі, які влетіли в сітку воріт Різника, були радше непорозумінням, фартом. Спочатку пощастило з пенальті, потім - з осяянням Жоау Маріу, який спочатку пройшов пару захисників, а потім ще й добив м'яч у сітку після удару Рафи Сілви.

Які ж гравці, неймовірно! Два європейських чемпіона, дві колишні зірки Бенфіки, а Маріу навіть встиг пограти за Інтер. Шахтар здолав справжнього титанa - і тепер може гордитися цим досягненням. Навіть другорядні гравці вразили своїми виступами. Егіналду забив точно так, як це зробив у товариському матчі з Бешикташем п’ять років тому: зумів замкнути навіс ударом головою.

Бондаренко втратив своє місце в основному складі, проте, вийшовши на заміну, продемонстрував, що готовий боротися за повернення: його внесок під час четвертого голу був надзвичайно важливим. Це свідчить про те, що у Шахтаря є не лише якісні гравці, але й глибина складу (не лише на позиції Бондаренка: Вінісіус та Конопля також змагаються за кожну можливу хвилину на полі). Загалом, це був просто фантастичний вечір.

На жаль, інші команди не змогли навіть наблизитися до цього рівня.

Думаю, ніхто з тих, хто бачив перший десяток хвилин гри проти сербів, не міг припустити, що гра закінчиться з таким невтішним рахунком. Олександрійці під керівництвом тренера-дебютанта домінували по грі, не дали Партизану спокійно почати атаки, створювали момент за моментом і, в підсумку... пропустили.

Партизан, як досвідчена команда, скористався невимушеними помилками суперника. Незважаючи на те, що номінальні господарі матчу (який проходив у Катовіце) мали кілька вражаючих моментів, вони дозволили опоненту на самому старті гри здійснити практично "булітний" вихід віч-на-віч. Дуже прикро, що 18-річний воротар Партизана Нікола Сіміч, для якого цей поєдинок став лише дванадцятим у професійній кар'єрі, продемонстрував кілька чудових сейвів, проте не зміг впоратися з моментом, який виник у Шевченка на 14-й хвилині.

Олександрія загалом розпродається, але конкретний матч особливо яскраво, жирним чорнилом, підкреслив одну втрату. Калюжний зник - а з ним зникла людина, яка дозволяла команді на будь-який матч виходити начебто в більшості. Найкращий опорник ліги, який проробляв шалений обсяг роботи, тепер буде його проробляти в Металісті 1925, а за його відсутності в опорній зоні Олександрії утворився вакуум.

Так сталося з Лестером у сезоні 2016/17, коли на місце Канте в "лисицях" вийшов Амарті, і команда, яка раніше була чемпіоном ліги, почала програвати навіть ті матчі, які, здавалося б, були під контролем. Причина полягала в тому, що Амарті не проявляв належної активності, а в Олександрії на позицію Калюжного вийшов Шостак — гравець, який не був опорником за своїми функціями. У цьому матчі Партизан забив свій другий гол без жодного опору в опорній зоні, а в першому випадку, якщо б Іван залишився в клубі, можливо, він би й упіймав м'яч.

Олександрія вже давно заслуговує на гол, адже гра підопічних Нестеренка справді вражає. Дует Безерри та Царі має потенціал стати чимось схожим на зв'язок Гуцуляка з Назаренком у Поліссі - небезпечні фланги. Проте, існує два важливі "але": одне стосується конкретної ситуації, а інше - загальної картини.

Локальна ситуація полягає в тому, що Безерра, Кампуш, Цара та інші талановиті футболісти можуть не дожити до вересня в Олександрії, адже клуб активно розпродує своїх гравців. А глобально це свідчить про те, що команда, врешті-решт, залишиться лише для внутрішніх змагань. Всі клуби, що не є Динамо або Шахтарем, зазвичай зазнають невдачі в єврокубках.

Коли ми говоримо про сільські команди стосовно УПЛ, це зазвичай має на увазі деяку натяжку. Щоб усі міста України виглядали так, як "село" Ковалівка: подружжя Засух побудувало там потьомкінське село. Коли йдеться про колективи на кшталт Інгульця, Миная, завжди мається на увазі проживання команди десь у великому місті поруч, фінансування топовим митником або аграрієм... Але Санта-Колома, яка стала суперником Полісся, представляє село в буквальному сенсі слова.

У країні в цілому проживає менше людей (лише 86 тисяч), ніж у Житомирі. За даними останнього перепису, у Санта-Коломі населення становить 3002 особи, і у неї немає жодних мільярдних активів. Крім того, у команди немає значних досягнень: Санта-Колома не здобуває титулів місцевого чемпіонату вже протягом шести років. У конкретному матчі проти Полісся, андоррці почали дуже невдало: Гуцуляк скористався двома стовідсотковими можливостями, обійшов воротаря і забив м'яч у порожні ворота.

Успіхи Санта-Коломи стали можливими завдяки Поліссю, яке на певному етапі, здається, вирішило, що суперник почне забивати сам собі. Кудрик навіть встиг здійснити вражаючий сейв після дальнього пострілу, але це не "збудило" команду, яку Буткевич зібрав за чималі кошти. І ось, вольова перемога: спочатку Полісся заробило штрафний на своїй частині поля, потім виграло боротьбу за м'яч після невдалої подачі андоррців, а в результаті наступна подача вже була значно вдалішою.

Полісся показало просто жахливу гру в захисті. Можливо, команди з УПЛ бояться атакувати великими силами проти цього суперника, або ж Полісся не в найкращій формі. Однак Санта-Колома не змогла реалізувати всі свої можливості. У штрафному майданчику житомирців дійсно відчувався елемент невдачі, але, говорячи про Андорру, просто соромно на це посилатися. Сподіваюся, у матчі-відповіді Полісся зможе здійснити камбек — інакше важко зрозуміти, навіщо представники українських клубів весь сезон говорять про боротьбу за єврокубки.