Гіперактивна молода жінка із Бердичева зламала всі наші уявлення про бабусь (ВІДЕО)

Мама, дружина, невістка, донька, радіо- і телеведуча, господиня, екстримал, водійка, спортсменка і красива жінка: все це про тендітну бердичівлянку Ірину Чудіну. Майже рік тому вона ще й стала молодою бабусею. До нової ролі звикала недовго. І вже довела: бути бабусею – це класно. А бути неординарною і активною бабусею – вдвічі прекрасніше.

На роботі вона дуже гамірна. Бо вести ранкові радіоефіри треба цікаво. І це в неї виходить от вже 8 років. Ірина дуже любить свою роботу.

«Мені легко, просто, цікаво, відчуваю тут себе самою собою, не боюсь бути смішною, не боюсь бовкнути чогось зайвого, бо знаю, що мене зрозуміють. Я така ж сама, як і мої слухачі», - каже вона.

Її колега звукорежисер Олександр каже: дуже любить записувати з Іриною програми і рекламу. Адже вона робить усе швидко, якісно і просто. А поза роботою Іра стала для нього другом, який завжди підтримає і дасть слушну пораду.

«Сказати, що це енерджайзер – це нічого не сказати. В ній стільки всього поєднано, вона настільки всебічно розвинена, все встигає. Я не розумію досі, як в неї це все виходить. Вона може декілька справ робити одночасно. І вдома все встигає, і на роботі ну просто літає», - розповідає Олександр Шах, звукорежисер, колега.

Паралельно з роботою декілька разів на тиждень молода бабуся от вже 2 роки відвідує тренажерний зал. Її формі позаздрить багато молодих дівчат, переконує тренер Ірини Костянтин. Цей чоловік – майстер спорту з жиму лежачи. Жінка ходить до нього на тренування з великим завзяттям. Спочатку тренер боявся давати їй сильні навантаження. Та зараз привчив до штанги, гантель і різних тренажерів. Він захоплюється мотивацією Ірини, каже, вона ніколи не зупиняється на досягнутому результаті.

«Для її категорії досить серйозні результати показує. Займаємось, дуже здібна, ціленаправлена, легко з нею займатися, не треба заставляти. Хотілось би, щоб такі, як Іра, частіше приходили у спортзал. З ними легко і просто», - говорить Костянтин Пелішенко, фітнес-тренер.

Подруга Ірини Світлана – колишній волонтер, а нині – військовослужбовець. Зараз жінка у відпустці і часто приходить до подруги у гості. Про неї каже: це людина, яка знаходить спільну мову з усіма. Бути активною у різних сферах життя – її покликання. Як і допомагати людям. Зокрема – і нашим воїнам, для яких через Світлану залюбки передавала домашні смаколики.

«Я говорю, що зранку їду, і наранок уже все готово. Вона цілу ніч випікала бійцям на передову. Так ми почали співпрацювати. Потім я пішла в армію, зараз перебуваю в зоні бойових дій, нині – у відпустці. Але ми завжди підтримуємо зв’язок, вона завжди дзвонить, питає, як там справи і що там коїться», - каже Світлана Філіонович, подруга

Свою гіперактивність Ірина витрачає не лише працюючи на радіо. Жінка також веде на місцевому телеканалі програму вітань, де викладається наповну. А ще – вчить німецьку і полюбляє смачно готувати. Гостей обов’язково почастує кавою, звареною за власним рецептом. Дрібка солі, перцю та кориці роблять цей напій незабутнім.

Увесь свій вільний час вона приділяє родині. Завдяки батькам Ірина мала щасливе активне дитинство. Таке ж разом з чоловіком намагалася зробити і своєму синові Денису, якого народила у 18 років. Хлопець ріс таким же активним, як і мама. Тому в школу її викликали часто.

«Я в школу ходила як на роботу. Прийду, консиліум вчителів сидить, вистояла, почула всього і пішла. Правда ніхто ніразу не сказав, що він поганий чи робить щось спеціально. Він просто неймовірно жива дитина була», - каже вона.

«У нас там компанія, сумно на уроках сидіти було, постійно щось придумували, а мама потім ходила віддуватись», - додає син бердичівлянки.

Коли син привів додому майбутню невістку, пригадує бердичівлянка, вона одразу зрозуміла: вони стануть подругами. Так згодом і вийшло.

«Я ніколи не відчувала Іру в ролі свекрухи, бо з споконвіку це щось страшне. Для мене Іра у першу чергу подруга, ми довіряємо одна одній. Щоб б не сталося у житті, я знаю, що можу звернутися по допомогу, пораду. Я вважаю, що я найщасливіша невістка і знаю, що багато мені заздрять», - розповідає Анастасія Чудіна, невістка.

Коли з дня на день у Ірини Чудіної мав народитися онук, вона на два тижні переселилася до сина у Київ. Як тільки є можливість, одразу їде його няньчити.

«Вона приїздить, читає йому книжки, співає пісні, носить його по квартирі, все йому показує. Така собі типова сучасна бабуся», - розповідає син Ірини Денис.

А коли син з родиною приїздить в гості до неї, вона створює для них сто задоволень. Адже упевнена: сім’я – це найголовніше і найсвятіше у житті. Діти звертаються до неї за будь-якою допомогою чи порадою.

«Я прихожу до неї на станцію, сідаю, беру навушники і командую, яку музику ставити на весь Бердичів», - каже старший брат її онука Данилко.

«Ірина – це приклад господині. Я багато чому в неї вчусь, вона встигає за день те, що не встигають жінки за місяць. Вона дуже швидка, чітка і вміє все», - говорить дружина сина Настя. .

У моменти, коли Ірині нудно, а такі інколи при її ритмі життя бувають, вона придумує собі цікаве дозвілля. Так, вона зважилась на тату і записалась на курси водіїв.

«Дуже прекрасна жінка, хотіла навчитися їздити і досягла великого результату у ході занять, вийшла з успішно зданим екзаменом з теорії і практики водіння. Боятись її на дорозі не треба, вона виконуватиме правила дорожнього руху на дорогах України», - говорить Євген Кучерук, інструктор з водіння.

Отримавши права, Ірина хоче навчитись упевнено відчувати себе за кермом. А ще - екстремальному водінню.

За таку життєву позиції Ірину любить її родина. Її не називають бабцею, бо це слово геть їй не личить. Її називають люблячою мамою, яка 31-го липня зустріне усього лише 46-ий День народження.

«Я дуже пишаюсь мамою, нашою вже бабусею, бо що б вона не робила, доведе до кінця і робить все по максимуму. Я радий, що в мене саме така мама», - каже її син Денис.

Усім людям бердичівлянка Ірина радить насолоджуватись кожною хвилиною життя і не марнувати його даремно. Адже в світі стільки всього можна відкрити для себе, якщо тільки по-справжньому цього захотіти!