Пішов з життя видатний український філософ Мирослав Попович

Надійшла сумна звістка – на 88-му році життя відійшов у вічність вчений зі світовим ім’ям, видатний український філософ, громадський діяч, доктор філософських наук, професор, академік Національної академії наук України, Заслужений діяч науки і техніки України, лауреат Національної премії імені Тараса Шевченка, директор Інституту філософії ім. Г. С. Сковороди Мирослав Володимирович Попович. Про це йдеться в повідомленні на сторінці філософського клубу “Sophia garden” у Facebook.

“Життя і діяльність М. Поповича – це ціла епоха. Народився Мирослав Володимирович 12 квітня 1930 року в Житомирі. 1953 року закінчив філософський факультет Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка й упродовж трьох років працював директором середньої школи в с. Золотий потік на Тернопільщині. У 1956 році Мирослав Попович вступає до аспірантури Інституту філософії АН України і відтоді все життя залишається його працівником. Тут він захищає кандидатську дисертацію "Ірраціоналізм у сучасній французькій філософії" (1960) і докторську дисертацію "Філософський аналіз мови науки" (1966). З 1969 року Мирослав Володимирович – завідувач відділу логіки і методології науки, а з 2001 – директор Інституту філософії ім. Г. С. Сковороди НАН України. У 1992 році Мирослав Попович обраний членом-кореспондентом, у 2003 – академіком НАН України. Володів польською, німецькою, англійською, французькою, чеською мовами.

М. Попович був нагороджений Орденом "За заслуги" ІІІ ст. (1996), орденом князя Ярослава Мудрого V ст. (2005), Орденом Почесного легіону (2005, Франція).

М. В. Попович автор понад 250 наукових праць, присвячених проблемам логіки, методології та філософії науки, філософії й історії культури. Серед них монографії: "О философском анализе языка науки" (1966), "Логіка і наукове пізнання" (1971), "Философские вопросы семантики" (1975), "Очерк истории логических идей в культурно-историческом контексте" (1979), "Григорій Сковорода" (1984, у співавторстві), "Мировозрение древних словян" (1985), "Микола Гоголь" (1989), "Україна і Європа: праві і ліві" (1996), "Раціональність і виміри людського буття" (1997), "Червоне століття" (2005), «Григорій Сковорода: філософія свободи» (2007).

Великий суспільний резонанс мала фундаментальна праця Мирослава Поповича "Нариси історії української культури" (1999), яка витримала два видання. В 2001 році вона була удостоєна Національної премії України імені Тараса Шевченка. В книзі зображено процес розвитку української культури від найдавніших часів до сьогодення на тлі індоєвропейської та слов’янської міфології.

М. В. Попович був надзвичайно ерудованою людиною, чудовим співрозмовником, з яким можна було говорити на будь-які теми: про культуру і політику, про науку й релігію, про поезію і музику, про філософію і любов. Він брав активну участь у конференціях, в тому числі й тих, які проводила кафедра філософії Житомирського державного університету імені Івана Франка, був частим гостем нашого університету. Він часто виступав по телебаченню, давав інтерв'ю на найгостріші проблеми, які так чи інакше завжди торкалися питань культури, духовності, гуманізму, науки і моралі, проблем українського націє- і державотворення, глобалізації. На жаль, запланований на 21 лютого 2018 року виступ Мирослава Володимировича на засіданні нашого філософського клубу вже не відбудеться…

Мирослав Володимирович проніс крізь шквал буремних подій високі взірці людяності, любові і свободи. Про ці чесноти він говорив мужньо, тоді, коли за це можна було постраждати. Разом із однодумцями М. Попович створив "Ініціативу Першого грудня", яка стала осередком моральних авторитетів української нації”, – йдеться в повідомленні.