Житомирський туризм: ідеї є, реалізація кульгає

Житомирщина має що показати туристам, але в області відсутня для цього інфраструктура. Такої думки на сьогодні дотримуютьcя підприємці, зайняті у галузі, краєзнавці і навіть чиновники. Але як галузь розвивати, – правда у кожного своя.

«Стан туризму на Житомирщини не можна назвати не найкращим, бо він просто ніякий», – такими словами розпочав розмову краєзнавець Георгій Мокрицький, розмірковуючи над тим, як же його таки варто поліпшувати.

На його думку, неправильним є державницький підхід об’єднувати туризм із культурою чи промисловістю при створені певних управлінь і департаментів, відповідно змішуючи їй функції галузей. Таке «відфутболюваня» називає показником того, що Україна нині ще перебуває на стадії пошуків.

«У багатьох великих країнах світу на туризмі будують бюджет, національний дохід. У нашій області з’явилися структури, люди і кошти, тобто якась державна опіка. Але працівникам органів, які взяли під опіку туризм, абсолютно не вистачає змістовної культурологічної інформації.

Працівники органів, які взяли під опіку туризм, не знають пам’яток історії, архітектури, культури.

Тобто ці люди, враховуючи їхню профільну освіту та напрямок діяльності, не знають пам’яток історії, архітектури, культури, музейних закладів – усього того, що складає основу, суб’єкт туризму. Думаю, що закінчиться все тим, що буде невелика самостійна структура, бо чиновники не вирішують нічого, доки не надходить ініціативи „знизу‟», – розставляє акценти краєзнавець, демонструючи буклет «Житомирщина туристична», який цьогоріч його видавництво «Волинь» видало для управління промисловості, розвитку інфраструктури та туризму Житомирської облдержадміністрації з нагоди участі у туристичному форумі.

Передусім, у виданні видруковано лаконічну схему області з відмітками автошляхів і залізничних магістралей, обласного та районних центрів. До того ж, карта містить позначки щодо туристичних об’єктів, короткий опис яких подається на сторінках двома мовами разом із декількома фото.

«Ми показали сім, на наш погляд, найцікавіших маршрутів внутрішнього в’їзного туризму та надали інформацію про 48 музеїв в області», – пояснив Мокрицький.

Під час розмови Георгій Мокрицький мимохіть зупинився й на славнозвісних вінницьких фонтанах. Він переконаний, що на Житомирщині вже давно можна було би створити схожі іміджеві місця, які працювали б не тільки на благо в’їзного туризму, а передусім – на економіку:

Туризм – це містоутворюючий фактор і сектор економіки. На жаль, у Житомирі це не сприймається серйозно...

«Тому що кожен, хто їде до Вінниці, обов’язково користується громадським транспортом, а принагідно ще й купує там ситро, морозиво, сувеніри… За великим рахунком, це містоутворюючий фактор і сектор економіки. На жаль, у Житомирі це ну ніяк не сприймається серйозно!»

Як би банально не прозвучало, але у Мокрицького справді болить душа за туризм на Житомирщині. Здається, що він міг би говорити про цю галузь навіть не годинами, а цілодобово. І йому справді є про що розповісти. Зокрема окремо зупинився краєзнавець на топонімічному та гастрономічному символах обласного центру.

«Будучи з екскурсією у Ємільчинському районі, ми побачили у селі Мокляки надзвичайно цікавий об’єкт – добре збережений вітряк. У ньому були зламані зовнішні сходи, але я таки ризикнув зайти всередину, і переконався, що всередині він був абсолютно цілим, потенційно діючим. І тоді я висловив таку пропозицію, щоб поставити цього млина при в’їзді до Житомира – на майдані Мистецькі ворота. Це було би символічно, бо назву нашого міста асоціюють передусім із житом і миром», – пригадує історик.

Мокрицький каже, що транспортування цього об’єкта до обласного центру не буде надто затратним. Але при цьому млин можна було би перетворити на музей хліба, навколо якого можна було би щороку проводити заходи до Дня Житомира. До того ж, як член Національної спілки архітекторів України, розуміє: завдяки цьому символу можна було би вирішити заразом кілька іміджевих моментів.

Якщо в Коростені відбується фестиваль дерунів, то чому в Житомирі не може бути свята хліба?

Передусім млин пожвавлював би урбаністичне середовище. Цією ідеєю років п’ять тому краєзнавець був поділився і з представниками міської влади часів мера Дебоя. Мокрицький відправив листа на управління культури міськради, сформулювавши 50 пропозицій до програми розвитку туризму. Але далі розмов і схвальних відгуків справа не пішла.

«Якщо в Коростені відбується фестиваль дерунів, то чому в Житомирі не може бути свята хліба? Нам же сам Бог велів: у назві присутнє слово „жито‟. І жито ж у широкому сенсі – від хліба до навіть горілки», – деталізує він, заразом підводячи нас до розуміння, що саме може стати гастрономічним символом міста.

Усе згадане в сукупності сприятиме розвитку в’їзного туризму, що на сьогодні вкрай необхідне Житомирщині.

Цим видом галузі в нашій області займається по суті лише одна-єдина туристична фірма – клуб мандрів «ПАТРІОТ». На переконання менеджера цієї агенції Олени Черниш, для того, щоб стати потужним туристичним центром нашому регіону не вистачає належної реклами та розвинутої інфраструктури.

Клуб мандрів «ПАТРІОТ» – агенція, що спеціалізується на екскурсіях містом Житомиром, Житомирською областю, а також займається туристичними турами до Чорнобильської зони

«Але інфраструктура підтягнеться щойно з’являться туристи. Це як, наприклад, у місті Львові. Але нашу область просто не знають в Україні. Хоча де ще є такі пам’ятки, як „Кам’яне село‟ та унікальний у своєму роді Поліський природний заповідник в Олевську? Хоча що говорити про туристів, якщо про культурні та історичні пам’ятки Житомирщини не знає більшість жителів нашої області. Бо для початку цього ніхто не розповідає дітям у школі. Та й дієвої програми розвитку туризму у нас немає», – сказала Черниш.

При цьому на запитання щодо належності фінансування галузі вона лише скептично всміхнулася, буквально перераховуючи на пальцях об’єкти, які б його потребували:

«Зважаючи на стан наших музеїв і відсутність ремонту у картинній галереї, про фінансування годі й говорити. Якщо воно й є, то просто кудись зникає. Більше того, у нас навіть немає туристичних маршрутів як таких, тобто вони не розроблені.

Єдине, що рятує ситуацію, – це бажання людей, котрі знаючи Житомирщину, збирають туристичні групи і організовують екскурсії. Але на офіційному рівні таких ініціатив немає. У нас навіть немає туристичного офісу, куди б могли звернутися люди, приїхавши з інших міст до Житомира, щоб просто взяти карту…

У Житомирі навіть немає туристичного офісу, де б туристи могли просто взяти карту…

Тому й про яку туристичну привабливість може йти мова? То лише трапляються поодинокі випадки, коли люди самостійно шукають інформацію чи виходять на туристичні агенції…»

При цьому начальник уже згаданого управління промисловості, розвитку інфраструктури та туризму ОДА Роман Крисюк запевняє: намір про створення туристичного інформаційного центру є, але пригальмовує цей процес, знову ж таки, куце фінансування галузі. Єдине, що посадовець анонсує більш-менш впевнено – запуск спеціального порталу «Житомирщина туристична», де кожен бажаючий знайде всю необхідну інформацію.

«До кінця року плануємо створити такий портал який буде аналогом київського і львівського сайтів.

Там буде опублікована інформація як для жителів нашої області, так і представників інших регіонів України: про спортивні заходи, фестивалі, туристичні поїздки, – пояснив чиновник, і уточнив: – Але дати запуску цього сайту ми поки не визначили.

До кінця року запустимо інформаційний портал «Житомирщина туристична»

Бо кошти ще не передбачені. Є лише усні домовленості із керівництвом (облдержадміністрації, – ред.) про перенаправлення грошей».

Він як посадовець, який безпосередньо має бути відповідальним за стан чи то розвитку, чи то стагнації у галузі, погоджується з тим, що в’їзний туризм – то наше все (жартуємо, але в цьому жарті – таки чимала частина правди!).

«Нам потрібно розвивати внутрішній туризм. Особливо враховуючи події, пов’язані з анексією Криму. На Житомирщині перспективним є саме зелений туризм – на сьогодні можемо пропонувати чимало об’єктів», – сказав він.

Чим довше розмовляємо з чиновником, все очевиднішою стає здогадка: сприяти розвитку туризму на Житомирщині влада не дуже то й зацікавлена. Бо елементарно: ніхто не готовий фінансувати навіть поїздки на спеціальні заходи, де б представники галузі могли демонструвати її привабливість. Наша доля – пошук участі «на халяву» або ж за «символічну плату», як то було у кінці травня під час першого всеукраїнського туру-фестивалю «У гості до українців». «Інші заходи, які відбуваються в державі, – комерційні. І участь у них як обласній адміністрації, так і підприємцям коштує значних сум», – знизав плечами, мовляв, ви ж розумієте.

І в його словах таки є раціо. Бо на розвиток туризму з обласного бюджету цьогоріч спрямовали усього лише 89 тис. грн, на які особливо не розженешся. Тим паче, що востаннє галузь отримувала фінансування 2013-го. Тоді це було 47 тис. 700 грн.

«Минулого року, згідно з розпорядженням голови облдержадміністрації, було проведено перегляд видатків: усі кошти, передбачені на туризм, були спрямовані на стабілізацію ситуації в державі», – пояснив Роман Крисюк відсутність фінансування галузі у 2014 році.

Така ініціатива влади – цілком похвальна (не іронізуємо). Але зі свого боку ми вирішили пересвідчитися, що такої ж позиції дотримувалася й міська рада. Тож надіслали відповідний інформаційний запит. У відповіді на нього заступник Житомирського міського голови Олександр Бочковський (його парафія – гуманітарні проблеми обласного центру) повідомив, що обсяг фінансування діяльності у сфері туризму та краєзнавства у 2014 році загалом становив 44 тис. 700 грн. При цьому найбільше коштів – 27 тис. 400 грн – мерія витратила на організацію та проведення мандрівного міжнародного поетичного фестивалю «Terra poetika» (23 жовтня 2014 року у Житомирі відбувся фінал фестивалю за участю письменників із Великобританії, США, Естонії, Польщі, Швеції, Македонії, – авт.). Відтак, виходить, що у міськраді існує якась своя, паралельна, реальність, не пов’язана із загальнообласною чи то всеукраїнською?

Так чи інакше, більше сорока чи майже 90 тисяч – це не та сума коштів, якої б вистачило на розвиток туризму. Або ж посутнє фінансування іміджевих (чи вже хоч яких-небудь, але побільше!) заходів протягом календарного року. Краєзнавець Георгій Мокрицький лаконічно називає її просто мізерною.

«Є заходи і об’єкти, які потребують значних коштів, але натомість ми матимемо потужний зворотній ефект. Перш за все, це стосується інфраструктури. Прикладом народження промислово-капіталістичного українського містечка початку ХХ століття сьогодні можна вважати селище Червоне Андрушівського району. Це передусім приклад того, якою б могла стати Україна, якби пішла шляхом капіталізму і якби не було у 1917 року не було того більшовицько-бандитського перевороту. У Червоному усі об’єкти зосереджені в комплексі: дороги, готелі, церкви, начальні та медичні заклади, палац Терещенка… Там одна лише скульптура „Три грації‟ чого варта! Але дістатися до цього селища доволі проблематично. Так, краще всього їхати через Кодню і Миролюбіку, але так така дорога, що великим автобусом не викрутишся. А це значить, що туристи туди не зможуть потрапити. Тому треба гроші, щоб зробити дорогу, а це потребує все ж таки значних коштів», – коротко розповів Мокрицький.

Композиція «Три грації» відомого французького скульптора Жермена Пілона замовлена авіаконструктором Федором Терещенко в Парижі і виготовлена з чавуну в кінці XIX століття. У післявоєнні роки скульптуру і фонтан перенесли на центральну площу містечка і встановили перед місцевим Будинком культури, нині не діючим, як і сам фонтан. За рівнем виконання та художньо-естетичної цінності скульптура є унікальною пам’яткою монументального мистецтва не тільки в Україні, але і в Європі.

P.S. Сподіваємося, що оприлюднена нами інформація не стане черговий раз сублімацією в повітря. Маємо надію, що думки тих, хто знав, про що говорив, будуть у пригоді тим, хто повинен працювати на благо громади області.

До слова, нагадаємо, на «ЖИТОМИР.today» діє проект «Сім чудес Житомирщини», в якому можна ознайомитися з інформацію про туристичні місця області.