"Апостол" розкрив своє справжнє обличчя: життєпис бійця ССО, котрий знищував супротивника навіть за допомогою експонатів з музею.

У 17 років він просився на фронт. У 18 образився, що його не брали на бойові. А сьогодні він -- публічний голос Сил спеціальних операцій ЗСУ.

Пропонуємо вашій увазі історію військовослужбовця ССО з позивним "Апостол", яку ми опублікували на Gazeta.ua.

У 2014 році молодий чоловік навчався на третьому курсі технічного училища. Коли Росія анексувала Крим і розпочала військові дії на Донбасі, він не вагаючись звернувся до військкомату. Однак отримав відповідь: "Хлопче, ще трохи підрости".

Хлопець виріс на Львівщині, і серед його друзів здебільшого були молоді люди з правими поглядами. У 2016 році він вступив до лав добровольчого батальйону, проте шлях до фронту виявився складним. Юнак, котрий щойно досягнув 18-річного віку, не був у пріоритеті для бойових завдань.

Оточення складали дорослі чоловіки з військовим досвідом. А я, молодий і недосвідчений, не поспішав до активних бойових дій. Але одного разу я рішуче заявив: "Або берете мене на фронт, або я сам вирушу туди", - згадує "Апостол".

Тоді його товариші присвоїли йому теперішній позивний. Він згадує, що це сталося через пальто. Кажуть, коли він накинув капюшон, його зовнішність нагадувала ченця.

Перший бій відбувся в грудні 2014 року в Пісках, неподалік від зруйнованого Донецького аеропорту. Це був момент, коли ворог з'явився в прицілі, і вдалося відбити першу атаку. Тоді всередині нього щось змінилося на завжди. Він згадує, що після пережитого стресу три дні поспіль не міг нормально спати.

"Адреналін зашкалював, я був молодий і сповнений енергії. І що цікаво, протистояла нам не група сепаратистів, а команда російських спецназівців. Ми швидко оцінили їхню тактику пересування і спільну роботу, - ділиться спогадами боєць."

У подальшому до складу добробату увійшли Тоненьке, Водяне, Опитне, Авдіївка та шахта "Бутівка".

У 2016 році став до лав Сил спеціальних операцій. Спочатку був 3-й полк і перший контракт.

"Я побачив, як працюють ССОшники. Яке ставлення командирів, планування завдань, аналіз їх виконання, забезпечення. І коли мені подзвонили з 3-го полку зі словами "давай до нас", я не вагався", - каже.

Обіймав різні посади, зокрема зв'язківця, оператора та розвідника, а також виконував функції заступника командира групи. Моя діяльність охоплювала кілька регіонів, зокрема Київську, Чернігівську та Донецьку області, зокрема такі населені пункти, як Лиман, Святогірськ і Ярова.

"За весь час мені довелося мати справу з найрізноманітнішими видами зброї. У моєму арсеналі були кулемет і автомат Калашникова, вітчизняні моделі UAR-15 та "Вулкан", а також я мав можливість стріляти з протитанкової рушниці Дягтерева 1941 року та раритетного кулемета Максима, який ми тимчасово позичили з музею для виконання завдання. Проте, найулюбленішою зброєю для мене залишається американський М4А1. Цей карабін супроводжує мене й досі", - продовжує "Апостол".

Потім -- служба у 73-му морському центрі ССО, із тими, кого він називає "серйозними рексами". Це розвідники і справжні універсальні солдати. Про своїх побратимів "Апостол" говорить із захопленням.

Щоб досягти статусу "рекса", недостатньо просто пройти відбірковий етап. Це постійна праця, навчання і мотивація. Ви повинні палко цього прагнути. Як я часто кажу: "Ми не були справжніми лідерами, поки не стали ними", - зауважує.

Кожен у групі є частиною чітко злагодженого механізму. Спершу новачки вивчають специфічний лексикон, тренуються, вчаться працювати: як пересуватися, відпочивати, маскуватися. Після навчального центру ти лише наполовину готовий. Решту знань та навичок набуваєш на практиці.

"Я зробив собі правило: маєш нагоду спати -- спи. Їсти -- їж. Не відкладаєш нічого "на потім". Бо "потім" може не бути", - ділиться досвідом боєць.

Для нього побратими – це не просто колеги по службі, а справжня родина. У складі ССО кожна група виступає як окрема бойова одиниця. Хлопці з різним досвідом, вихованням та світоглядом, що представляють різні професії – від айтішників до фермерів і підприємців. Проте, в умовах бою, всі стають рівними.

"Іноді завдання таке, що ми всі -- за мить до смерті, -- каже "Апостол". -- А потім повертаємось: брудні, втомлені, але живі. І просто сідаємо мовчки. Пауза на кілька хвилин, після чого починається... Сміх, історії, розбір польотів. Як ми звідти вибралися, ніхто не розуміє. Але ж зробили це! Якщо перед виходом на завдання посварились, ніхто і нічого вже не згадує. Все забули, і ми знову брати. Без образ, бо життя одне...

Щодо моїх посад, то вони насправді досить умовні. Я проходив службу як зв'язківець, і в цій ролі відкривається безліч можливостей. Тут і робота з безпілотниками, і розвідувальні завдання. Найбільше мені подобається те, чим я займаюся зараз — комунікація. Це внутрішній імпульс: спочатку я працював у прес-службі 3-го полку, а згодом приєднався до 73-го морського центру. Це справді цікава і важлива діяльність. Я маю можливість розповідати суспільству про героїзм наших військових і піднімати бойовий дух. Особливо запам'яталися сюжети на каналах ССО про операції в Чорному морі, такі як "Зміїний" і "Цитадель". На мій погляд, дуже вдалим був документальний фільм "Шлях на Кринки". Це легендарна історія про діяльність бійців ССО, які, проходячи через острови та плавні, подолали укріплення та мінні загородження ворога, щоб відкрити шлях для морської піхоти на лівий берег Дніпра, а згодом утримали плацдарм.

Нещодавно "Апостол" зустрівся з зовсім молодими товаришами, хлопцями та дівчатами, які раніше писали йому листи підтримки. Тепер вони стали військовими, з автоматами в руках і в строю.

"У той момент я відчув глибокий гнів. Адже моєю основною метою десятирічної давності було зупинити агресора. Тоді це виявилось неможливим. Тепер же до лав армії приєдналися молоді люди, які заслуговували на мирне життя. Ця реальність завдає величезного болю."

Цей біль і досвід є одними із причин, чому він вирішив відкрити обличчя та став амбасадором ССО. Публічною людиною в структурі, де завжди цінувалась тиша і тінь. Але час змінюється, і сьогодні ССО потрібні авторитетні голоси, з якими будуть рахуватись та до яких прислуховуються.

"Я не з'являвся на очах людей багато років. Уникав соціальних мереж і старався рідше надсилати фотографії друзям. Безпека завжди була для мене на першому місці. Проте, аналізуючи діяльність Сил спеціальних операцій, я усвідомив, що для отримання підтримки та довіри від суспільства, хтось має виступати і висловлювати думки. Для мене велика честь представляти таких героїв, як мої товариші по службі", - ділиться він.

Робота амбасадора -- це не про піар. "Апостол" розповідає про службу, складності, мотивацію, готує інтерв'ю, говорить із молоддю, військовими, цивільними. Частий гість на масових спортивних заходах, де у складі "ССО рекрутинг" чи окремих підрозділів радо спілкується з відвідувачами.

"Так, я маю пристрасть до спорту, зокрема до футболу. Нещодавно ми з друзями переглядали фінал Ліги чемпіонів між "ПСЖ" та "Інтером". За кого я вболівав? За естетичний футбол. В Україні я не маю яскраво виражених фанатських симпатій. Нещодавно в Житомирі відбувся фінал кубка, де зійшлися "Динамо" та "Шахтар". Київ — моя столиця, а Донецьк я вважаю своїм другим домом, адже провів там 11 років, захищаючи цей регіон. Тому обидва міста мені дуже близькі. І моя улюблена команда — це ЗСУ!" — ділиться думками.

ОЗНАЙОМТЕСЬ ІЗ ЦИМ: Сили спеціальних операцій нанесли удар по літакам на аеродромі "Саваслейка".

Завданням амбасадора є побудувати довіру між армією і суспільством. І робить він це не з позиції запрошеної "зірки", а з позиції солдата.

"За загадковими постатями у балаклавах ховаються звичайні люди. У них є свої страхи, переживання, втрачені мрії та кохання. Вони не шкодують про вибір стати воїнами. Ми лише прагнемо, щоб ви дізналися правду."

м. Київ, набережна Оболоні, будинок 7, корпус 1

м. Дніпро, проспект Олександра Поля, будинок 2

* місто Хмельницький, вулиця Соборна, будинок 16