Палка чи ласощі: як заохотити агропереробну галузь в Україні?

#Бізнес

Зображення: Олександр Ратушняк Андрій Мотовиловець, Віталій Коваль, Дмитро Кисилевський (праворуч) Стан аграрної галузі

Частка аграрного сектору в валовому внутрішньому продукті України досягає 17,6 %, в той час як середній показник для європейських країн коливається в межах 0,9-2,5 %, повідомляє міністр аграрної політики та продовольства Віталій Коваль. З початку широкомасштабної агресії, коли інші галузі, такі як машинобудування, хімічна промисловість та важка промисловість, зазнали значних втрат, саме аграрії стали опорою економіки. Сьогодні агросектор забезпечує 60 % валютних надходжень країни, а в ньому зайнято практично кожен п'ятий громадянин України. Аграрії сплатили 234 мільярди гривень податків, які використовуються на зміцнення обороноздатності держави.

При цьому галузь має колосальне недофінансування -- 858 млрд гривень, зауважує міністр, посилаючись на оцінки Світового банку. І аграрії, і галузь потребують грошей, але розраховувати на повноцінне держфінансування наразі не можуть: у пріоритеті Збройні сили України, сектор безпеки й оборони.

Та, попри це, зауважує міністр агрополітики, Україна має хороший фундамент перезавантажити економіку -- агропереробку. Це той шлях, яким повинна йти країна, упевнений Віталій Коваль.

Сьогодні Україна має статус значної аграрної держави. Проте, на жаль, це не те, чим слід пишатися. Міністр наголошує на необхідності переходу до статусу агроіндустріальної країни. У 2024 році середня ціна тонни агроекспорту з України становила 291 євро, в той час як середня вартість агроекспорту з країн Європейського Союзу досягала 1538 євро. Це свідчить про те, що середня європейська країна експортує продукцію з вищою доданою вартістю, яка є в п'ять разів дорожчою.

Згідно із заявою Коваля, аграрний експорт України у 2024 році досягнув 24,7 мільярдів доларів. Для порівняння, Польща експортувала 56 мільярдів, Бельгія – 60 мільярдів, а Нідерланди – 137 мільярдів доларів.

Зображення: Олександр Ратушняк Міністр аграрної політики і продовольства Віталій Коваль

Ці цифри сприймаються як шокуючий факт. Це відбувається через те, що ми дотримуємось моделі, яка передбачає простий експорт пшениці, кукурудзи, ріпаку та інших культур. А що ж входить до собівартості будь-якого рослинницького продукту в Україні? Вона складається з імпортних елементів, які, наприклад, у випадку ріпаку, можуть становити до 80 %.

Розшифровую: щоб посіяти ріпак, потрібне насіння. 100 % насіння ріпаку, на жаль, імпортуємо з Європи. Щоб техніка виконала посів, потрібен дизель. Дизель імпортуємо здебільшого з Європи. Лише з Польщі -- 1,5 млн тонн нафтопродуктів.

Наступним етапом є необхідність у тракторі: це може бути John Deere, New Holland, Case або будь-яка інша модель. Всі вони є імпортними. Сівалка також безумовно імпортного походження. Щодо засобів захисту рослин і мінеральних добрив — на жаль, вони теж імпортовані. Тому в структурі витрат на вирощування ріпаку 80% складають імпортні складники, — зазначає керівник Міністерства аграрної політики.

Доданої вартості у продукті, який експортують з України, -- усього 20 %.

"А потім ми думаємо, що ж із цією продукцією робити. Розвозимо мільйони тонн на різні ринки світу. Перенавантажуючи дороги, перенавантажуючи інфраструктуру. А хтось отримує цю продукцію, переробляє її і експортує далі продукт доданої вартості. І так з більшістю продуктів", -- зауважує Віталій Коваль.

Тож час обирати: залишатися сировинною чи перетворюватися на країну з доданою вартістю.

Зображення: Олександр Ратушняк Андрій Мотовиловець, Віталій Коваль, Дмитро Кисилевський і Тарас Качка (онлайн) Що в Україні з переробкою?

Відповідно до висловлювань Дмитра Кисилевського, який є заступником голови Комітету Верховної Ради, розвиток агропереробної галузі є ключовим аспектом економічної стратегії країни, оскільки в сучасних умовах це питання набуває критичного значення для виживання.

"У структурі економіки України частка переробної промисловості становить лише 8 %, тоді як Організація економічного співробітництва та розвитку (OECD) вважає оптимальним показник у 20 %. Таким чином, ми відстаємо вдвічі від стандартів, встановлених країнами з високим рівнем розвитку. Депутат підкреслив, що країна з таким низьким рівнем переробки не зможе перемогти у війні і не забезпечить стабільне фінансування оборонних потреб."

На даний момент Україна експортує 60% своїх зернових у необробленому вигляді, а сої та ріпаку – практично всі 100%, зазначив він. Водночас, насіння соняшнику країна переробляє майже повністю.

"Чому так сталося? Відповідь криється в тому, що у свій час державна політика сприяла розвитку олієекстракційної індустрії. Наприкінці 90-х - на початку 2000-х років було введено мито на експорт соняшникового насіння. Трейдери спробували протистояти урядовим рішенням, але уряд витримав цей тиск, і так виникла олієекстракційна галузь", -- підкреслив Дмитро Кисилевський.

Таким чином, Україна перетворилася з найбільшого у світі постачальника насіння соняшнику на провідного експортира соняшникової олії. Проте, країні бракувало ресурсів, знань або ще чогось, щоб розвинути цю ініціативу далі. Ми постачаємо олію в цистернах або великих контейнерах, тоді як турки розливають її у пляшки, маркують написом «Виготовлено в Туреччині» і продають на Близькому Сході.

Зображення: Олександр Ратушняк Заступник голови Комітету Верховної Ради України з економічного розвитку, Дмитро Кисилевський.

Протягом років повномасштабної агресії, зазначає заступник голови Комітету Верховної Ради з економічного розвитку, в Україні були створені потужності для обробки приблизно 3 мільйонів тонн олійних культур. На сьогоднішній день в країні працює близько 85 переробних підприємств різних масштабів: від великих до малих. Існує ще значний потенціал для подальшого збільшення цієї доданої вартості.

Так само працюють заводи з переробки сої і ріпаку, які недозавантажені на третину -- їм не вистачає сировини.

"Ми можемо або ці заводи завантажити, переробивши сировину тут, і це дасть державі понад 7 млрд грн надходжень до бюджету в річному вимірі (це робочі місця, люди отримають зарплату, сплатять податки -- запуститься економіка)... Або трейдер просто вивезе все на свій завод за кордоном і там переробить", -- зауважує Дмитро Кисилевський.

Держава має забезпечити такі умови, щоб сировина оброблялася в Україні, зазначає народний депутат, використовуючи як позитивні інструменти (кредити, пільги тощо), так і негативні (введення мит).

Мита як інструмент для підтримки переробної промисловості

Згідно з поясненнями Андрія Мотовиловця, заступника голови фракції "Слуга народу", експортне мито на ріпак та сою встановлює ставку у 10 % з поступовим її зменшенням на 1 % щорічно протягом наступних п'яти років. Варто зазначити, що це правило стосується лише трейдерів, тоді як виробники матимуть можливість вивозити свою продукцію без обмежень, і мито буде діяти лише для цьогорічного врожаю.

Зображення: Олександр Ратушняк Перший заступник голови депутатської групи "Слуга народу" Андрій Мотовиловець

Проблема полягає не в трейдерах, а в конкурентоспроможності нашої країни. Куди ж прямує ріпак? У Німеччину, Бельгію, Сполучені Штати, Нідерланди, Францію та Чехію. А соя? Вона вирушає в Туреччину, Єгипет, Нідерланди, Пакистан, Німеччину, Румунію, Італію, Польщу та Грецію. Всі ці країни мають потужності для переробки.

Наші виробничі потужності значно зросли, і це дійсно великий прогрес. У нас попереду ще більше заводів. Інвестори активно вкладають кошти, але ми не можемо просто вимагати від фермерів передавати всю продукцію переробникам. Як комітет з оподаткування, ми маємо право запроваджувати мита, і це є нашим обов'язком, - зазначив Мотовиловець.

Депутати вперше спробували ввести 10% експортне мито на сою та ріпак у середині червня, внесши відповідні зміни до Податкового кодексу, але ця ініціатива не отримала підтримки. Андрій Мотовиловець зазначає, що причиною цього стало недостатнє спілкування. Проте він переконаний, що незабаром таке мито буде ухвалено.

Зміни не приведуть до якісного стрибка в країні. Такого не станеться. Натомість ми спостерігатимемо зростання конкуренції, оскільки розширюємося на нові ринки, і там також виникатимуть труднощі.

Ми прагнемо підтримувати інвесторів, які вкладають свої кошти. В нашій країні відкриваються численні виробничі потужності, такі як "Астарта", "Миронівський хлібопродукт", "Епіцентр" та "Кернел". Я щиро вдячний тим, хто інвестує і вірить у наше майбутнє. Щоб забезпечити їх сировиною, нам необхідно ввести мито, -- зазначив депутат.

Однак, бізнесмен і засновник компанії "Клевер" Максим Дядик висловив свою думку, що експортне мито запроваджують виключно з метою зниження цін на внутрішньому ринку, і не побоявся озвучити це міністру та депутатам.

Зображення: Олександр Ратушняк Максим Дядик, підприємець та засновник компанії "Клевер".

"Для того, щоб підвищити різницю між експортною ціною та ціною на внутрішньому ринку, необхідно, щоб розповіді про те, що ви (виробник. -- Ред.) можете самостійно вивозити свій товар на експорт, сприяли кращому ухваленню цього законопроєкту. Введення експортного мита не має сенсу, якщо воно не призводить до зниження цін на внутрішньому ринку, адже це зробить переробку економічно вигідною", -- висловив свою думку підприємець.

Заступник голови Комітету Верховної Ради, відповідального за економічний розвиток, Дмитро Кисилевський висловив свою думку, що хоча на початковому етапі ціни на закупівлі можуть зменшитися, у майбутньому це може призвести до протилежного результату.

"Як працювало мито на насіння соняшнику: мито запровадили -- ціна знизилася; збудували переробку -- вона зросла, тому що заводи конкурують за постачальника насіння. Тобто країна стратегічно отримала гарну ціну на насіння й отримала заводи. Тільки так країни переходять зі сировинного стану у високотехнологічний. Раніше були тільки фермери, які вирощували насіння, а тепер з'явилися й заводи, які його переробляють", -- каже Кисилевський.

Він зазначає, що згідно з інформацією від професійної асоціації, в даний момент ведеться будівництво або розробка потужностей, які можуть скласти ще 2,5 мільйона тонн.

Перший заступник голови фракції "Слуга народу" Андрій Мотовиловець висловив впевненість у тому, що введення мита та розвиток переробної промисловості не здатні вирішити всі проблеми аграрного сектору. На його думку, все ще існують питання, пов'язані з несплатою податків, тіньовою економікою, реалізацією товарів через офшори, а також маніпуляціями з цінами.

Зображення: Олександр Ратушняк

"Мені було соромно перед американцями, які принесли базу того, що ми виростили, врожайності, і я наклав на це базу податкових накладних. Не зійшлося нічого, ні в одній області. І [повномасштабної] війни ще не було. Американський супутник показав: оце росте, оце ваші податкові накладні, оце йде на експорт -- не сходилося нічого. Ринки чорні. І не тому, що проблема в податковій. Воно так набудовано вже дуже багато років", -- бідкається нардеп, але при цьому додає: що з цим працюють, саме тому Податковий кодекс змінюють так часто.

"Станом на сьогодні, з 8 мільярдів доларів неповернутого валютного виторгу (до початку повномасштабного вторгнення цей показник становив 2 мільярди), 6 мільярдів припадає на аграрний сектор. З огляду на досвід останніх п'яти років, 90% випадків шахрайства, крадіжок та питань з ПДВ, а також ефективного відшкодування стосуються саме агропродукції. За останній рік, щоб надати свіжу інформацію, половина неповернутого валютного виторгу, що складає 800 мільйонів доларів, належить до олійних культур," – зазначив під час обговорення депутат Мар'ян Заблоцький, колега Мотовиловця.

Зображення: Олександр Ратушняк Нардеп Мар'ян Заблоцький

"У нас існує безліч запитань: ми аграрна нація, коли ж ми почнемо виробництво добрив? У нас є газ. Чи отримає переробник ренту? Ми видобуваємо нафту. Чи плануємо збудувати нафтопереробний завод? А як щодо заводу з виробництва мастил?" – зазначає Мотовиловець. Він підкреслює, що введення мита та підтримка переробної галузі – це ті заходи, які можуть принести результати вже найближчим часом.

Окрім цього, нардеп зазначив, що в розробці знаходиться законопроєкт, який передбачає створення спеціального бюджетного фонду. До цього фонду будуть надходити кошти від сплати експортного мита, що буде спрямовано на підтримку українських виробників.

Перед великим конфліктом обговорення переробки часто обмежувалося лозунгами або залишалося на рівні індивідуальних рішень підприємців. Однак війна кардинально змінила цю ситуацію, підкреслює Дмитро Кисилевський, заступник голови Комітету Верховної Ради з питань економічного розвитку. Сьогодні це стало частиною національної стратегії, оскільки проблеми з сировинною логістикою виникають не лише через агресію ворогів, але й через дії союзників.

"Одні блокують море, інші -- сухопутну автомобільну логістику. Якщо хтось думає, що поляки вже забули, як висипали наше зерно, то це вони тільки розминаються. А французи ще навіть не починали...

Держави, які приєдналися до Європейського Союзу, застерігають: вони зазнали знущань і готові передати цей досвід далі. Немає жодних підстав вважати, що вони зупиняться у своїй практиці експорту зерна.

Отже, з точки зору фермера, який планує на майбутнє, важливо вкладати ресурси в переробку, адже з часом процес транспортування сировини ставатиме все більш ускладненим, - зазначає Кисилевський.

Зображення: Олександр Ратушняк Олександр Головін, комерційний директор компанії "Кернел" в Україні

До того ж, відзначив комерційний директор Kernel Олександр Головін, залишки від переробки, шрот можуть використовуватися як корм для тварин і стимулювати розвиток суміжної галузі -- тваринництва.

Українські товари на європейському ринку

Якщо європейські держави виявляють негативне ставлення до українських сировин, якою буде реакція ринку ЄС на українські товари з доданою вартістю? На це питання спробував дати відповідь заступник міністра економіки та торговий представник України Тарас Качка, який взяв участь у відеодискусії з Брюсселя, де відбувався наступний раунд переговорів щодо нових умов торгівлі з Європейським Союзом.

Агропереробка -- це однозначний тренд для України, вважає Тарас Качка, але одна річ -- налагодити виробництво, інша -- гармонійно вибудувати ринки для української продукції, що не так легко навіть з Європейським Союзом, котрий безперечно підтримує Україну безпеково, фінансово й політично.

Зображення: Олександр Ратушняк Заступник міністра економіки - торговий представник Тарас Качка (онлайн)

"Під час обговорення подальшої лібералізації торгівлі ми стикаємося із труднощами в рамках тарифних квот, де присутня додана вартість, таких як молоко, етанол, крохмаль, солод, м'ясо птиці, борошно, цукор та інші. Це процес, що потребує багаторічної роботи, а не лише сезонних зусиль, і вимагає активної підтримки з боку держави," – зазначив заступник міністра економіки.

Він вважає, що обговорення впровадження експортного мита є цілком обґрунтованим. Як зазначає, європейська металургійна галузь вимагає від Єврокомісії подібних заходів щодо брухту. Британія та Сполучені Штати також впроваджують пільги для розбудови виробничої інфраструктури, і Україні варто наслідувати цей приклад. Хоча Качка вважає, що експортне мито є пережитком минулого, він переконаний, що в наступному десятилітті його активно використовуватимуть стосовно сировини, яка є терміново необхідною.

Тарас Качка зазначив, що за запитом Європейського Союзу Україна обмежила експорт ріпаку до п'яти країн-членів ЄС: Польщі, Угорщини, Словаччини, Румунії та Болгарії. Ці країни не бажають його отримувати на своїх ринках.

"Якби було навпаки, якесь заохочення, тоді можна було б казати, що експортне мито заважає. А так ми бачимо, що нам дали такий сигнал свого часу, значить, маємо заохочувати переробку в Україні цієї продукції", -- заявив представник Мінекономіки.

Однак це справжній процес, що триває десятиліттями. Відкриття заводу, пошук ринку для його продукції, завоювання довіри на цьому ринку – від статусу новачка до надійного гравця – все це займає роки, сповнені іноді розчаровуючими рішеннями. Проте, паралельно з цим, ти формуєш свою репутацію.

І оце теж наше завдання з Європейським Союзом -- вибудовувати репутацію, закріплювати на цьому ринку своє місце, бо нам дуже часто кажуть, що повинні повернутися на традиційні для України ринки, маючи на увазі Африку, Азію. Але насправді для нас традиційний ринок -- це Європейський Союз, особливо для товарів з доданою вартістю", -- підкреслив Тарас Качка.

Зображення: Олександр Ратушняк Андрій Мотовиловець, Віталій Коваль, Дмитро Кисилевський, Тарас Качка (онлайн) і модераторка Соня Кошкіна під час дискусії

Він вважає, що цей рік стане вирішальним для України в контексті відносин, адже термін дії преференцій Європейського Союзу закінчується і розпочинається перехід до двосторонньої угоди щодо вільної торгівлі.

Ми переходимо від безпосередньої допомоги, яка була надзвичайно важливою у 2022 році, коли наші партнери надали нам суттєву підтримку, до стратегічного співробітництва, навіть у сфері оборонної промисловості. Ми пропонуємо: "Давайте виробляти разом", а не "Нам терміново потрібен CAESAR або Abrams". Давайте спільно створювати дрони і розвивати новітні технології. Це стратегічні ініціативи, які вимагають часу і зусиль протягом багатьох років.

У сфері торгівлі маслами, молочними продуктами та яйцями ситуація залишається такою ж. Одне питання полягає в терміновій необхідності звільнення заблокованих портів, а інше — у забезпеченні безперервного доступу українських товарів на ринки, визнання їх легітимності на полицях супермаркетів, — зазначив торговий представник України.

Отже, Тарас Качка підкреслює, що перед урядом постає надзвичайно важливе і складне завдання. Потрібно терміново підтримати українських виробників, створивши їм умови для ведення торгівлі, одночасно формуючи довгострокові та надійні партнерські стосунки.

Ми закликаємо до співпраці з надійним партнером, з нами має сенс об'єднувати зусилля, інтегрувати нас у виробничі процеси та довіряти якості нашої продукції, яка відповідає всім стандартам.

Ця логіка починає працювати, але це не magic pill (не чарівна пігулка). Це досить повільні зміни, однак потім бачиш, як істотно збільшується експорт тієї чи іншої продукції і це не викликає великих заперечень Європейського Союзу. Це той напрям, яким ми рухаємося. Повільно, але стабільно і впевнено", -- зазначає Качка.

Зображення: Олександр Ратушняк Заступник міністра економіки - торговий представник Тарас Качка (онлайн)

За його словами, хаотична і місцями панічна торгівля зерновими у 22 році дещо підірвала довіру до України, хоча здійснювали її ніби респектабельні компанії.

"Невдоволення транзитом українського зерна через Польщу спричинене тим, що досить багато глобальних компаній нібито транзитували продукцію через Польщу, хоча насправді експортували в Польщу, а потім експортували з Польщі в треті країни.

Тож полізла митна статистика, а ми були введені в оману... Тому оця вся історія підриву довіри до українського експорту теж є. І що прозоріші правила, що більше ми маємо прямих експортерів, що більше в нас експортного забезпечення, безготівкових розрахунків, жодних маніпуляцій з податками, то більше довіри до українського експортера.

Це вимагає від бізнесу додаткової дисципліни. Проте, це вкрай важливо для покращення іміджу української продукції на міжнародному ринку", -- підкреслив Тарас Качка.

Світ нових шансів

Президент Торгово-промислової палати України Геннадій Чижиков вважає, що через тривалі та складні переговори з Європейським Союзом Україні необхідно звертати увагу на нові ринки.

Зображення: Олександр Ратушняк Голова ТПП Геннадій Чижиков

"Звісно, такі потужні компанії, як МХП чи Cargill, самі знайдуть вихід на ринки, але для інших потрібно об'єднувати зусилля держави і приватного бізнесу й виходити на ринки Африки, Латинської Америки, -- зазначив Чижиков. -- Товарообіг з Китаєм, до якого 6 000 км, більший, ніж з 50 країнами Африки. І там, і там 1,5 млрд людей".

Торговий представник України Тарас Качка вважає, що основним ринком для нашої країни продовжить залишатися Європейський Союз. Проте він також визнає, що інші ринки мають свої перспективи. За його словами, у цьому напрямку ведеться активна робота.

"Китай є надзвичайно важливим ринком для нас, і ми також необхідні Китаю, що сприяє розвитку наших відносин. Значна частина нашого експорту спрямована до Північної Африки, охоплюючи країни від Єгипту до Марокко. Успішні результати продажів цукру на ринку Екваторіальної Африки свідчать про наш потенціал для роботи й у цьому регіоні. Це ті аспекти, над якими ми активно працюємо на даний момент," - поділився Качка.

Зосереджуючи увагу на зовнішніх ринках, важливо не втрачати з поля зору й внутрішній, зазначає міністр аграрної політики та продовольства Віталій Коваль. На сьогоднішній день Україна імпортує значну кількість важливих продуктів.

Зображення: Олександр Ратушняк Міністр аграрної політики і продовольства Віталій Коваль

Ми споживаємо агропродукцію на суму близько 7 мільярдів євро. Я закликаю всіх: обирайте українські агропродукти замість імпортних. Наприклад, минулого року Україна витратила 440 мільйонів доларів на імпорт овочів. Тому запуск програм підтримки є надзвичайно важливим. Я планую звернутися до своїх колег з економічного комітету з пропозицією виділити фінансування для будівництва овочесховищ, що допоможе зменшити залежність від імпорту. Адже економічний досвід показує, що будь-яке зростання в експортній стратегії завжди починається з процесу імпортозаміщення.

Нам потрібно імпортозамістити велику кількість овочів, нафтопродуктів. І над цим треба працювати. Біоетанол -- відповідь на нафтопродукти, хай поки що невпевнена і в невеликій кількості, але відповідь. Це стосується й української техніки", -- відзначає міністр.

У касовій зоні автозаправної станції 90 % товарів імпортного виробництва. Це пояснюється тим, що споживачам вони подобаються, тому активно їх купують, зазначив директор АЗС Коваль.

"Ключовий аспект. Нам потрібно підтримувати українських виробників, обираючи їхню продукцію. Коли ви стикаєтеся з вибором між українським товаром та імпортним, задумайтесь, яку частину податків і можливостей ви залишаєте в країні, обираючи український продукт. Саме з таких рішень починається розвиток держави. Це справді має значення," – наголосив міністр.

Як показовий приклад імпортозаміщення та водночас стимулювання легкої промисловості, заступник голови Комітету Верховної Ради з питань економічного розвитку Дмитро Кисилевський зазначив розведення промислової коноплі.

"З коноплі роблять волокно, з волокна -- пряжу, з пряжі -- тканину, з тканини -- одяг. Це фактично можливість в Україні мати повноцінну легку промисловість... На Житомирщині збудували завод з першого переділу -- коли рослину переробляють на волокно. Вклали 20 мільйонів доларів і чекають, щоб навколо з'явилися інші підприємства, які будуть робити наступні переділи. Тобто з цього волокна -- пряжу.

Конопля може слугувати сировиною для виготовлення будівельних матеріалів і військової продукції, але її обробка вимагає значних інвестицій у технології. Ця сфера має великий потенціал для розвитку переробки, оскільки український сектор легкої промисловості, який базується на замовленнях (коли ми отримуємо тканину, шиємо вироби і повертаємо їх), перебуває в стадії занепаду. Конкурувати з Бангладеш за рівнем зарплат ми не в змозі. Проте переробка коноплі в пряжу та тканину може стати новим шансом для вітчизняної легкої промисловості. В Україні існує величезна кількість підприємств, близько 150 000 осіб, які могли б зацікавитися у споживанні таких перероблених продуктів. Попит на них вже є, - зазначив Кисилевський.

Він зазначає, що всі ініціативи мають бути взаємними — державі необхідно отримувати зворотний зв'язок від бізнесу та проявляти ініціативу.

"Це не працює, коли стейкхолдер або депутат запускає ініціативу, а інші просто спостерігають з боку і потім користуються результатами. Якщо є підприємства, які зацікавлені, їм слід принаймні написати лист підтримки або звернутися до своєї галузевої асоціації для отримання такого листа. Адже всі ініціативи, що сприяють розвитку корисних проектів у нашій країні, мають своїх противників. Усі, хто планує інвестувати в переробну промисловість, мають проявляти активність у цій справі, принаймні на рівні написання листів, публікацій чи висловлювань", -- зазначив Кисилевський.

Так, підтверджує його колега Андрій Мотовиловець, ситуація була схожа з виробниками конопель: асоціація звернулася, вказавши на необхідні зміни. Правки були ухвалені на другому читанні, і заводи почали зводитися. "Це свідчить про важливість єднання та вмілого спілкування", -- зазначає заступник голови фракції СН.

Sure! Please provide the text you'd like me to make unique.

На закінчення ми підготували огляд державних програм підтримки сільського господарства, про які згадували учасники дискусії:

"Система пільгового кредитування підприємців під назвою "5-7-9", яку міністр Віталій Коваль вважає однією з найуспішніших, дозволила видати кредитів на загальну суму 400 млрд грн."

● Програма компенсації у розмірі 25 % для покупців української сільськогосподарської техніки. Держава покриває 25 % вартості, якщо фермер обирає вітчизняну продукцію, що робить придбання нових українських тракторів більш вигідним у порівнянні з уживаними імпортними. Як зазначає Дмитро Кисилевський, з 2017 по 2021 рік, під час першого етапу фінансування, обсяги аграрного машинобудування в Україні подвоїлися. Загалом було реалізовано техніки на суму 4 млрд грн, додає Віталій Коваль. У 2023 році фінансування програми було відновлено.

● Фінансова підтримка для малого та середнього бізнесу на закупівлю обладнання. Можна отримати до 8 мільйонів гривень, при цьому держава покриває 50% витрат. У випадку, якщо бізнес розташований у прифронтових зонах, фінансування може досягати 80%.

● Підтримка проектів з великими інвестиціями (інвестняні). Завдяки формам державної підтримки можливо відшкодувати до 30% капітальних витрат. Як зазначив Дмитро Кисилевський, першим проектом став завод глибокої переробки сої "Астарта", в який було вкладено 70 млн доларів.

● Індустріальні парки. У межах індустріальних парків, каже заступник голови Комітету Верховної Ради з питань економічного розвитку, за час повномасштабного вторгнення збудували 25 заводів: машинобудування, хімія, споживчі товари. Нещодавно на Тернопільщині звели індустріальний парк, який спеціалізується виключно на агропереробці;

● Експортно-кредитне агентство сприяє розвитку експорту продукції, що не належить до сировинної категорії. Тільки в цьому році сума підтримки досягла 6,5 млрд грн. Обсяги підтримки поступово збільшуються.

● Розробляють законопроєкт про компенсацію капітальних інвестицій через податки. "Збудував нове підприємство або розширив наявне, маєш можливість повернути через податки, які починаєш генерувати в процесі своєї виробничої діяльності, певну частку інвестицій: маленькі інвестиції -- від 100 тисяч євро до мільйона євро -- 70 % компенсації; середні -- від мільйона до 20-50 %, великі -- від 20 млн євро і вище -- до 30 % капітальних інвестицій", -- розповідає Дмитро Кисилевський. Гроші планують залучати від міжнародних кредиторів. Очікують, що закон запрацює із середини 2026 року.

Загалом аграріям доступні близько 150 програм, кажуть у Комітеті ВР з питань економічного розвитку, усі вони об'єднані загальною назвою "Зроблено в Україні".

Зображення: Олександр Ратушняк