Богдан Червак: Коли була створена УПА? -- Блоги | OBOZ.UA

Коли була створена УПА? Першим, хто розпочав збройну боротьбу проти більшовиків, став командир "Поліської Січі" Тарас Бульба-Боровець.

1 серпня 1940 року він таємно перетнув межу між Німеччиною та Радянським Союзом. Після кількох днів, проведених у блуканнях лісами і болотами, він нарешті досяг хутора Погулянки, розташованого неподалік від Степані. Тут, за вказівкою президента Української народної республіки в екзилі Андрія Лівицького, він розпочав формування перших підрозділів повстанців.

28 червня 1941 року в селі Немовичі, розташованому неподалік від Сарн, він оприлюднив "Наказ № 1" про заснування Української Повстанської Армії "Поліська січ". У цьому документі керівникам усіх бойових підрозділів було доручено сформувати малі повстанські групи й розпочати диверсійні дії проти тилів Червоної армії.

Перед ними були визначені такі завдання: руйнувати мости та комунікаційні лінії; знищувати транспортні засоби; збирати вичерпну інформацію про оборонні укріплення більшовиків і терміново передавати ці дані німецьким військам на фронті; перешкоджати потраплянню українців, мобілізованих радянською владою, до більшовицьких підрозділів.

Планувалося, що в територіях, які були очищені від більшовицького впливу, повстанці повинні взяти на себе управління, створюючи народну міліцію з жовто-блакитними пов'язками. У всіх населених пунктах потрібно вивішувати жовто-блакитні стяги, організовувати урочисті прийоми для німецьких військ та почати формування нового національного устрою.

Виконувати диверсійні атаки на більшовиків необхідно в обставинах, що унеможливлюють їх повернення та запобігають жорстокому знищенню місцевого населення.

На 1941 рік загальна кількість бійців УПА "Поліська Січ" становила близько 10 000 осіб.

21 серпня 1941 року загони УПА "Поліська січ", що очолювалися Тарасом Бульбою-Боровцем, зайняли містечко Олевськ у Житомирській області, витіснивши звідти московських загарбників. Протягом більше ніж двох місяців Олевськ та його навколишні райони знаходилися під контролем українських сил.

"Олевська республіка" стала своєрідним державним утворенням у надії, що українська державність обов'язково буде відновлена у Києві та на всіх українських етнічних землях.

У самому Олевську відразу стартували процеси декомунізації та українізації: "Леніни, Сталіни та інші 'вожді трудящих' зникли з громадських місць, установ і вулиць 'Олевської республіки'. Натомість з'явилися портрети українських князів, гетьманів та інших видатних постатей України", - розповідав отаман.

На контрольованих територіях панували сувора дисципліна та порядок. Була введена система приватної власності. Ціни на продукти харчування були стабілізовані. Спекуляція та порушення фінансової дисципліни вважалися актами проти держави.

З'являлися українські видання та театральні постановки.

Бійці УПА прагнули стати прикладом для мирного населення. Кожен ранок у них розпочинався з молитви "Отче наш". Після цього піднімали державний прапор, виконували гімн України, а тільки потім сідали за сніданок.

ОУН під керівництвом Андрія Мельника, яка на той момент мала свої військові бази в південних районах Крем'янеччини та Володимирщини, активно взаємодіяла з Т. Бульбою-Боровцем.

Зокрема ОУН відряджала до УПА "Поліської січі" досвідчених військових інструкторів для розбудови майбутнього війська. З поміж них був Олег Штуль-Жданович, який очолив ОУН після смерті Андрія Мельника.