Владислав Лозинський, який служив як піхотинець та штурмовик, отримав останню шану на Полтавщині.

31 січня Полтавщина провела в останню путь молодого захисника Владислава Лозинського. 23-річний герой, який отримав поранення 15 січня поблизу Вовчанська на Харківщині, став символом відваги. Протягом 11 днів лікарі боролися за його життя, однак 26 числа військовослужбовець, на жаль, помер.

Ця подія відбулася в Києві, в Свято-Михайлівській клінічній лікарні. Знімками з похоронної церемонії поділилася Глобінська міська територіальна громада на своїй Facebook-сторінці.

Щоб попрощатися зі старшим солдатом, жителі громади, його рідні та бойові товариші зібралися біля пам'ятника Захисникам України, який увічнює образ святого Архістратига Михаїла, у Глобиному на Полтавщині.

Владислав Сергійович Лозинський з'явився на світ 22 лютого 2001 року в Овручі, що в Житомирській області. Коли хлопчику виповнилося три роки, його сім'я вирішила переїхати до Глобиного. Саме в цьому місті Влад відвідував дитячий садок і завершив навчання в школі.

Після цього він здобув кваліфікацію слюсаря, спеціалізуючись на збиранні металевих конструкцій, в Кременчуцькому регіональному центрі професійно-технічної освіти №1.

Лозинський виконав свою строкову військову службу. Після повернення додому, він знайшов роботу в ТОВ "Глобінро-Агро" та на місцевому м'ясокомбінаті.

Молодий чоловік мав пристрасть до спорту. Ще в школі він активно брав участь у секціях боксу та волейболу. Під час навчання в університеті його інтереси розширилися на дай-до, джу-ку, карате та ку-до. Під час служби в армії він захопився кросфітом і брав участь у військово-спортивних змаганнях, представляючи Національну гвардію України.

Герой звернувся до ТЦК та СП в найперші дні повномасштабного вторгнення Росії, щоб стати на захист своєї країни. Його призвали на службу з 6 березня 2022 року.

Він працював інженером у підрозділі інженерно-саперних військ, але доля не обійшла його стороною: йому довелося виступати в ролі піхотинця та штурмовика. 24 травня 2022 року під час виконання завдань у Луганській області він отримав своє перше поранення. Після реабілітації він взяв участь у визволенні Херсонщини, а згодом пережив жахи Бахмута, Куп'янська та Вовчанська.

За час повномасштабного вторгнення він лише одного разу зміг зустрітися із двоюрідним братом, який також захищає рідну країну.

Вдома у Героя залишилися мама й молодша сестра (батько воїна загинув ще у 2008 році).

Як вже повідомляв OBOZ.UA, на фронті під час виконання бойового завдання загинув військовослужбовець з Київщини, майстер-сержант Андрій Січкар. Серце цього захисника України перестало битися 24 січня.