Це містечко на Поліссі отримало цікаву популярність: де розташована Баранівка та що стало причиною її назви.

Баранівка -- затишне місто на півночі Житомирської області -- належить до найдавніших населених пунктів регіону. Вперше вона згадується в літописах 1565-1566 років.

Відтоді місто пройшло довгий і непростий шлях: від невеликого поселення на торгових шляхах до знаного центру фарфорового виробництва України. "Телеграф" розповість про це детальніше.

Походження назви "Баранівка" оточене численними народними легендами. Найбільш відомою є версія, згідно з якою поселення заснував чоловік на ім'я або з прізвиськом Баран, який, як стверджують, і став джерелом назви для цього населеного пункту.

Інша легенда пов'язана з господарською діяльністю місцевих жителів: через цю місцевість пролягав шлях, яким переганяли отари баранів. Вівчарство було настільки розвиненим і помітним заняттям, що назва "Баранівка" природно прижилася серед людей. Є й третя версія -- про мисливців і ремісників у лісах, що оточували поселення. Але яке б пояснення не було ближче до істини, символом краю незмінно залишалась вівця.

У XVI-XVII століттях Баранівка була частиною Речі Посполитої. Після поділів Польщі наприкінці XVIII століття містечко потрапило під контроль Російської імперії. Саме в цей час розпочалася активна розбудова: виникли ремісничі цехи, стали проводитися ярмарки, і було збудовано першу церкву.

Справжній злет у розвитку Баранівки припав на кінець XIX століття, коли тут заснували Баранівський порцеляновий завод. Його продукція швидко здобула заслужений відгук у всій тодішній імперії. Особливо цінувалися вишукані сервізи з тонкого білого фарфору та декоративні фігурки -- вони згодом стали справжнім символом міста і всього Полісся.

У часи Радянського Союзу Баранівка зберегла своє промислове значення. Поряд із виробництвом порцеляни, в регіоні активно розвивалася легка та харчова промисловість. Відомість баранівського заводу охопила не лише Україну, а й далеко за її межі.

Нині Баранівка є адміністративним центром однойменної громади. Від Житомира воно лежить приблизно за 70 км на північний захід, а від Києва -- орієнтовно за 200 км на захід. Місто бережно зберігає свою історичну пам'ять, відроджує місцеві традиції й з гордістю згадує про фарфоровий завод, що прославив Полісся на весь світ.

Туристів, що завітають до цього куточка, манить унікальна атмосфера: тиша маленького поліського містечка, давні цегляні споруди та живописна річка Случ, на берегах якої кілька століть тому постало це селище. Баранівка — це простір, де легенди переплітаються з дійсністю, а кожен камінь мостової, здавалося б, зберігає в собі відгомін минулих епох.

Раніше "Телеграф" повідомляв про місто, яке майже стало елементом ідеології Радянського Союзу. Варто зазначити, що згідно з однією з версій, сучасна назва населеного пункту з'явилася ще в 1788 році.