Чарки з патронів, автомати на барній стійці, залишки "шахеда" в декорі: ветерани запустили в Києві перше кафе для військових.

Двоє ветеранів 131 окремого батальйону територіальної оборони Києва Сергій Кучерявий і Сергій Шендрик (прізвища називаємо згідно абетки -- Авт.), які через стан здоров'я повернулися з війни в цивільне життя, відкрили перше в столиці кафе для військових (хоча тут раді й цивільним). Базова ідея закладу -- бути місцем, де б люди в військовій формі почувалися як вдома: могли б вільно без зайвої уваги сторонніх поспілкуватися, згадати загиблих побратимів, відпочити, заспівати пісень, потанцювати, пожартувати, трошки випити оковитої і скуштувати смачненького. Тезки дали кафе лаконічну і одночасно промовисту назву: "5.45" -- на честь одного з калібрів куль. Оформили фасад і інтер'єри в військовому стилі. Над входом повісили жовто-синій та червоно-чорний прапори.

- В Києві, коли заходиш у військовій формі фактично в будь-яке кафе, опиняєшся в центрі уваги, -- каже Сергій Кучерявий. -- Ось конкретний випадок. Якось ми завітали в заклад, в якому компот подають в пляшках, схожих на ємності з віскі. Налив трошки -- бачу компанія з сусіднього столика дивиться на мене якось дивно. Так і хотілося сказати: "У відпустці або у звільненні я маю право трохи випити -- хай навіть на мені однострій!" Хоч тоді я алкоголь не пив -- то все ж таки був саме компот.

Ідея створення кафе для військових виникла під впливом життєвих обставин. Проте разом із моїм товаришем Сергієм Шендриком ми довгий час обмірковували цей задум. Варто зазначити, що наше знайомство відбулося на другий день повномасштабної війни, коли я вирішив приєднатися до тероборони Києва. Наша рота брала участь у боях проти ворожого десанту на Софійській Борщагівці, воювала в районі Горенки та Пущі Водиці, а потім вирушила на Донбас, де нас чекали важкі випробування в Серебрянському лісі та Кремінній. Далі наш шлях пролягав через Бахмут і Часів Яр.

Сергія Шендрика лікарі списали з війська в 2023-му, і тільки коли цьогоріч стало зрозуміло, що таке ж саме рішення вони приймуть й щодо мене (через те, що, на жаль, вщент стерлися обидва тазостегнові суглоби), ми з ним перейшли від слів про кафе до справ.

Чи мали ви раніше досвід у створенні та керуванні подібними установами?

Що стосується мене, то ні, я не займаюся цим. За освітою я інженер. А ось для мого побратима це питання стало більш актуальним, оскільки до початку повномасштабної війни він керував кафе.

-- Точніше, був співвласником, -- каже Сергій Шендрик. - Але ми з моїм тодішнім партнером по бізнесу розійшлися, і я пішов іншим шляхом.

Вибачте, але коли я почув про "кафе для військових", одразу пригадалася популярна в Києві та інших містах мережа піцерій, заснована ветераном Леонідом Остальцевим. Чим ваш заклад відрізняється від цієї мережі?

Сергій Шендрик підкреслює важливу різницю: "У них піцерії, а у нас просторе кафе. Це абсолютно різні формати. Як би я міг пояснити? Якщо коротко, то у нас можна чудово провести час", - усміхається він. "Тобто, можна зібратися великою компанією — навіть всім взводом чи ротою. Прийти з дружинами, нареченими, відчути себе вільно (звісно, в межах розумного) — танцювати, співати, грати в квача... Важливо зазначити, що наше кафе не є виключно військовим місцем — ми завжди раді всім патріотам!"

Досліджуйте також: Які наслідки виникають, коли військовий займається розведенням птиці: ветеран українсько-російської війни відкрив одну з найбільших гусячих ферм у країні.

Добре. Які конкретні кроки ви вжили, щоб реалізувати ідею відкриття кафе?

-- Почали з пошуку приміщення, -- згадує Сергій Шендрик. -- Це забрало багато часу -- десь місяць.

Які були ваші очікування щодо нього?

Для забезпечення комфортного перебування військових, необхідно обрати окрему будівлю, розташовану на значній відстані від житлових районів. Чому це важливо? По-перше, це дозволить уникнути зайвої уваги до хлопців у формі, які відвідують кафе. По-друге, таке місце допоможе уникнути незручностей для місцевих жителів, адже бійці, що пережили контузії, можуть говорити голосніше, ніж зазвичай, інколи навіть підвищуючи голос. Невдоволені сусіди можуть легко викликати поліцію через шум, і це нам зовсім не потрібно. Тому ми прагнули створити кафе "5.45" як своєрідний усамітнений "острів" у великому місті. Мета полягала в пошуку такого місця, де військовим буде затишно, а мешканці не відчуватимуть дискомфорту.

Дехто вважає, що в умовах війни не до святкувань, — зазначає Сергій Кучерявий. — Проте нашим воїнам необхідно мати можливість відволіктися, насолодитися спілкуванням у приємному товаристві, поспівати й просто відпочити душею.

- Спочатку ми намагалися знайти ідеальне приміщення на Борщагівці, де обоє живемо, - пояснює Сергій Шендрик. - Проте, на жаль, не вдалося натрапити на щось підходяще. Якщо говорити точніше, ми знаходили кілька варіантів, які здавалося, могли б підійти, але вони не мали кухні, і довелося б витратити багато грошей на їх облаштування та закупівлю необхідного обладнання.

А чи є тут кухня?

Ось так – ідеально укомплектовано! Справжня перлина, а не просто приміщення! Важливо, що воно в чудовому стані, тож обійшлося без ремонту. Проте довелося придбати меблі та посуд, а також оформити інтер'єри в стилі, натхненному військовою тематикою.

Чи наймали ви дизайнера для цього?

-- Навіщо? -- відповідає Сергій Кучерявий. -- Ми самі разом з двома дівчатами, які у нас працюють, стали дизайнерами. Бачите, вкрили стіни маскувальними сітками. До речі, це якісні фабричні вироби. Ми вже партію таких сіток відправили хлопцям на фронт. Власник цього виробництва -- волонтер. Тож нам він продав сітки фактично за копійки.

-- Як ми вже вам сказали, тут було тільки кухонне обладнання, а столів, стільців, бару, посуду -- ні, -- продовжує Сергій Шендрик. -- Тож довелося багато чого купувати. Сидушки стільців ми обшили камуфляжною тканиною. Посуд придбали особливий -- виготовлений в Слов'янську з місцевої глини (слов'янський керамічний посуд цінується по всій Україні). Зараз шукаємо токаря, який би взявся зробити для нашого кафе чарки з гільз, які хлопці привезли нам з фронту.

Задля антуражу над стійкою бару ми повісили автомати для гри в страйкбол (зовні вони дуже схожі на справжні). Розмістили в залі подарунки з фронту -- зокрема, снаряд, що, на щастя, не розірвався (зараз він повністю безпечний -- в ньому вигоріло все "начиння"), гільзи, уламки "шахеду", тощо. З гільз зробили "ялинку", яку поставили на стійку бару. Стіни прикрасили прапорами підрозділів -- в тому числі, нашого 131 батальйону 112 бригади тероборони Києва, ІІІ окремої штурмової бригади. Тут є доволі цікавий прапор одного з підрозділів десантників. Особливість цього стягу в тому, що верхній напис зроблено -- українською, а нижній -- російською мовами. Чому так? Бо це знамено було зроблено, певно, до початку гібридної війни (до 2014 року), коли ще не всі українські військові усвідомлювали, яку загрозу несе нашій країні росія.

Ми також створили затишний VIP-зал, де на одній зі стін висить зимовий маскувальний халат, який я носив під час служби.

Хто у вас очолив кухонну команду?

У нашій команді працюють дві жінки, які мають значний досвід в індустрії харчування і походять з військового середовища. У однієї з них коханий перебуває на фронті, а інша, на жаль, втратила чоловіка в боях. Наша концепція підбору персоналу базується на залученні передусім тих, хто має зв'язки з військовою службою.

-- Що в меню? Українська кухня?

Основою нашого меню є справжня українська кухня (і, до речі, ми самостійно виготовляємо ковбаси). Також пропонуємо страви, приготовані на мангалі, такі як шашлики. У найближчих планах — створення коптильні. Крім того, за попереднім замовленням виготовляємо напівфабрикати, такі як млинці, вареники та інші смачні страви.

Що знаходилося в цьому приміщенні до того, як ви вирішили відкрити своє кафе?

— Перед початком повномасштабної війни це був ресторан. А під час оборони столиці — перетворився на командний пункт одного з батальйонів територіальної оборони Києва.

Раніше у "ФАКТАХ" з’явилася інформація про унікального ветерана-вихователя в дитячому садочку Житомира: "Моя освіта у цій сфері відсутня, тому дію за інтуїцією".

На зображенні в заголовку представлена команда кафе "5.45": Сергій Кучерявий (зліва) та Сергій Шендрик (з правого боку).