Після двох років і майже двох місяців на фронті до рідного Житомира повернувся Герой Олексій Савчук.

Про прощання з Героєм повідомила міська рада.

Олексій Михайлович Савчук

February 3, 1988 -- November 26, 2023

Олексій з'явився на світ у місті Веймар, що в Німеччині, в родині військового. Коли йому виповнилося чотири роки, його сім'я вирушила назад до рідного Житомира, де й пройшли його дитячі та юнацькі роки. Він навчався в загальноосвітній школі №26, яка тепер стала ліцеєм. З раннього віку Олексій вирізнявся активністю та цілеспрямованістю; захоплювався дзюдо, відвідував спортивну секцію, що допомогло йому розвивати силу, витривалість і характер.

Після завершення навчання в школі Олексій одразу взявся до роботи в різних галузях, щоб підтримати свою матір і піклуватися про хворого батька. Він мав схильність до відповідальності і ніколи не висловлював скарг на життєві труднощі. Олексій захоплювався природою: риболовлею, "тихим полюванням", лісами та всім, що дарувало відчуття спокою і гармонії. Читання книг, основаних на реальних подіях, стало його пристрастю, і він почав формувати власну бібліотеку. У нього було багато друзів, він вирізнявся добротою, щирістю та оптимізмом. Завжди готовий підтримати і підбадьорити, він ніколи не залишав людей у біді. Особливу ніжність Олексій відчував до дітей, а до свого сина ставився з великою турботою, уважністю та відкритим серцем.

У період з 2014 по 2018 рік Олексій прийняв рішення стати на захист своєї Батьківщини, активно беручи участь в АТО/ООС. Після повернення з фронту він відновив мирне життя, працюючи та мріючи про прості, але важливі речі: затишок родини, тепло близьких, мир і спокій, а також щасливе майбутнє для своєї дитини та всієї України. Коли розпочалася повномасштабна агресія з боку Росії, Олексій знову без вагань долучився до лав Збройних Сил України. За свою відвагу та мужність він отримав численні грамоти та відзнаки.

26 листопада 2023 року родину сколихнула жахлива звістка: молодший сержант Савчук Олексій Михайлович зник безвісти поблизу н.п. Роботине на Запоріжчині. Рідні жили надією, молилися та вірили в диво... Та, на жаль, воно не сталося... Через два довгих роки і майже два місяці Герой на щиті повернувся до рідного Житомира...

У глибокій печалі залишилися матір, син, дружина, родичі, друзі та бойові товариші... Нехай світла пам'ять і вічна слава належать Герою-Воїну!

Витоки