Через величезні ворота сюди не заходять. Які загадки ховає стародавнє кладовище в Житомирі (фото)

Локація, наповнена історією та міфами, зберігає сліди багатонаціональної спадщини цього міста.

Один з найстаріших некрополів України -- Католицьке або ж польське кладовище знаходиться у Житомирі. Ховали тут за конфесійною ознакою -- чехів, італійців, німців та звісно ж поляків. Саме поляки у 1799 році придбали цю ділянку та вже наступного року заснували тут цвинтар.

У стародавніх вуличках Житомира, на підвищеннях біля річки Кам'янки, розташований один із найдавніших католицьких цвинтарів України. Відкритий у 1800 році, цей некрополь став місцем для перепоховання осіб з інших кладовищ, тому точно визначити вік найдавнішого поховання залишається складним завданням.

Найстарішим з відомих надгробків є пам'ятник Юзефіні Скальцовській, що датується 1816 роком. Це кладовище характеризується упорядкованістю та чіткою структурою: дев'ять зон мали своїх небесних покровителів — від Святої Софії, де знаходили спокій священнослужителі, до ділянки Святого Вінцента, призначеної для бідних.

На цьому місці знайшли вічний спокій представники відомих шляхетних родів, таких як Домбровські, Монюшко та Чацькі, а також перший польський авіатор Броніслав Мацієвич і піаніст Юліуш Зарембський, чия музика отримала визнання далеко за межами Польщі. Кладовище було закрите для нових поховань у 1976 році.

У різні епохи тут знаходили вічний спокій представники заможних родин, тому їхні надгробки намагалися оформити оригінально. Зокрема, особливою популярністю користувалися "хрести на пнях" та "хрести на скелях", які символізували дерево життя. Ці вироби виготовляли в каменотесних майстернях Житомира до середини XX століття. Серед них є й унікальні екземпляри, такі як склеп-піраміда Юзефи Липської (1893) та неоготичне поховання Ельжбети Урбановської (1854).

Іншим типом поховань були склепи, які мали форму одно- або дворівневих камер, що закривались брамами чи кам'яними плитами. З часом багато з них зазнали пошкоджень: склепи відкривали, грабували, а після актів вандалізму їх часто замуровували. Крім того, існували катакомби — це ряди схожих склепів, розташованих близько один до одного. Вони також частково стали жертвами грабіжників.

Історія польської громади в Житомирі розпочалася після укладення Люблінської унії в 1569 році, коли місто стало частиною Речі Посполитої. У 1775 році польська адміністрація визнала Житомир одним з важливих міст. Пізніше, у 1804 році, коли місто стало адміністративним центром Волинської губернії в складі Російської імперії, уряд заохочував польських переселенців, які сприяли розвитку сільського господарства, ремесел та промисловості.

Перепис 1884 року зафіксував, що в Житомирському повіті проживало майже 40 тисяч поляків -- понад 13% населення. Це був найвищий показник у губернії. Польська громада мала свої школи, костели, благодійні товариства -- і, звісно, своє кладовище.

Навколо католицького кладовища в Житомирі існує безліч цікавих легенд. Екскурсоводи часто рекомендують уникати головних воріт, стверджуючи, що вони призначені лише для покійних, а живим людям краще входити через маленьку хвіртку.

Існують легенди, що вночі з каплиці Святого Станіслава можна почути звуки кроків. Багато вважають, що це душа ксьондза Анджея Федуковича, настоятеля кафедрального костелу, який у 1925 році вчинив самоспалення на знак протесту проти радянських репресій. Його поховання та кенотаф стали одними з найпопулярніших місць для відвідин на кладовищі.

Юзеф Крашевський малює картину цього некрополя як "католицьке кладовище, розміщене серед лісу на пагорбах, яке створює сумний, але водночас надзвичайно чарівний вигляд. У центрі розташований костел, що височить на найвищій вершині, дах і стіни якого підносяться над щільною масою дерев". Це кладовище також згадується у творах Володимира Короленка, зокрема в "Історії мого сучасника" та "Діти підземелля", де автор описує підземні ходи та катакомби, що розташовані під старими каплицями.

Раніше "Телеграф" розповідав про старовинний Єврейський цвинтар у Чернівцях. Він відрізняється особливими пам'ятниками.