Власну бездіяльність та корупцію житомирські правоохоронці «контролюють особисто» (ДОКУМЕНТИ)

Більше ніж півтора року тому водія Андрушівського райавтодору Василя Рудюка керівник підприємства звільнив за те, що той відмовлявся підписувати липові накладні, шляхові листи, списувати запчастини, яких не отримував та пальне, яке не використовував.

“Почалися приписки, зловживання. Директор Сергій Пархомчук мені давав накладні, які не відповідали дійсності, – розповідає Василь Рудюк. – Каже підпиши путівку, а я нікуди не їздив. А він списує 80 літрів бензину. Я не можу цього робити. Ми всі під одним Богом ходимо і закон має бути один на всіх. Запчастини на автомобіль, які не ставились, по складу не рахувались, списали, підписали самі, підробили мій підпис. Врешті мене просто звільнили”.

Обурений такою несправедливістю, Василь Рудюк звернувся до прокуратури та Територіальної інспекції з питань праці.

Чиновники з інспекції одразу повідомили, що райавтодор перевіряти не збираються, посилаючись на те, що потрібен дозвіл Кабінету Міністрів. А от поліція начебто підприємством зацікавилась.

Майже два роки начальник слідчого управління ГУ Національної поліції Житомирської області Олександр Радченко листується з водієм із Андрушівки, запевняючи його в своїй повазі. За цей час головний слідчий області досяг неабияких успіхів в епістолярному жанрі. Спочатку він писав про те, що так, дійсно, слідством “встановлено, що службові особи філії “Андрушівський райавтодор” ДП “Житомирський облавтодор” вчиняють службові підроблення шляхом внесення до офіційних документів недостовірних даних”, і так далі. А справу він контролюватиме особисто.

Проте за якийсь час кримінальне провадження по цій справі просто закрили. Василь Рудюк дізнався про це випадково. А дізнавшись, написав нову заяву. І знову Олександр Радченко оперативно відреагував на звернення, повідомивши в листі про те, що “За викладеними у Вашій заяві відомостями проведено службову перевірку, за результатами якої факт неналежного розслідування... знайшов своє об’єктивне підтвердження”.

Безпосереднього слідчого, який вів провадження, “притягнуто до дисциплінарної відповідальності” та надані “письмові вказівки”.

За цей час кримінальне провадження побувало в Бердичівській прокуратурі та навіть в Козятині, звідки Василь Рудюк також отримував вичерпні листи.

Слідство триває й досі. Проте водій з Андрушівки переконаний, що поліція докладає максимум зусиль для того, аби винуватців не знайти чи, принаймні, перекласти вину не на керівництво. Про тісні дружні зв’язки місцевих “царьків”, прокурорських, поліцейських та суддівських чиновників, слідчі не хочуть і чути, адже корупції в цих структурах не існує. Проте свідків по справі обирають виключно таких, які не можуть підтвердити факти зловживань.

Друге кримінальне провадження про незаконне звільнення Василя Рудюка з роботи вже закрито. Чоловік не отримав ні компенсації, ні трудової книжки. Весь цей час перебивається випадковими заробітками, ледве зводячи кінці з кінцями. Вдома – дружина-інвалід та син-школяр.

Свого часу Василь Рудюк побував у “гарячих точках”, отож пройшов і вогонь, і пекло. Відстоювати власні права готовий до кінця. А поки що звернувся до Апеляційного суду.

“Вони пишуть одні відписки і нічого не робиться. Чекають, що все закінчиться якимись крайніми мірами, – говорить Василь Рудюк. – Як цей полковник Радченко совісті не має, то йому не місце там сидіти. І ні до кого не зайти, не звернутися. Вони на це очі закривають, а на мене і посеред ночі знайшли б управу. Кажуть “оскаржуйте”! Спочатку треба взяти автомата, а тоді оскаржувати”.

Нижче наведені відповіді, які Василь Рудюк отримував і від Державної інспекції України з питань праці, і від ГУНП в Житомирській області, і від прокуратури.