Житомирські рабовласники: раб-втікач розповів про Баранівську мафію

Михайло К., сирота з Баранівського району, шість років відпрацював у рабстві в місцевих циган. Ми повідомляли, що хлопець лише з шостої спроби зміг втекти від своїх рабовласників. Поліція за цим фактом порушила кримінальну справу, а журналісти, в інтересах слідства, не розповсюджували подробиць. Але час настав.

За шість років Михайло кілька разів намагався втекти, але “власник” завжди його знаходив, повертав і жорстоко провчав. Крім хлопчини, в циганському обійсті в селі Смолдирів сьогодні знаходиться ще шість рабів, в тому числі і рідний брат Михайла – Дмитро.

Про людей, які знаходяться в рабстві, місцеві селяни чудово знають. Також із ситуацією в Смолдирі добре обізнана і поліція Баранівського райвідділу, і голова місцевої сільради. Тому на запитання журналістів, чому хлопець не побіг до поліції, Михайло лише здивовано знизав плечима:

“А поліція все знає. Вони постійно приїздять в гості до господаря, разом випивають, готують шашлики. Хто приїздив? Начальник карного розшуку, дільничий, слідчий. Я знав, а потім і бачив неодноразово, як цигани давали “ментам” гроші. А потім почув з розмов, що вони щомісячно платять данину поліції. – каже Михайло. – Голова сільради теж в курсі”.

Олександр Ю. – рабовласник Михайла, за сумісництвом керівник місцевого циганського угрупування. Має тісні зв’язки з такими ж “діячами” з сусідніх районів, областей і за межами країни.

Торгівля контрабандними цигарками, самогоном та краденою горілкою, скупка краденого, закупівля чи просто крадіжки металобрухту, заготівля горіхів, пір’я, насіння, видурювання коштів у людей – це тільки неповний перелік традиційно циганського бізнесу. На більшості таких робіт цигани й використовують своїх рабів.

Біда прийшла до сім’ї Михайла у 2008 році, коли померла мама. Батько помер ще раніше. Але Михайло один не залишився, бо мав двох старших братів та сестру, яка і стала його опікункою. Хлопчина навчався у Баранівському ПТУ і якось приїхав відвідати сестру. Ось так посеред села, просто на вулиці, він зустрівся з Олександром Ю.. Чоловік запропонував хлопцеві підзаробити, допомогти порізати металобрухт. І Михайло погодився. Такі підробітки стали систематичними, і хлопчина отримував навіть якийсь дріб’язок на кишенькові витрати.

“А потім почав лякати, що якщо не прийду, знайде, поб’є”, – каже Михайло. А за деякий час “господар” пообіцяв влаштувати юнака на будівельні роботи в Москві. Вісім місяців Михайло відпрацював у Росії, і навіть заробив 8 тис. доларів. Та ось тільки потримав в руках їх не довго.

Олександр пообіцяв допомогти мені провезти ці гроші через митницю. Я віддав, і документи теж”, – каже Михайло.

Ось з того часу і почалося справжнісіньке рабство, бо ні грошей, ні документів хлопчина назад не отримав. Мало того, “господар” відібрав у нього і банківську картку, на яку приходила “сирітська” пенсія. Навчання в ПТУ теж закінчилося.

“На навчання не ходив більше. Він їздив у Баранівку, платив майстрам в ПТУ, щоб не здіймали галасу і не відраховували”, – розповідає Михайло.

Кілька разів хлопець тікав з рабства. Але сирота без грошей і документів далеко не втече. Брат та сестра не захистять, бо живуть в одному селі з циганами і добре розуміють, що з цим племенем боротись небезпечно для життя.

“Перший раз я втікав ще років п’ять назад. Власник тоді був десь в Білорусії. Але він приїхав, знайшов мене, повернув назад і відлупцював. І так було кожного разу, коли я намагався втекти”, - розповідає Михайло.

Остання спроба втечі з рабства стала вдалою. Хлопчині допомогли дістатись Житомира і привели до адвоката. А далі до справи  взялися  Житомирські поліцейські. Про подробиці розслідування цієї справи - читайте незабаром на ЖИТОМИР.today.