День вишиванки по-бердичівськи (ВІДЕО)

День української вишиванки по-бердичівськи – це масові гуляння у центрі міста і нагода «вигуляти» національне вбрання. З року в рік людей, які одягають вишиванку, більшає. Серед них – багато молоді. У Бердичеві в святковий день української національної сорочки студенти-медики прийшли долучитись до урочистої ходи у вишиванках. Кажуть, нині цей одяг роблять настільки практичним, що його можна носити хоч щодня.

«В наш час особливо це модно, це показує, що ти справжній патріот ніби ну і взагалі мені подобається такий одяг. Вишиванка – це певний скарб для України, її народу. Кожного року це свято ми маємо вшановувати з чистим серцем, з посмішкою на обличчі і ми маємо любити це свято і свою державу», – говорить Олександра Шеремет, студентка Бердичівського медичного коледжу.

Бердичівські студенти-педагоги у День вишиванки влаштували для дітей свято розваг. Майстер-класи, кажуть, придумували самі, щоб не лишити байдужим нікого.

«Сьогодні День вишиванки і ми робимо ось такі маки, виготовляємо з дітками. Їм це дуже подобається, маса задоволення. Прийшли всі на концерт і я хочу привітати усіх з цим святом», – розповідає Ганна Ферт, студентка Бердичівського педагогічного коледжу.

Але гарна вишита сорочка і чудова зачіска – хоч би як вона не личила дівчині – не є ознаками готовності бодай привітати зі святом національного одягу чи розказати, чому його одягають на себе.

Керівник зразкового дитячого фольклорного ансамблю «Вінець» Лариса Куліченко знає про вишиванку все. І здається, готова говорити про неї годинами. Жінка впевнена: вишита сорочка сьогодні більше модний тренд. Хоча насправді вишиванка слугує захистом для людини.

«Вишиванка для українця – це не одяг, це захист, який має зовсім іншу функцію. Адже колись вишиванки вишивали сакральними знаками, які щось означали. Дівчата, коли вишивали, намагалися не запозичати узор і вони знали, який узор і що означає», – говорить пані Лариса.

На Західній Україні, розповідає вона, вишиванку не знімали ніколи. А у нас ця традиція трохи занепала, хоча вже відроджується. Головне, з її слів, не носити чорних вишиванок і знати, що за вишиті символи ви на себе одягаєте.

«Масово стали вишивати маки, а це символ туги за загиблими на війні. Мак вишивала та дівчина, у якої в роду хтось загинув на полі бою. Оце ружа – квітка щастя, здоров’я, квітка благополуччя», – говорить жінка.

Пані Лариса каже: колись у вишиванках звертали увагу на виворіт, бо  зовні – це захист від недоброго довкола, а виворіт – захист свого тіла. А ще важливо було до сорочки мати пояс. Це теж оберіг для чоловіків, жінок і дітей.

«Навіть малесеньких дітей хоч би шнурочком, але підпоясували. Коли зараз чоловіки виходять і сорочка навипуск – це штучно і несправжньо. Просто не знають, що на чоловікові має бути ремінь, пояс, оце той оберіг», – говорить вона.

Святкова урочиста хода з оркестром – частина свята національного одягу. Цього року, говорять люди, бажаючих пройтись містом у вишиванці побільшало. Люди закликають українців носити вишиванки не лише на свята, адже, кажуть, це має бути за покликом серця, а не з якоїсь нагоди.