Картина «Ню» і не тільки: як у Бердичеві надихаються жінками (ВІДЕО)

Жінки надихають митців, принаймні в Бердичеві у цьому переконані. Тут 9 художників напередодні 8 Березня демонструють це у своїх картинах. Директор музею історії міста Бердичева Павло Скавронський об'єднав митців у їхньому переконанні, організувавши виставку під назвою "Жінка надихає". Вона триватиме в музеї до 17 березня. Відвідати її варто тому, що ви маєте змогу побачити, ким є жінка для художника взагалі. Ми запитали в авторів картин, чи справді їх надихають жінки. Відповіді подекуди неординарні. Дивіться детальніше у відео.

Почнемо з Мар’яна Загороднього. Цей художник приїхав з Луганська в Бердичів тимчасово. Працює в живописі з 1997 року. Навчався в академії друкарства у Львові. Після закінчення – повернувся додому. Має дружину та дитину, які, каже, надихають найбільше. Роботи художника – переважно у стилі академізму, імпресіонізму, але конкретного напрямку немає, чоловік постійно шукає щось нове. Зараз планує освоїти абстрактний живопис. Його картина "Ню” – те, чого ви не бачили у міському музеї ще ніколи.

"Прийшла весна – а це дівчина красива. Тут є своєрідна техніка, якою хоче користуватися у майбутньому не лише для зображення оголених жінок, а й тварин. Малював з фотомоделі тижні два. Дівчина не позувала особисто. Коли на неї дивитися – є недосказаність якась, але вульгарності я тут не бачу, якщо чесно. Я хотів просто показати людину, прекрасну дівчину, яка є от такою. Хтось підходить і сміється, хтось починає висловлюватися недобрими словами, але в нього є на те право. У роботі найбільше мене надихає мир, хочеться вже спокою, домашнього тепла. Якщо воно буде, люди будуть творити, малювати, писати", – каже художник.

А от Олександр Алимов переконаний: якби не жінки, мистецтво б не було таким багатогранним. Чоловік малює переважно реалізм, пробує себе в сюрреалізмі. В основному це пейзажі, портрети, натюрморти. Захоплювався малюванням зі школи, в армії хобі не покинув.

"Жінка взагалі постійно надихає на картини. Рідна жінка постійно щось підказує, щось їй не подобається, фиркне щось не те, а це в голові відкладається, і починаються виправлення, додавання і так далі. Я б хотів жінкам нашим коханим побажати здоров'я. Я це прекрасно розумію. Буде здоров'я – жінка буде щаслива і кохана", – каже він.

Художник Юрій Чебаненко, окрім малювання, ще й співає. Чоловік з 5 років виховувався в дитячому будинку, де разом з іншими дітьми прагнув до кращого. Саме самонавчання допомогло йому пропрацювати 45 років художником-оформлювачем. Уже 17 років він є членом міської спілки  художників.

"З жінкою творити краще набагато, вона перший глядач і критик. Вона багато років зі мною і вже бачить, де і що треба підправити. Жінка дійсно надихає. У цей радісний березневий день ми піднімаємо келих за дорогих жінок, аби зігрівати серця чоловіків теплом. Сто років жити вам і більше, та не менше", – каже художник.

А цей чоловік уже 17 років, як поховав свою другу половину. Петро Сорока – художник-самоучка. З дитинства йому не було чим та на чому малювати, тому малював олівцем на печі, хоча бабуся сварила й забілювала.

"Та я так вчився і навіть відмінників у школі вчив, які отримували за мої малюнки "5", а мені ставили "3". Зараз я малюю переважно людей, природу – переважно на замовлення. Узагалі, чим тяжче картини, тим більше я хочу їх намалювати. Але часу мало, бо живу сам, хата своя, ви ж розумієте, як то без жінки лишитись. Вона в мене дуже раділа, що я малюю. У жіноче свято я бажаю жінкам здоров'я, мирного неба і кохання", – говорить чоловік.