Сім чудес Житомирщини. Частина 1

#Новини

Прийшло літо. Попереду відпочинок! Наша серія оглядів найчарівніших місць області переконає вас, що далеко їхати не потрібно. У кожному районі Житомирщини ми обрали те, що найповніше відображає її духовність і атмосферу. Отож, розпочнемо знайомство з історичним надбанням Полісся.

Любителям історії радимо відвідати володіння князя Олега – місто Овруч. Чим воно привабливе? Бо саме тут розташований древній, непорушний і загадковий, побудований у русько-візантійському стилі ще у 12 ст. Свято-Василівський собор.

Упродовж тисячолітньої історії його не раз намагалися зруйнувати. Величну будівлю було спалено в середині 14 та 19 століть. Однак у 1912 році його відреставрували.

Собор розташований на пагорбі, який підтримує кам’яна стіна. Для самих овручан – це не тільки символ православної віри, а й втілення духу міста та його невмирущої історії.

Для тих, кому до смаку насолоджуватися гармонією з природою, радимо навідати ще одне місце в північній частині області – Парк ім. Миколи Островського, що знаходиться в місті Коростені.

Розташований він на кам’яних берегах річки Уж. Характерною ознакою парку є велика кількість пам’ятників: Володимиру Великому, княгині Ользі, Миколі Острозькому, Добрині Микитичу тощо. Також знамените місце відпочинку місцевих прикрашає пам’ятник деруну – символу цього древлянського міста. До речі, тільки в Коростені щороку у вересні проходить Міжнародний фестиваль картопляників.

У південно-західній частині області, в Олевському районі (на схід від с. Рудня-Замисловицька), ви натрапите на 15-гектарну територію, що зветься Кам’яним (Камінним) селом. Це скупчення величних валунів значних розмірів, що знаходяться глибоко в лісі. Згідно з деякими теоріями, їх зі Скандинавського півострова близько 20-ти тис. років тому приніс льодовик. Дехто вважає: це не що інше, як верхівки скель, що існували тут дуже давно. Загадкове місце з впевненістю можна назвати поліським Стоунхеджом.

Замок Радомисль – черговий скарб культурної спадщини Житомирської області, що з’явився як туристичний центр не так давно – в 2011 р.

Його історія починається ще з 17 ст. як заснованої монахами Києво-Печерської Лаври папірні, тобто паперової фабрики. До того ж, саме через «папірню» колись проходила найбільша сухопутна торгова дорога з Європи на Близький Схід – «Шлях Королів». Знаходиться він у чарівній місцині з дивним ландшафтом – у Радомишлі. Сюди варто приїхати, адже це не просто замок, а цілий музейний комплекс, атмосфера якого переносить у сиву давнину.

У Новограді-Волинському є залишки споруди, що захищала від нападів ворогів – Звягільська фортеця.

Ця пам’ятка 16 ст. розташована на високому схилі біля річки Случ, складається із кам’яної стіни та вартової башти.

Стіна, яку відремонтували до дня 750-річчя міста, відкриє для мандрівника мальовничий краєвид.

Ще одна гордість жителів області – Бердичівський замок (фортеця і монастир Босих Кармелітів).

Неповторна перлина маленького міста була зведена ще в 17 ст. Історія походження назви – досить цікава легенда. Раніше це був маєток Януша Тишкевича. На початку 17 ст. його взяли у полон татари, і польський шляхтич почав молити Бога про визволення. Одного разу йому уві сні з’явились монахи-кармеліти, які пророчили, що він скоро буде на волі. Так і сталось. Повернувшись до Бердичева, Тишкевич наказав поблизу свого будинку звести собор – дарунок кармелітам. Монастир, побудований у стилі бароко, огороджений муром з червоної цегли. Щороку у липні в монастирі Босих Кармелітів проходить міжнародне паломництво.

Люди долають значні відстані, щрб прийняти участь у священній ходьбі з іконою – сімейною реліквією родини Ташкевичів. Бердичівський замок входить до реєстру національних святинь України. Чим не одна із причин, щоб навідати це місце, охоплене вірою?

Куточок землі, який привернув до себе увагу – це маєток Ганських, пам’ятка19 ст., що розташований у селі Верхівня Ружинського району. Саме тут тривало 3 роки кохання між геніальним французьким прозаїком Оноре де Бальзаком та польською графинею Евеліною Ржевуцькою. Зразок архітектури ампіризму, нині сільськогосподарський коледж – музей пам’яті про письменника. Маєток зачаровує романтикою, бо тут жила любов митця, охоплена лагідним шепотом листя та колисковою вітру.