»Спосіб життя» через ойл-принт (ВІДЕО)

Фотовиставку відомого в Україні і далеко за її межами фотохудожника Олександра Примака «Спосіб життя» відкрито у Бердичеві. Чорно-білі світлини, надруковані в техніці ойл-принт, розповідають про життя людей у прикордонних населених пунктів України. Чоловік привіз фотографії в місто на запрошення старих друзів-фотографів: Валерія Мельнікова і Олега Силки, які разом навчають мистецтву фотографії бердичівських школярів.

Роздивляючись фото пана Олександра ближче здається, що перед очима – картина, написана олійними фарбами. Однак це світлина, біля кожної такої довелось почаклувати близько 2-х тижнів. Такі фото є унікальними і неповторними, переконують фотографи. Однак до відшліфованого уміння робити їх бездоганно треба дійти і дорости.

Загалом фотографія прийшла у життя Олександра Примака у 2006-му році, коли дружина подарувала фотоапарат напередодні поїздки за кордон.  Спочатку, розповідає він, займався цифровою фотографією. Поступово виникло бажання розширювати знання у цій сфері. Так став цікавитись альтернативними методами друку, які були вигадані і застосовувались до ери фотоплівки і фотопаперу.

«Проект «Спосіб життя» спершу зняв на плівку, хотів друкувати все на фотопапері, але не сподобалось, бо фото стали наче вилизаними, очікував від них чогось іншого. Тоді спробував надрукувати олійним друком, це було саме те, що треба. Цей друк наче передає структуру, фактуру, знімки стають більш живі, не такі, як надруковані на принтері чи фотопапері. Принцип олійного друку цікавий. Сучасний фотопапір вкритий тонким шаром желатину, ми цього навіть не помічаємо. А колись фотографи розплавляли желатин і самі наносили на папір. Потім на цей папір наноситься світлочутлива емульсія, накладається негатив, засвічується ультрафіолетовою лампою, вимивається водою і валиком чи пензлем набивається чорною фарбою малюнок», – розповідає Олександр Примак, член Спілки фотохудожників України.

Знімки, представлені на виставці, зроблені приблизно за 4 роки наїздами у віддалені села країни. Назв більшості з них фотохудожник не пам’ятає. Бувало таке, каже, що дорогою клацнув, а яка назва села – не знав.

«Це вмираючі села, які відірвані від центру України, туди погано доїжджати. Тому вони залишили свою автентичність, вони такі, як на фото. Іноді доводилось зупинятись у людей там на ніч. Але зазвичай зупинявся у районних центрах і звідти їздив селами. Фото чорно-білі, бо життя нелегке. Мені здалось, що я повинен показати тих людей, які живуть в селі нашого дитинства. Я його пам’ятаю таким. Зараз села, особливо в центральній частині України, не такі, вже нема тих дерев’яних будівель, тих стріх з очерету чи сіна. Коли я потрапив на Волинь, на Чернігівщину північні, що біля кордону з Білорусією, Росією, я побачив села і згадав своє село дитинства. Там життя важке, мені здалося буде недобре, якщо вони будуть веселенькі і кольорові», – розповідає Олександр Примак.

Хобі чоловік називає дороговартісним, бо плівки недешеві, а бензин і проживання під час зйомки ніхто не відміняв. У межах тисячі гривень йде на 1 роботу загалом. Однак задоволення від цього він отримує неабияке. Як і відвідувачі фотовиставки. Багатьом знімки навіюють спогади про далеке дитинство у бабусі чи у батьків в селі.

«Мені особисто, як людині, яка фотографує і малює, цікаво прийти сюди і подивитись. І всіх знайомих, колег, художників я запрошую сюди подивитись, в якому стилі виконана ця робота, як грамотно вибудувано кадр. У нього не постановочна робота, є жива атмосфера: приїхав, подивився і сфотографував. Я вважаю, що це дуже грамотно, чисто, красиво, нам всім треба вчитися цьому. Бо в простоті вся сила», – говорить Володимир Поліщук, фотохудожник і товариш Олександра Примака.

У пана Олександра це вже 3-я виставка фотографій виконаних олійним друком. Перша була у Києві, друга у Хмельницьку.

Роботи майстра зберігаються в Українському музеї Нью-Йорка, в приватних колекціях України, США, Франції та інших країн світу.

Переглянути фотовиставку можна на 2-му поверсі міського Палацу культури до 14-го квітня з 11-ої до 18-ої години, окрім понеділка.