У Бердичеві – новий літературно-мистецький конкурс, учасники – українці та іноземці (ВІДЕО)

Перший літературно-мистецький конкурс імені Всеволода Нестайка стартував у Бердичеві і об’єднав поетів і письменників з Житомирщини, Вінниччини, Хмельниччини, Київщини, Полтавщини, Черкащини, Запоріжжя, Львівщини, Івано-Франківщини, Дніпропетровщини, АР Крим, Донеччини, Харківщини, Молдови, Італії, Іспанії, Латвії. Зі слів організаторів, у проведенні заходу в місті у підтримці їм відмовили. Натомість допомогли з приміщенням у Бердичівській районній раді і райдержадміністрації.

«У нас є певний голод на такі літературно-мистецькі заходи в місті Бердичеві. Ми навіть не могли собі уявити, що в нас буде 65 учасників з 14 територій України і з 4 країн зарубіжних. На старті ми нічим не обмежували, сказали, що дописи обмежуємо 5 сторінками прози чи поезії, а книги взагалі на конкурсі не обмежували. Тут головне те, що ми називаємо між собою обмінами енергії. Це перше. А ще одне завоювання нашого конкурсу, що я вже сьогодні бачу як мінімум 5 молодих учасників, які за рік будуть членами Національної спілки письменників України», – розповів один з організаторів конкурсу Валерій Хмелівський.

На питання, хто суддівська колегія конкурсу, пан Валерій відповів: було 2 фахівці і 1 читач, прізвища котрих не оприлюднив без їхнього дозволу.

Конкурс назвали на честь письменника, класика сучасної української дитячої літератури Всеволода Нестайка, котрий народився 30-го січня 1930-го року у Бердичеві. Для участі приймались проза (новели, есе, нариси, оповідання), поезії, пісні. Також деякі учасники подавали для участі авторські книги від 2015-го року, видані за номінаціями: поезія, проза, краєзнавство, дитяча книга. Вік конкурсантів – від 18 років. Серед 65-ти учасників 1 – з Бердичеві, 2 – з району.

Валентина Козачук, учасниця конкурсу із селища Гришківці. Жінка розповіла: рада, що такого роду події відкривають нові імена. Серед них багато молоді, талановитої і патріотичної молоді, в якої є чому повчитись людям старшого віку.

«Починала писати я з дитинства, але потім забула про це, а згадала аж після 50 років. Воно було в серці і хотілось винести його на верх і вийшло у римованій формі – у віршах. В мене збірочок ще поки нема, от за декілька тижнів має друкуватись  перша. А друкуюсь я мало в періодичних виданнях наших. Я не йшла сюди перемогти чи показати себе. Мені хотілось познайомитись з людьми, які вже давно цим займаються і які мають великий досвід, нагороди», – розповіла пані Валентина.