Житомирянка Марина Джин мріяла бути співачкою, здобула професію економіста, а стала дизайнером
Житомирянка Марина Джин мріяла бути співачкою, здобула професію економіста, а стала дизайнером. Зараз швидкими темпами набирає обертів і в її сукнях з'являються світові зірки на червоних доріжках.
А все почалося з сімейного бізнесу, який започаткувала мама Марини. Вона багато років тому мало не першою у Житомирі почала шити весільні сукні. Ця справа передалася її дочкам і зокрема – Марині.
«Колись ми з чоловіком були дуже багаті, мали багато грошей, і якось я не думала, що буду чимось конкретним займатися. Салон у нас теж уже існував, тому що старша сестра Оля теж тут. А потім так вийшло, що “піджало” життя трохи, їсти хотілося. Молодша сестра Сашка (Олександра Нонік, яка займається модельним бізнесом у Житомирі, – ред.) мені сказала: “Марино, в тебе є талант, чому ти його не розвиваєш?” Потім я зустріла талановиту в'язальницю, коли пішла собі замовляти сукню. І ось так вийшла перша колекція», – говорить жінка.
Також зізнається, що навіть зараз, через два роки після виходу першої колекції, її команда «кайфує» від цих суконь.
Єдине, на що б Марина могла змінити дизайнерську діяльність, – це «професія» мами. Адже має трьох дітей, яким дев'ять, сім і один рік, і мріє народити ще двох. Також хоче створити дитячу колекцію, яку б презентували її дітки, тому що зараз дитячі сукні створюються на загальну аудиторію.
Натомість розповідає, що нерідко, коли створюють індивідуально сукню для дівчат-жінок, вони залишаються невдоволеними:
«Коли ти носиш на собі, воно всім подобається, – чи то речі з “секонда”, чи з чоловічого плеча. І є люди, які від невпевненості в собі або навпаки від великих амбіцій (це стосується молодих дівчат-випускниць) спочатку приходять і говорять: “Шийте, ми вам довіряємо”, - а потім під час процесу починається невдоволення. Тому в таких випадках я просто повертаю гроші, не хочу псувати собі нерви».
Конкуренції в цьому бізнесі Марина Джин не бачить взагалі, в тому числі і в Житомирі:
«Хіба можуть конкурувати уми. Комусь подобається мій почерк, комусь – Маргарити Козак. Є, звичайно, явний плагіат, але я не вважаю це красивим. Коли намагаєшся пародіювати, мені здається, це навіть неповага до себе, як до дизайнера. Я звичайно дивлюся на роботи різних дизайнерів, різних часів, повертаюся в історію, переглядаю певні фільми історичні. І дуже багато для себе черпаю, але це не означає, що я взяла і пошила один в один. Я там побачила гарненький манжетик, але я посаджу його на зовсім іншу сукню. Ось це я вважаю нормально».
Ескізи Джин малює не надто часто, називає це – «калякі-малякі». Роботи народжуються на манекені, методом «обколу». Іноді вночі прокидається і бачить якусь сукню чи пальто, зранку вже не може її згадати. В такі моменти шкодує, що не замалювала. Її сукні – це здебільшого гра тканин та аксесуари.
На роботу йде багато часу, тому відпочивати любить на природі і головне – з рідними:
«До Карпат дуже люблю їздити. Колись дуже багато подорожували, коли гроші були. Знову ж таки гроші-гроші, але я не меркантильна. Нещодавно були в Коблеві і жили в «совдеповських» будинках, без зручностей, просто з холодильником. Я дозволяю собі і таку розкіш, і таку. Я, мабуть, вихована так, а тому абсолютно не пафосна людина – не блакитної крові. Відпочивати можна всюди, тільки б були біля тебе близькі та рідні люди. З віком розчаровуюся в друзях. З сім'єю ж – усюди добре!»
Зараз дизайнерка підписала контракт із Будинком мод Ірини Дулка, яка має можливість одягати поважних жінок. Наразі Марина теж виконує замовлення для баронес з Росії. Їй вдається вгадати завжди за мірками і вгодити замовницям, яких навіть не бачила:
«Були подаровані сукні гурту “Фабрика” два тижні тому, в яких вони збираються знімати кліп. Також ми домовлялися, що при Будинку Ірини Дулки я буду основним дизайнером. Але зараз не можу сказати, що одягла якусь зірку. Я просто одягаю дівчину (Ірину Дулку, - ред.), яка дуже стрімко злітає. Я сподіваюся, що ми разом із нею».
Сама ж Марина Джин купує одяг у простих магазинах і стоках, чого абсолютно не соромиться. А коли потрібно щось пошити «на вихід», то це робиться за п’ять хвилин для неї і дочок.
Створення чоловічої колекції розглядає у випадку, якщо буде підготовлена команда:
«Чоловічі колекції - це не моє. Дуже важлива команда. В мене, наприклад, команда із дуже талановитих вишивальниць і в'язальниць. Я можу образно скласти своїй майстрині камінчики і показати, що мені треба вишити. А коли вона приносить результат, то це дійсно краще, ніж я собі уявляла. Тобто це все механізм. Якщо і створювати чоловічі колекції, то тільки, якщо буде відповідний колектив для цього».
Та найприємнішим подарунком від змовниць для Джин є ті моменти, коли вони телефонують зі якихось свят зі словами: «Мариночко, що б я без тебе робила, я тебе люблю, дякую!» Разом із тим, дизайнерка мріє досягти того рівня, коли її колекція висітиме в магазині, а індивідуально працювати можна буде лише з тими, хто дійсно довіряє:
«Ось це буде рівень, звичайно ж. А працювати з усіма підряд… Не в образу, але є дуже багато дівчат “надомниць”, які за картинкою шиють. Дуже якісно це роблять і часто навіть я даю їхні номери телефонів, чому б не піти до них. Багато хто не розуміє, що я не кравець. Наша команда любить творити, ми створюємо єдиний образ. Якщо ти готова ризикнути – це до нас, якщо ні – вибачай».