Динамо не змогло здобути золотий дубль, тоді як Шахтар продовжить боротьбу у Лізі Європи: результати фіналу Кубку України.

Фінал Кубка в Житомирі, що називається, відгримів. Шахтар врятував сезон, у Динамо точно не буде золотого дубля. "Класичне" вийшло в класичному стилі: з боротьбою, емоціями, сутичками... Утім, про все по черзі.

Дивно, але за часів, коли національні кубки значать дедалі менше й менше, а тренерів звільняють, попри перемогу в них, фінал Кубку України справді набув для Шахтаря виняткового значення.

Здобуття перемоги у фінальному поєдинку турніру забезпечило "гірникам" місце в Лізі Європи і фактично гарантувало участь у груповій стадії. Це, по-перше, значно спрощує початок сезону, а по-друге, надає впевненості, що "Шахтар" зможе виконати принаймні базові завдання.

Схоже, що кваліфікація ЛЄ є стандартом, який команда такого рівня повинна долати в будь-яких умовах. Однак у цьому сезоні на стадії відбору, наприклад, вибули австрійські клуби Рапід і ЛАСК, сербський Партизан та грецький Панатінаїкос. Чи дійсно ви вважаєте, що Шахтар перевищує ці команди за силою?

Пушич зумів зберегти сили перед фінальним матчем сезону. Судаков, Матвієнко та Різник, без сумніву, є трьома найсильнішими українськими гравцями у складі Шахтаря. Вони розпочали гру у фіналі Кубка, проте не вийшли на поле ані на хвилину в матчі проти Зорі. Це, звичайно, є справою самого клубу, як управляти своїми ресурсами, але з таким підходом не дивно, що Шахтар вже практично забезпечив собі найгірший результат у чемпіонаті за всю історію XXI століття.

Динамо в цьому матчі здійснило тільки одну заміну в порівнянні з останньою зустріччю чемпіонату. Михавко вийшов на поле замість Біловара — звична ротація. Проте варто зауважити, що кияни отримали певну перевагу: вони в матчі з Поліссям пробігли на 14 кілометрів менше, ніж зазвичай.

Є байка про легенду грузинського футболу, який грав прощальний матч - і зіграв його так, що випадковий глядач здивовано запитав: "Якщо він іде, то чому залишаються всі інші?!".

Ця байка настільки вражаюча, що навіть персонажам, як-от Михайлу Месхі та Славі Метревелі, приписують різні версії подій. І, скоріш за все, те, що вони пережили, ніколи не відбувалося насправді. Проте Ярмоленко зіграв так майстерно, що тисячі людей не могли не повторити приблизно ті ж слова - з упевненістю.

Команди фактично мали серйозні проблеми в нападі. Можна, звісно, вказати на позитивні моменти в обороні, але в першу чергу варто зазначити, що Ванат, Кевін та багато інших не виправдали очікувань. У цій ситуації значний досвід Андрія в іграх проти Шахтаря став вирішальним фактором.

Більярдний удар Ярмоленка став лише окрасою загальної картини. Основні його досягнення полягають у самовідданій праці на полі, особливо в обороні. У матчі проти Шахтаря, який знову наповнився бразильськими талантами, великий обсяг роботи став незаперечною перевагою.

Але вирішальна дія є вирішальною дією. Ярмоленко відмінно відкрився і більярдним за точністю ударом вразив кут воріт. Тут, до речі, заслуговує на похвалу Дубінчак - і заодно помітно, чому менше грає Вівчаренко. Владислав краще допомагає атаці...

Проте, якщо бути відвертим, це має не таке вже й велике значення, враховуючи, як не найкраще виступили у вирішальному поєдинку Ванат, Кабаєв та Буяльський. На полі у "Динамо" був лише один футболіст з істинно високим футбольним інтелектом, і було б непродумано розлучитися з ним.

З іншого боку, Андрій, можливо, намагався з усіх сил, адже нарешті прийняв важливі рішення для себе.

Судаков виконує розрізну передачу, Аліссон завершує, а Еліас ставить крапку - саме так, напевно, уявляли ідеальну атаку Палкін і Срна. Однак варто зазначити, що на полі ці троє разом провели лише 26 хвилин, і навряд чи їхні труднощі з ігровою практикою можна пояснити упередженістю тренера.

Отже, після травми Судаков не в змозі провести 120 хвилин на полі - проте двоє бразильців виявляються слабшими за конкурентів і демонструють нестабільну гру. З іншого боку, їх заміни підвищують рівень команди до "люксового", і саме завдяки таким футболістам, як Еліас та Аліссон, Шахтар зумів залишити за собою овертайм.

З огляду на те, що Шахтарю вже втретє підряд довелося змагатися в овертаймі в матчі плейоф Кубку України, можна впевнено стверджувати, що цей трофей виборювався ціною крові, поту та сліз. Ніколи раніше завоювання трофея не вимагало такої наполегливої боротьби, яка доходила до шостого пенальті у фіналі. Проте, зрештою, на перший план вийшов клас: Різник, хоч і молодий, вже має більше досвіду в основному складі топ-клубу, ніж Нещерет.

Варто було забити Еліасу, як стадіон заповнився "димом" від піротехніки. Фанатам, звісно, можна спробувати поставити в провину таку поведінку, але це має мало перспективи, поки гравці самі поводяться не по-джентльменськи.

Ванат мав отримувати другу жовту, коли за секунду після "гірчичника" за штовханину з Марлоном він знову свідомо атакував суперника - але Марлон за удар Ваната по нозі в абсолютно не ігровій ситуації мав отримувати червону.