"Динамо стало найбільшим викликом у моїй кар'єрі." Кучерявий розповідає про свій футбольний досвід.

Колишній півзахисник "Сент-Джонстона" та молодіжної збірної України надав ексклюзивне інтерв'ю для Sport.ua.

У пошуках талановитих українських футболістів тренерський штаб Руслана Ротаня, коли фахівець очолював молодіжну збірну, обшукував всю Європу. Одним з таких виявився Максим Кучерявий, який вже в своєму дебютному матчі за збірну U-21 відзначився забитим м'ячем.

У 2018 році 16-річний півзахисник вирушив до Шотландії. Початково Максим тренувався в клубі "Хартс", а в 2021 році підписав професійний контракт з "Сент-Джонстоном". Його британська етап життя, який відзначався перемінними успіхами, тривав чотири з половиною роки. З липня 2025 року футболіст активно шукає нову команду. У ексклюзивному інтерв'ю для сайту Sport.ua Максим Кучерявий поділився найзначнішими моментами своєї кар'єри на полі.

Максиме, коли ж ми зможемо побачити тебе в дії?

Сподіваюся, що це трапиться найближчим часом. Проте наразі не можу дати чіткої відповіді, адже не все залежить лише від моїх дій.

- Зараз ти перебуваєш в Іспанії. Це пов'язано з професійною кар'єрою?

- Ні, це не так.

Чи можеш розповісти, чому ти опинився у зоні "Полісся"?

У "Поліссі" грає мій близький друг Ігор Краснопір. Після одного з товариських матчів у команди виявилося кілька вільних годин, тому ми вирішили зустрітися і провести час разом. Також я мав можливість поспілкуватися з тренерським складом на чолі з Русланом Ротанем, під керівництвом якого я грав у молодіжній збірній України.

Чи знайомий ти з Краснопіром, який, як і ти, походить з Києва, ще з часів дитинства?

- Ні, це не так. Ми з ним познайомилися в "молодіжці", тоді наше знайомство поступово переросло в дружбу. Тому як тільки з'являється можливість зустрітися, ми намагаємося не пропустити такий момент.

Чи не згадували ви з Русланом Ротанем про можливість твого переходу до житомирського клубу під час розмови?

- Ні, це не так. На мою позицію центрального півзахисника в "Поліссі" є достатньо кваліфікованих футболістів. Вони не шукають гравців у центр поля (посміхається).

Ти розпочав свій футбольний шлях у київській ДЮСШ-15. Чи мріяв ти тоді про "Динамо"?

З самого дитинства нам втовкмачували, що "Динамо" – це наш найголовніший конкурент, найбільше джерело емоцій. Тож говорити про те, що я мріяв опинитися в їхніх рядах, не випадає. Проте в цілому я відчуваю велику повагу до "Динамо". Це були просто дитячі ігри (сміється).

Чи хтось із твоїх товаришів або колег по команді досяг успіху?

Наш випуск виявився вдалим, адже декілька хлопців змогли ступити на шлях професійного футболу. Георгій Єрмаков, що раніше грав за "Олександрію", тепер виступає за "Маккабі" з Хайфи. Максим Сміян представляє "Верес", а Віталій Дубілей – команду "Інгулець".

- А ти в 2018 році опинився в шотландському "Хартсі". Як тебе помітив наставник команди Крейг Левін?

- Він приїхав до Києва на фінал Ліги чемпіонів. А тим часом його знайомий запросив на нашу гру. Так і відбулося наше знайомство. Потім мені запропонували приїхати в "Хартс" на стажування, оскільки мені тоді було 16 років, і я не мав права, за правилами УЄФА, підписувати професійний контракт до досягнення повноліття. В принципі, все до цього йшло, але в плани втрутилася пандемія коронавірусу. У Шотландії зупинили чемпіонат і проголосували, щоб не продовжувати турнір, залишивши все, як є. На той час "Хартс" йшов останнім у таблиці, тому команда покинула вищий дивізіон.

- Проте, свій перший дорослий контракт ти підписав у Шотландії, тільки вже з "Сент-Джонстоном".

- Пандемія і виліт "Хартса" з Прем'єр-ліги внесли свої корективи в план. Я став вільним. На той час людина, яка була помічником головного тренера в "Сент-Джонстоні", раніше виступала за "Хартс" і добре мене знала з самого початку. Він і покликав мене в нову команду.

Ти тривалий час грав у Шотландії, де футбол, в основному, базується на фізичній силі. Чи було тобі складно на початку, не маючи відповідних фізичних характеристик?

Справді, футбол там особливий. Напевно, навіть у свій останній рік виступів я не зміг повністю адаптуватися до такого стилю гри. Хоча з часом моя здатність до силової боротьби значно покращилася, це не є основною моєю сильною стороною, тому іноді мені було не зовсім комфортно. Проте я вдячний за цей досвід, адже він суттєво допоміг мені вдосконалити цей аспект моєї гри.

- Які твої сильні якості?

- Коли команда з м'ячем і намагається щось придумати за рахунок гри в пас або якихось індивідуальних дій. Я не уникаю силового футболу або відбору, просто мені дуже подобається креативити, обіграти суперника, віддати хорошу передачу партнеру.

У 2022 році ти отримав запрошення до молодіжної збірної. Чи був ти вражений тим, що твоя гра привертає увагу?

Швидше за все, я відчував радість, адже вірив, що за мною спостерігають і знають про мої досягнення, адже раніше я мав честь представляти юнацькі збірні України. Кожен виклик до молодіжної команди був для мене великою честю. Спершу це було під керівництвом Руслана Петровича Ротаня, а згодом – під управлінням Унаї Мельгоси.

- Що тобі найбільше запам'яталося в шотландському футболі?

- Вболівальники. Там дуже люблять футбол. Це непередавано, коли весь стадіон в унісон підтримує свою команду, а найбільший захват викликають ситуації, коли їхній футболіст у силовому підкаті виносить м'яч за межі поля або когось жорстко зносить з ніг.

До Шотландії я приїхав у юному віці і багато тут чому навчився. Я вдячний долі і людям, які мені допомагали, що частина моєї кар'єри пройшла в цій країні.

Який європейський турнір є мрією Максима Кучерявого?

Не маю звички ділитися своїми мріями до того, як вони стануть реальністю. Тому вирішу промовчати.

- Добре. Тоді запитаю по-іншому. За яким європейським чемпіонатом ти найбільше стежиш?

- За англійською Прем'єр-лігою. Але це ще відгомони моїх виступів у Шотландії. Там усі дивляться цю лігу. Матчі Чемпіоншипу або, припустимо, Першої ліги в пріоритеті перед італійським або іспанським чемпіонатом. Втім, час від часу я дивлюся і Серію А, і Ла Лігу, тому в курсі справи (посміхається). Для мене це теж свого роду навчання, яке, впевнений, в майбутньому мені знадобиться.

- Психологічно складно довгий час бути без команди?

Іноді життя може ставити перед нами непрості виклики. Але я переконаний, що кожна ситуація, яка виникає, має сенс і служить нам, а не проти нас. У всьому є як позитивні, так і негативні сторони, і в кожному випадку можна знайти шанс для зростання — головне, навчитися його помічати і усвідомлювати. На мою думку, багато що залежить від нашого сприйняття. Незважаючи на неприємності, важливо продовжувати розвиватися і не зупинятися. Тому я намагаюся з оптимізмом дивитися у майбутнє.