У Житомирі до влади йдуть цілими бізнес-імперіями, — громадський активіст

Вже місяць, як офіційно стартував виборчий процес чергових виборів депутатів до місцевих рад. З наближенням виборів активізувались і потенційні кандидати. Про передвиборчі перегони, політичні проекти, нові обличчя у виборчих  списках та передвиборну “гречку” у розмові з громадським активістом, доцентом кафедри економічної теорії Житомирського державного технологічного університету Миколою Кострицею.

— Миколо, як оцінюєте у Житомирі виборчі перегони та загалом списки потенційних кандидатів?

— Почну з позитиву. Позитивним є те, що склад міської ради має кардинально оновитися. І хто б не прийшов, це в першу чергу зміни, що вже є непогано. Депутатів міської ради майбутнього скликання буде менше, що теж добре. Але чи зміна персоналій змінить роботу міської ради... Ми можемо лише сподіватись на це. Наразі те, що ми бачимо сьогодні, не можна називати виборчими партіями - це виборчі проекти.

Наразі всі політичні партії для прикриття беруть до своїх списків людей у камуфляжі, частина одягає вишиванки. Але цікавою тенденцією стало саме те, що до влади йдуть цілими бізнес-імперіями, принаймні до міської ради. Це можна спостерігати по Житомирський маслозавод — компанія «Рудь», ТОВ ТК "Полісся-Продукт" чи"Агромакс-Трейд". А якщо детальніше проаналізувати виборчі списки - можливо з‘явиться ще хтось.

У мене виникає запитання: як ці люди збираються займатися своїм бізнесом, якщо керівники, бухгалтери та інші працівники підприємств ідуть займатися громадською неоплачуваною роботою? Адже, депутат міської ради - це по суті громадська робота, якій потрібно приділяти багато уваги. Та й дивно - навіщо вести до влади з собою цілі когорти людей.

Щодо інших “новинок”, то безперечно у списках з’являються громадські активісти. З приводу цього потрібно “подякувати” законодавцям, які писали закон про вибори, через який частина громадських активістів, можливо, навіть усупереч своїм принципам, вимушені брати участь у виборах під партійними брендами тих політичних сил, які мають шанс пройти до міської ради. Адже подолати п’ятивідсотковий бар’єр навряд чи під силу простим активістам.

Тому потрібно говорити про загальні правила гри, які потрібно кардинально змінювати. В першу чергу, потрібно звести до мінімуму політичну рекламу, особливо візуальну та медіа рекламу. А вже після цього потенційним кандидатам добре було б поспілкуватись безпосередньо зі своїми виборцями тет-а-тет.  Мабуть, для українців це було б найкорисніше, адже і виборці могли б почути кандидатів і кандидати почули б проблеми виборців. Бо дуже часто вони знаходяться в паралельних світах, а перетинаються раз на декілька років під час виборів. Крім того, добре було б запитати у потенційних кандидатів: які функції депутатів, що таке місцеве самоврядування, що таке магдебурське право, що вони збираються робити у міській раді. Тобто прості запитання, які б розставляли все на свої місця, бо маса людей, які йдуть у міську раду, навряд чи взагалі орієнтуються у цих речах. Можливо, тоді ці ілюзії розвіялися і у потенційних кандидатів, і у самих виборців.

Ще одна когорта кандидатів в депутати, це випадкові люди, яких просто “догружали” до списків, адже по-перше - потрібно було дотримуватись гендерної квоти, а по-друге, просто потрібно було закрити округи. І таких людей звичайно буде багато.

— Яка ситуація на виборах може бути з  “опозиційними” силами і чи реально пройти їхнім кандидатам у міську раду?

— Зараз можна спостерігати цікаву тенденцію, як частина депутатів міської ради хоче отримати депутатство в обласній раді і навпаки - депутати обласної ради намагаються потрапити до міської.

З приводу “Опозиційного блоку”, то, на жаль, вони мають шанси потрапити до влади. Житомир завжди відрізнявся не зовсім західноукраїнською позицією і, на превеликий жаль, в місті досить багато людей, які готові голосувати за “ображених” колишніх “регіоналів”, які обіцяють хорошу гречку.

Напружують не тільки гасла “Опоблоку” але й інших політичних сил, які претендують на лідерство. Ці гасла взагалі не мають нічого спільного з місцевими виборами. Зокрема, підвищення зарплат, зниження комунальних тарифів, збереження країни та іншу “маячню”, яка не має жодного стосунку до місцевих територіальних громад. Проте чомусь не говорять про децентралізацію, не пояснюють людям, що буде з “ЖЕКами” і, що їх по суті не буде через півроку. Тобто, з людьми продовжують спілкуватись, як з “бидломасою”, не електоратом, а “лохократом”. Тобто нічого нового в плані передвиборчих меседжів та в плані технологій ми не бачимо. Додались “вишиванки”, додались “камуфляжі”, - на тому й все.

— Наразі багато нових облич ідуть до місцевих рад від абсолютно різних політичних сил. Чи можуть вони впливати на передвиборчу кампанію своїх політичних сил та модернізувати чи змінювати її?

— Мабуть, варто запитати у людей, які безпосередньо балотуються, чому вони не можуть впливати на політику та передвиборчі програми своїх партій. Якщо серед молодих активістів, активних житомирян, які сьогодні прагнуть зайти у міську раду, з’являться такі, я буду щиро радий і звичайно таких людей треба підтримувати. Але далеко не всі молоді і активні заслуговують бути у міській раді.

— “Гречка” на цих виборах спрацює?

— Щодо підкупу виборців, то досвід Чернігова нам показав, що гречка рулить і гречка “форева” ще не на одні вибори. І, на превеликий жаль, різні форми гречки: концерти, дитячі майданчики, роздача “подаруночків” і багато іншого буде працювати. Буде такий контингент людей, які будуть за це голосувати. Це об’єктивні реалії, які працюють. Більшість лідерів, зокрема, кандидатів на мерську посаду активно це використовують. Для того, щоб ситуація змінилась, вибори мають дуже часто проходити в Україні, хоча б раз на рік чи раз на два роки. Це потрібно для того, щоб люди навчилися обирати, бо обирати потрібно вчитись.

— Чи пропонували Вам долучитися до однієї із політичних сил та взяти участь у місцевих виборах?

— Брати участь у виборах до міської ради пропонували. Пропозиції були від двох політичних сил, проте я їх відхилив. Сьогодні я не готовий брати участь у політичних проектах, адже ні партійних ідеологій, ні партій у нас немає. Але ж крісло депутата - це не єдиний інструмент розвитку міста. Депутати виконують не багато речей, тим більше, що це колективний орган. Досвід попередніх скликань міської ради та й виконкому показав, що це радше органи колективної безвідповідальності, ніж відповідальності. Тому на даному етапі я вирішив, що мені це не підходить.