У Житомирі політичні боси вирішили «розбавити» свої партійні списки активістами

У Житомирі більшість політичних партій – основних учасників виборчої гонки – вже оприлюднили свої списки. Кандидатури активно обговорюються у кулуарах і тенденція вимальовується чітка: тренд цьогорічної кампанії – це нові обличчя: військові, громадські активісти, журналісти та волонтери… Чому політичні боси вирішили «розбавити» свої списки такими людьми? Про це та інше – у нашій розмові із координатором громадського руху «Чесно», політологом Володимиром Піньковським.

— Володимире, між політичними силами кілька тижнів тривала справжня боротьба га громадських активістів. Усі прагнули отримати їх у свої виборчі списки. Це для того, щоб успішно перемішати «гречкосіїв» із новими та незаплямованими іменами?

— Раніше добре структуровані партії, зокрема такі, як “Наша Україна”, “Партія регіонів”, “КПУ” зазнали фіаско. Тому суспільство і олігархи створили нові політичні сили, куди, як правило, почали заводити абсолютно нових людей. Більшість із них – для того, щоб заповнити вакансії. Адже ця велика палітра політичних партій, яка сьогодні буде нам пропонуватися на виборах, немає людей, щоб закрити виборчі округи. Адже було обмаль часу, ніхто не займався партійним будівництвом і структуруванням. Багато політичних партій з’явилися в останній момент, за місяць-два до виборчого процесу. Отож, майже на вулиці зупиняли або телефонували із свого записничка знайомим і пропонували стати кандидатом.

Це як вужа і їжака схрестити... Не думаю, що цей мікс буде ефективним і успішним. Адже виборець, який розбирається хоч трішки в політичній палітрі цього процесу, подивившись список, знайде суттєве протиріччя.

— Несподіванкою стала не поява «людей з народу» в списках партій, а те, з ким саме вони вирішили з’єднати свій політичний шлях і чому… Якось не в’яжуться разом громадські активісти та місцеві мажори, які йдуть в одній команді.

— Деякі громадські активісти, зокрема, учасники Майдану тішать себе ілюзією, що прийшовши у політичну силу, змінять її зсередини, зроблять її з «людським обличчям», моральнішою або принаймні такою, яка буде працювати на суспільство, а не на олігархів. Насправді нічого і нікого вони не змінять. Бо у партії вже давно є жорстка партійна структура, де є менеджери і керівництво, а активістам там відведена роль сателітів, роль красивої картинки. Якщо порядні люди, прийшовши туди, будуть гнути ту лінію, яку вони гнули на Майдані, то будуть використані і викинуті.

Я за те, щоб активісти оновлювали застиглу політичну кров, щоб вони приходили до органів місцевого самоврядування і змінювали країну, але поки що політична система, закон України дає для цього дуже-дуже обмежені можливості.

— У новий закон «запакували» можливість для партії відкликати депутатів з ради. Уявимо ситуацію: громадський активіст іде від партії, створює їй позитивний імідж і допомагає перемогти на виборах. Але новоспечений депутат, наприклад, на сесіях голосує не за вказівкою політичного боса, а по совісті. Партія, керуючись новим законом, позбавляє мандата депутата, який привів її до перемоги. А замість нього заводять іншого – того, який заплатив, або «кнопкодава», який слухатиметься…

— Присутність громадських активістів у провідних топових політичних партіях, – це в певній мірі обманювання і ошукування самих активістів політичними гравцями. Вони є картинкою, антуражем, групою підтримки. Насправді тільки одиниці з них стануть депутатами.

Що стосується відкликання, то дійсно політична партія має такий імперативний мандат, ганебне явище в сьогоднішній демократичній Україні. Це дає змогу рішенням партійної конференції відібрати офіційно мандат тієї чи іншої особи, яка є неслухняною, і завести чергового кандидата, який стоїть «на порозі» і чекає свого часу. Думаю, ця практика буде використовуватися всіма.

— У Житомирі спостерігається певна істерія… Всі прагнуть потрапити до списку добре відомої партії. Адже нові політичні сили вважаються «непрохідними», які не зможуть подолати прохідний бар’єр у 5%… Тобто, потрапивши до списку “Свободи”, “Батьківщини”, БПП, “Самопомочі”, – це вже однозначна перемога?

— Деяким активістам, яких узяли до списків, пояснили, що партійний політичний бренд і їхня особиста харизма приведе їх до влади. Думаю, що у деяких випадках це спрацює. Інші ж будуть розчаровані. А коли закінчаться вибори, зрозуміють, що їх використали і взяли в список, щоб вони підтягнули партію за рахунок своїх декілька сотень голосів… Адже у них є друзі, однокласники, батьки, дружини, знайомі, куми, які їх підтримають. Таким чином, голосуючи за Петра, Дмитра, Івана, Степана, можна «підтягнути партію», але цього може виявитися недостатньо, щоб стати депутатом. Активісти хотіли б використати бренд партії, але боюсь, що партія використає їх…

— То на цих виборах голосуватимуть за партію чи обличчя?

— У бюлетені великими, крупними, жирними літерами вказана політична партія, а дрібним шрифтом – прізвище. Тому теоретично, що будуть голосувати за партії… Але, як я вже сказав, незаплямовані персоналії додадуть до загального відсотка.

— «Бувалих» політиків, які роками були депутатами побачимо у новому складі тих чи інших рад?

— Частково побачимо. Зокрема тих, хто дискредитував себе. Я знаю, що велика купа представників “Партії регіонів” йде до відомих політичних сил таких, як «Блок Петра Порошенка «Солідарність», «Самопоміч», «Опозиційний блок». Зараз вони, звісно, себе не ототожнюють із «регіоналами», дехто навіть розказує, що пішов у “Партію регіонів”, щоб змінити її зсередини. Мовляв, якби не їхня присутність серед «регіоналів», то у 2014 році стояли б шибениці на площах і відбувалися масові розстріли, а по нам би вже оплакували річницю смерті, якщо б не вони… Кажуть, що всіляко стримували Януковича. Хоча ми прекрасно знаємо, що вплив на Януковича мало дуже обмежене коло людей. Навіть екс-губернатор Сергій Рижук, по суті, не мав доступу до його тіла…

Далі буде…