Храм Святого Миколая, що був під загрозою знищення - Українська газета Час

Рашисти атакували Київ 20 грудня. Щодо костелу та його геростратів.

Жорстокість і наруга не матимуть кінця, якщо високоосвічене суспільство продовжуватиме цнотливо ігнорувати ці події. Про вчорашніх загиблих жителів Києва та пошкодження костелу святого Миколая внаслідок обстрілу російських агресорів повідомили, зокрема, такі міжнародні медіа, як Vatican News. Це ж місце, де знаходиться Папа Римський, який вважається "другом українців".

Звичайно, у світі позітхали скрушно й пішли далі готуватися до Різдва. Свято ж скоро! Тут же забувши, що черговий напад стався невдовхі після того, як ставленик глобалістів Франциск, вкотре назвав росіян нашими "братами", двоюрідними. І всього через добу після 19го грудня, раніше цієї дати вшановували улюбленого дитячого святого, Миколая. Гірка й жорстока іронія, вирок планетарній байдужості.

В даний момент у Ватикані не чути жодних згадок про "Кинджали", і голоси, що лунають із серця католицької святині, не обіцяють змін. Не слід очікувати, що Папа Франциск звернеться до свого "брата" патріарха Кіріла з закликом засудити звірства. Це особливо сумно, адже навіть звичайному християнинові, не кажучи вже про духовного провідника, має бути боляче спостерігати, як росіяни знову забирають життя мирних жителів.

Фронтон костелу зазнав руйнувань. Вікна розбиті, а вітражі, виконані з майстерністю, залишилися без захисту. Це надзвичайно елегантне будівля – чому ж їй довелося витерпіти стільки страждань? Кремлівські герострати, які стали попередниками сучасних варварів, також завдали шкоди. Але, як і в минулому, міжнародна спільнота лише зітхає зі співчуттям, без жодних конкретних дій.

У 1936 році більшовицька влада закрила церкву, перетворивши її на склад. Настоятеля, отця Юзефа-Яна Жмігродського, засудили до семи років ув'язнення, і він загинув на Соловецьких островах.

Частина внутрішнього простору була віддана на потреби систем, які глушили "ворожі" західні радіостанції, а зовні на елегантних вежах-"свічках" розмістили антени. Лише у 1978 році, згідно з постановою Ради Міністрів УРСР, ця будівля була передана Київському будинку органної та камерної музики. Для цього навіть замовили орган Рігера-Клосса в Чехословаччині. Після того, як "брати" залишили приміщення, ремонти тривали досить довго. Лише в 1981 році всі роботи були завершені, і в тому ж році відбулося відкриття концертної зали.

Продовжуючи, хочу навести інформацію з польського ресурсу "Віківанд" (https://www.wikiwand.com/): "На початку XXI століття храм почав поступово руйнуватися через вплив ґрунтових вод, вібрації від проходження під ним метрополітену та відсутність необхідних ремонтних робіт. Фінансування від католицької громади виявилося неможливим, оскільки костел не був у її власності, а лише знаходився в оренді у міста Київ, яке, в свою чергу, відмовилося виділити кошти на його відновлення."

У вересні 2020 року український уряд оголосив про плани звести будівлю для Будинку органної музики до 2023 року, після чого костел буде передано римо-католицькій парафії Святого Миколая. Громада вже розпочала кампанію зі збору коштів на проведення ремонтних робіт. Проте в ніч на 3 вересня 2021 року храм зазнав серйозних руйнувань внаслідок масштабної пожежі, в гасінні якої взяли участь 16 підрозділів пожежної служби. Пожежа знищила, зокрема, історичний орган, люстри та частину літургійного обладнання.

Раніше в храмі проходила зйомка кліпу відомої співачки, а потім організували модний показ. "А чому б і ні, це ж "концертна зала"! Не варто втомлювати нас розмовами про блюзнірство".

Тема повернення Божого дому вірянам обговорюється вже не один раз, існує безліч петицій до уряду з десятками тисяч підписів, які підписали не лише католики. Обіцянки повернути його звучали за часів Кучми, Ющенка, Порошенка та Зеленського. Але... завжди є це прокляте "але".

Ще трохи про давнішу історію костелу з того ж джерела: "Споруджували на кошти польської громади Києва. Дозвіл на будівництво отримав і зробив вагомий грошовий внесок у будівництво Владислав Міхал Пій, граф Браніцький. Конкурс на зведення храму виграв 24-річний Станіслав Воловський, студент Інституту цивільних інженерів, але влада вирішила, що через брак досвіду будівництвом повинен керувати польський архітектор, Владислав Городецький, визнаний у Києві.

Будівництво храму розпочалося в серпні 1899 року, а його урочисте освячення відбулося 19 грудня 1909 року за участю єпископа-помічника Луцького, Житомирського та Кам'янецького Антонія Карася. У процесі створення церкви активно працювали настоятель Леонард Янковський та Юзефат Анджейовський. Інтер'єр був розроблений італійським дизайнером Еліо Салою, який раніше мав досвід співпраці з Владиславом Городецьким.

20 грудня 2024 року диявол знову спробував заволодіти святинею.