Хто населяє Україну після закінчення війни: демограф висловив тривожний прогноз.

Минулого року Україну залишили майже пів мільйона українців, що поглибило демографічну кризу в країні.

Кого буде більше: чоловіків чи жінок? Демограф ошелешив прогнозом. Вчений розповів про перспективи демографічної ситуації в Україні та можливі шляхи виходу з кризи. Що буде з народжуваністю, яким може бути співвідношення чоловіків та жінок після закінчення війни та як можливо продовжити тривалість життя українців. Усі деталі - читайте в ексклюзиві TSN.ua.

Жінки проти Чоловіків

Протягом останнього року Україну покинули близько 500 тисяч громадян, що ще більше ускладнило демографічну ситуацію в країні. Олександр Гладун, заступник директора з наукової діяльності Інституту демографії та проблем якості життя НАНУ, розповів про наслідки цього явища для нашої держави.

За словами експерта, будь-яке скорочення чисельності населення через природні чинники або ж міграцію негативно позначається на поточній демографічній ситуації в країні. А також негативно впливатиме на подальшу перспективу і демографічний розвиток України в цілому.

"Досвід попередніх конфліктів свідчить, що з часом кількість людей, які повертаються, зменшується. За даними Управління Верховного комісара ООН у справах біженців, близько 6,9 мільйона українців залишили країну. Однак, за нашими підрахунками, ця цифра на кілька мільйонів менша, приблизно 5 мільйонів. Незалежно від цього, це вражаюче велике число," - підкреслив Гладун.

Згідно з результатами численних опитувань, проведених у минулому році, можна зробити висновок, що 25% українців впевнені у своєму рішенні не повертатися до країни, ще 25% обіцяють, що повернуться після закінчення війни, а 50% залишаються в стані невизначеності.

"На нашу думку, якщо вдасться повернути 50% громадян, це стане значним досягненням для України. Це приблизно 2,5-3 мільйони людей. Хоча, можливо, їх буде більше, а, можливо, й менше. Наразі ніхто не може дати точну оцінку цій цифрі. Тим паче, що способи проведення досліджень викликають чимало запитань. Адже респонденти діляться емоційними оцінками, сформованими на момент опитування. Однак, коли прийдеться приймати остаточне рішення, і обставини в Україні чи в країнах, де вони перебувають, зміняться, їхні погляди можуть суттєво трансформуватися. Тож ми сподіваємося на повернення 50%, але варто зазначити, що будь-яка втрата — це негативний аспект", — зазначив демограф.

Гладун зазначив, що в Україні до повномасштабного вторгнення жінок було більше, ніж чоловіків - на 100 жінок припадало 86 чоловіків. Під час війни на фронті гине більше чоловіків. А у містах, які віддалені від фронту, - це співвідношення приблизно один до одного. Що стосується виїзду за кордон, то за даними Євростату на території ЄС перебуває приблизно 4 мільйони українців. З них жінки складають 60%, а 40% - чоловіки.

"Отже, ми маємо таку ситуацію: загибель чоловіків на фронті спричиняє збільшення диспропорції на користь жінок, тоді як виїзд жінок за межі країни змінює цю диспропорцію на користь чоловіків. Таким чином, показники постійно коливаються, і те, як ситуація розвиватиметься на початку цього року, ми зможемо оцінити в найближчі місяці", - зазначив фахівець.

Три варіанти прогнозу

У 2024 році було створено три різні прогнози: оптимістичний, при якому передбачається закінчення війни у 2025 році, середній, що розраховує на 2026 рік, та песимістичний, з очікуванням завершення конфлікту лише у 2028 році. Від цих сценаріїв залежить і співвідношення чоловіків та жінок.

Згідно з оптимістичними прогнозами, на початку 2025 року очікується приблизно рівне співвідношення чоловіків і жінок, проте кількість жінок буде дещо більшою. За середнім сценарієм, жінки становитимуть 51%, а чоловіки — 49%. Подібні показники спостерігаються і в песимістичному прогнозі. Важливо зазначити, що при оцінці населення України ми можемо припустити похибку близько мільйона осіб, однак в співвідношенні між статями ця похибка може бути значно більшою. Це залежить від інтенсивності бойових дій, які нам важко передбачити.

"Слід зазначити, що наш прогноз охоплює всю територію України, включаючи окуповані райони та Крим. Однак, ми не можемо точно передбачити, як розвиватиметься ситуація в майбутньому. На даний момент територія, що контролюється Україною, зменшилась на 20%. Це ускладнює оцінку статево-вікової структури на цих територіях у порівнянні з усією Україною. Отже, наведені цифри є досить умовними", - акцентував увагу Гладун.

Народження дітей у післявоєнний період

Також експерт зазначає, що після війни прогнозується підвищення рівня народжуваності. Це пов'язано з тим, що буде відбуватися реалізація відкладених народжень -"компенсаційне підвищення". Тобто ті народження, які люди відклали до закінчення війни.

Але чим довше триватиме війна, тим меншим буде ефект від компенсаційного підвищення народжуваності. Це відбувається тому, що з часом реалізація певних настанов у людей змінюється, а також змінюються обставини. Частина людей, ті що планували народити, старішають, а молодих пар, які входять у шлюбний вік, в абсолютному числі стає менше. Тому можна сказати, що після війни підвищення народжуваності відбудеться, але буде не дуже великим.

Щоб уникнути зменшення населення внаслідок природних причин, потрібно, щоб 100 жінок народжували близько 220 дітей. Звичайно, ці показники можуть варіюватися в залежності від країни та рівня дитячої смертності. Згідно з оптимістичними прогнозами, до 2030 року в Україні очікується, що на 100 жінок припадатиме 140 дітей, в середньому варіанті - 120, а в песимістичному - лише 105. У будь-якому випадку, ці цифри недостатні для того, щоб зберегти стабільну чисельність населення.

Дуже важливо, щоб працювали ухвалені державою заходи спрямовані на підвищення народжуваності, створювалися певні умови в економіці та з розвитку соціальної інфраструктури. Якщо все це буде, то можна очікувати, що ці показники будуть більшими. А наскільки більшими, це вже напряму залежить від спроможності держави економічно реалізовувати Стратегію демографічного розвитку до 2040 року.

Загроза поступового скорочення чисельності населення

Своєю чергою Гладун зазначає, що чисельність населення буде поступово скорочуватися. Скорочення почалось після 1993 року. Приблизно така ж ситуація буде спостерігатися й після закінчення війни.

Державі та всім громадянам слід докладати зусиль для стабілізації чисельності населення на прийнятному рівні, наприклад, близько 30 мільйонів. Для цього необхідно вживати заходів, спрямованих на підвищення рівня народжуваності та продовження тривалості життя в Україні, щоб зменшити високий рівень смертності. Оптимально, щоб тривалість життя українців наближалася до показників країн ЄС, де жінки живуть на 10 років довше, а чоловіки – на 15-17 років більше. Важливо створити в країні умови, які б заохочували населення залишатися, а не виїжджати на постійне місце проживання за кордон. У всіх цих напрямках необхідно активно реалізовувати демографічну політику, - вважає експерт у галузі демографії.

Основною загрозою є РФ.

Примітно, що якогось чіткого критерію, якою повинна бути чисельність населення країни для нормального розвитку - немає. Є чимало країн зі значно меншою чисельністю населення, ніж в Україні, але рівень життя там значно вищий. Багато що залежить від того, як організоване життя в країні. Якщо з цим все буде нормально, то нам може вистачити й 30 мільйонів.

Проте в нашій ситуації все визначатиметься тим, в який момент і за яких умов завершиться конфлікт з Росією, а також якою буде подальша загроза з боку РФ для України. Отже, ключовим аспектом є саме безпекова складова, підкреслює фахівець.

"Для нас найкращий варіант, коли Росія розсиплеться на дрібні держави, але поки що цього не спостерігається. Або ж це вступ до НАТО, де нас поки що теж не дуже хочуть бачити. Тому у нас чисельність населення треба розглядати з погляду безпекового чинника. І дійсно, потрібно постійно готувати все населення до війни. Треба озброюватися, а передусім розвивати сучасні засоби ураження противника, які не потребують присутності людини на лінії вогню - безпілотники, морські дрони тощо. Нам потрібна висока військова технічна спроможність, що дозволить частково компенсувати програш в чисельності населення Росії. Адже мобілізувати усіх українців до війська неможливо, економіка просто цього не витримає", - зауважив Гладун.

Він зазначив, що нам потрібно усвідомити, які саме обставини і чинники стримують наш прогрес, адже в державі все перебуває у тісному зв'язку. Якщо ми досягнемо економічного підйому, то можна сподіватися й на збільшення рівня народжуваності.

Чимало українських родин відзначають, що однією з причин, чому вони не можуть мати стільки дітей, скільки хотіли б, є низькі доходи та труднощі з житлом. Якщо сім'я володіє власним житлом, то показники народжуваності зазвичай вищі, ніж у випадку оренди. Крім того, розвинена соціальна інфраструктура також сприяє підвищенню рівня народжуваності.

Якщо держава впровадить цілеспрямовану підтримку сімей з дітьми до 18 років або 21 року, то це теж збільшує показник - люди не бояться народжувати дітей. Мають впевненість, якщо раптом хтось з батьків отримає статус безробітного, то держава їх підтримає. Комплекс усіх цих чинників впливає на остаточне рішення подружжя щодо народження дитини, а відтак впливає на загальну демографічну ситуацію в країні.

Що необхідно для подовження життєвого шляху?

Щодо показників смертності, в умовах війни їх можна оцінювати лише теоретично. Всі ми усвідомлюємо, що наші військові віддають свої життя на фронті, намагаючись захистити як себе, так і нас. Проте, незважаючи на їхні зусилля, загибель є неминучою. Цивільні громадяни живуть у постійному напруженні, що призводить до загострення хронічних захворювань. Усі ці фактори сприяють зростанню рівня смертності, зазначає експерт з демографії.

"Після завершення війни важливо організувати широкомасштабні медичні огляди та скринінги для населення, а також розглянути можливість розвитку системи медичного страхування. Крім того, необхідно активно популяризувати здоровий спосіб життя і підкреслювати цінність життя в цілому. Адже українці часто нехтують правильним харчуванням, вживають алкоголь і палять. Я переконаний, що якісно організована інформаційна кампанія може суттєво змінити ставлення людей до свого здоров'я, що врешті-решт сприятиме збільшенню тривалості життя українців", - зазначив Гладун.

Проте важко визначити, що конкретно може бути корисним для України. Одним із можливих рішень може стати впровадження страхової медицини. Наприклад, на Заході існує практика, за якою курці сплачують вищі внески за медичне страхування, ніж ті, хто веде здоровий спосіб життя. Люди, які займаються спортом або відвідують фітнес-центри, мають можливість платити менші внески. Такий підхід довів свою ефективність, адже він стимулює громадян обирати більш здоровий стиль життя.

Змішані шлюби та вплив на демографію

Примітно, що затяжна війна може призвести до того, що кількість розлучень серед українських сімей значно збільшиться. Щодо жінок, то чимала їх частина виїхала за кордон ще неодруженими. Цілком ймовірно, що вони там знайдуть пару. Але, якщо дівчина чи жінка вийде заміж за іноземця, то вона вже навряд чи повернеться до України. Так, вона досягне певних плюсів щодо реалізації частини власних планів - отримає гідну роботу, створить сім'ю. А от для України - це втрата населення, втрата репродуктивного потенціалу. І для держави це величезний мінус, якщо жінки не повернуться додому. З іншого боку жінка може повернутися до України після війни, але вже з чоловіком-іноземцем.

На мою думку, навіть якщо жінки вирішать повернутися з іноземцями до України, частка таких випадків залишиться невеликою, і це суттєво не змінить демографічну ситуацію в країні. Наприклад, у 2019 році, ще до пандемії, 93% новонароджених в Україні мали батьків, які були українцями. Лише 7% дітей мали одного або обох батьків з іншим громадянством. На мій погляд, це досить значний показник. Якщо звернутися до статистики Державної міграційної служби, то в минулому році 6785 дітей отримали українське громадянство на основі народження на території нашої країни, - зазначив демограф.

Мігранти в Україні – це особи, які переселилися до цієї країни з різних причин, включаючи пошук кращих умов життя, роботи або захисту.

Своєю чергою Василь Воскобойник, президент Всеукраїнської асоціації компаній з міжнародного працевлаштування, розповів УНІАН, чи допоможуть нам мігранти з Бангладеш, Індії, Африки подолати демографічну кризу, та які ризики це створює. Наразі в Україні критично не вистачає робочих рук, і після закінчення війни ця проблема буде лише загострюватися.

За оцінками експертів, бізнесу бракує понад три мільйони працівників, і у найближчі 5-7 років доведеться залучати мігрантів із Бангладеш, Індії, Африки та Близького Сходу. У Національному банку також не випромінюють оптимізм: згідно з останнім Інфляційним звітом, дефіцит робочої сили в Україні залишатиметься значним на прогнозному горизонті та обмежуватиме відновлення економіки. Кількість мігрантів за кордон, за даними регулятора, впродовж 2024 року зросла на близько 500 тисяч і цьогоріч очікується виїзд ще 200 тисяч людей.

Наприкінці 2023 року представники Міністерства економіки повідомили, що Україні потрібно буде додатково близько 4,5 мільйонів робочих рук у порівнянні з кількістю працівників на кінець 2021 року. За оцінками Міжнародної організації з міграції та Міжнародної організації праці, загальна потреба в робочій силі досягне 8,2 мільйони працівників. Це створює серйозну проблему для нашої країни, яка, в першу чергу, пов'язана з демографічною ситуацією. Щорічно в Україні кількість померлих перевищує кількість новонароджених на 250-300 тисяч осіб, що еквівалентно зникненню міста Житомир. У таких умовах, коли населення старіє, а з ринку праці виходить більше людей, ніж заходить, необхідно знайти спосіб вирішити цю проблему. Одним із варіантів є заохочення жінок до народження 5-7 дітей, що може призвести до збільшення робочої сили через 18-20 років. Однак, більш реалістичним підходом є пошук можливостей для залучення трудових мігрантів з інших країн, - наголосив Воскобойник.

На сьогоднішній день в Україні мінімальна зарплата становить 8000 гривень, тоді як у сусідній Польщі цей показник досягає 47 тисяч гривень. Середня зарплата в Україні близько 20 тисяч гривень, в той час як у Польщі вона складає 72 тисячі гривень. Це свідчить про те, що навряд чи поляки, чехи, угорці чи німці вирішать переїхати до нас для роботи. Швидше за все, ми будемо шукати працівників з країн, де рівень життя є нижчим, ніж в Україні. Тому варто звернути увагу на такі держави, як Бангладеш, Непал, Індія, а також на країни Північної Африки та Центральної Азії, які колись були частиною СРСР.

Проте бажання залучити людей з інших країн не гарантує, що вони прагнутимуть приїхати до нас у таких кількостях, щоб компенсувати наші демографічні проблеми, зауважує експерт. Однак, ми все ж повинні рухатися в цьому напрямку і вже зараз, не чекаючи на завершення конфлікту, визначити відповіді на три ключові питання. Перше: як ми можемо повернути українців, які виїхали за кордон? Друге питання стосується того, як зменшити рівень трудової міграції з України після завершення війни та відкриття кордонів. І, звісно, необхідно знайти спосіб, яким чином ми будемо запрошувати до України трудових мігрантів та талановитих осіб з усіх куточків світу.

"Мені б хотілося, щоб ми насправді залучали англійців, американців, чехів, угорців і поляків. Однак для цього необхідно, щоб наша економіка розвивалася, а країна перетворювалася на простір свободи - свободи слова, вибору, підприємництва та пересування. Лише в такому випадку у нас з'явиться реальний історичний шанс на швидкий економічний та соціальний прогрес," - висловив свою думку експерт.

Одним з елементів виходу з проблеми нестачі робочих рук, який обговорюється, є залучення жінок на той чи інший вид праці, залучення людей літнього віку - тобто не підвищення пенсійного віку, а пропозиція літнім людям довше працювати. Але все впирається в одну цифру - 250-300 тисяч людей кожного року залишає цей світ, і навіть якщо ми за допомогою власних ресурсів зможемо відтермінувати проблему, ми її відсунемо на 5-7 років, а далі стикнемося з тим, що не буде вистачати робочих рук, платників податків, споживачів товарів та послуг, які виробляються в Україні, каже Василь Воскобойник.

Перш за все, це стосується фізичної праці. В Україні спостерігається брак будівельників та спеціалістів у будівельній сфері. Також відчувається нестача робочих рук у сільському господарстві. Зварювальників завжди не вистачало, і зараз ситуація тільки погіршується. Оскільки акцент буде зроблено на звичайних фізичних працівниках, які не володіють мовою і не мають спеціалізації, саме ці люди стануть ключовими у нашій економіці. Звичайно, ми потребуватимемо й висококваліфікованих спеціалістів. Але навряд чи досвідчений IT-фахівець, який розглядає варіанти працевлаштування, наприклад, у Силіконовій долині або Німеччині, вибере Україну як місце роботи, - зазначив він.

Потрібно розуміти, що головним надбанням кожної країни є саме люди, і за людський капітал ми будемо конкурувати. Бізнес буде конкурувати всередині Україні як за українців, так і за іноземців, а на міжнародному ринку праці ми будемо конкурувати вже між країнами. І нашими конкурентами будуть і Польща, і Чехія, і Німеччина - країни, де зарплати в рази вищі, ніж в нас. І з цими країнами ми будемо конкурувати як за українців, так і за іноземних трудових мігрантів.

▶ На каналі ТСН на YouTube доступне відео за цим посиланням: Хто переважатиме: чоловіки чи жінки? ВРАЖАЮЧИЙ ПРОГНОЗ для України після завершення війни!

Читайте також: