"Хтось мусить пережити й зафіксувати ці події": Олена з Коростеня поділилася своєю розповіддю для музею "Голоси мирних" Фонду Ріната Ахметова.

Олена вирішила залишитися у рідному Коростені, що на Житомирщині, навіть коли війна наблизилася до її міста. Вона вважала, що комусь потрібно пережити ці події, запам'ятати їх і передати далі – це стало її основною мотивацією. Свій досвід жінка, яка працює вихователькою в дитячому садочку, поділилася з Музеєм "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

Напередодні масштабного вторгнення, його онучка Кіра вирішила раптово придбати український прапор.

"Вона принесла його додому і накинула на себе, як накидку, затягнулася і сиділа в глибокій смутку. Я була здивована і запитала, що сталося. Вона відповіла, що нічого особливого — просто їй так хочеться в цю мить. Після кількох днів я усвідомила, що дитина, здається, щось відчувала заздалегідь," - розповідає Олена.

У місті функціонує кілька підприємств, які стали мішенню для ворожих атак. Через це там часто відбувалися вибухи, залишаючи по собі численні вирви. Олена разом із чоловіком та онукою неодноразово проводила ночі в підвалі. Проте жінка від самого початку зберігала оптимістичний настрій.

"Необхідно піклуватися про наших дітей. Важливо передати наступним поколінням знання про приготування борщу, ліплення вареників та інші українські страви", - впевнена Олена.

Для того щоб відійти від безперервних тривог стосовно небезпек, Олена вирішила зайнятися волонтерством. Вона віддавалася цій справі з усією душею, спонукаючи інших мешканців Коростеня приєднатися до її ініціативи.

"Наші хлопці - це те, що ми цінуємо найбільше," - підкреслює вона. Дізнайтеся більше про історію Олени, перейшовши за посиланням.

Колекція "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова містить більше 130 тисяч свідчень про війну. Це найзначніша у світі збірка історій цивільних осіб, які зазнали страждань внаслідок агресії Росії щодо України.

Поділіться своєю історією на веб-сайті Музею або зателефонуйте на безкоштовну гарячу лінію за номером 0800509001.