Роботи житомирської художниці знаходяться в приватних колекціях Німеччини та Сирії

Почавши малювати  ще у ранньому віці, житомирянка Олена Андрущенко  завжди знала, що стане  художником. Вона  пройшла всі етапи становлення у вибраній професії, від підготовчої школи до інституту культури й мистецтв, і ніколи не жалкувала, що стільки часу витратила на мистецтво.

«Батьки не мали сумнівів в мені та завжди підтримували, не зважаючи на те, що я вибрала таку «нерентабельну» професію. Талант передався мені від бабусі. Вона чудово малює, пише ікони та вишиває», - розповідає Олена Андрущенко.

Працює художниця в жанрах: пейзаж, натюрморт, сюжетна композиція, а також  в жанрах декоративно-прикладного мистецтва, користуючись для втілення задуму різними техніками. Окремою сторінкою творчості  є анімалістична графіка, виконана в техніці багатошарової акварелі.

«Я не мислю в абсолютних категоріях. Для мене немає найкращої роботи. Є  картини, які мені подобаються, є ті, що люблю.  Не існує улюбленої техніки, я створюю свої твори у багатьох жанрах, а для втілення художніх замислів потрібно використовувати різні техніки. Наприклад, олійний живопис дає змогу передати насиченість, експресивність квіткових композицій, натюрмортів на тлі природи, пейзажів Полісся та України», - пояснює художниця.

Навчається та черпає натхнення Олена в природи. Серед її творів переважають пейзажі, зокрема,   мальовнича краса Житомирщини.

«Житомир древнє місто, яке за свою тисячолітню історію багато разів змінювало свій вигляд. В ньому є чимало історичних, живописних місць, які добре сховані, тільки потрібно знати де шукати. Мені було б цікаво розкрити тему таємниць Житомира», - каже вона.

У творчості художниці дуже важливе місце займає дисципліна, переосмислення, чуттєвість.  Найсприятливішою порою для творчості художниця вважає літо.

 «Я люблю тепло, світло, відтінки кольорів, що дарує літо. Люблю ходити на пленер, писати на відкритому повітрі, сприймати природу в живу в своєму розквіті», - зізнається художниця.

Неоднозначним є ставлення художниці до сучасного мистецтва.

«Мистецтво, яке прийнято зараз називати "сучасним" для мене не цікаве з точки зору глядача та художника.  Я вважаю, що «сучасне мистецтво» має більше відношення до шоу та заробляння грошей, ніж  до творчості. В своїй більшості воно бере початок в кризах особистості та суспільства. Саме це відбувалось на початку 20 століття, коли була проголошена "смерть мистецтва". Воно виявляло підсвідомі деструктивні явища. Хоча можливо таке переосмислення було необхідне, допомогло звільнитися від застарілого, неповороткого, внесло нові думки».

Роботи художниці знаходяться в музеях та приватних колекціях України, Німеччини, Росії, Сирії.