Як це було – спогади житомирянина про Чорнобиль

Житомирянин Роман Гнатишин 32 роки тому брав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції. Зараз йому 60 і він ліквідатор 2-ї категорії. Про це повідомляє прес-служба Житомирської ОДА.

Під час масштабної катастрофи, яка сталася 26 квітня 1986 року, він покинув дружину та двох маленьких дітей та поїхав до міста Чорнобиля, аби забезпечити нормальний зв’язок станції із іншими підрозділами.

Як ви дізналися про аварію?

Про аварію, яка тоді сталася на станції, я дізнався від своїх знайомих та співробітників. Точної інформації ні в кого не було. Про радіацію тоді ще ніхто не говорив.

За яких обставин ви туди потрапили?

Виробнича дільниця зв’язку у місті Чорнобилі входила до складу нашого підприємства зв’язку і телекомунікацій. Багатьох працівників, коли сталася аварія, відряджали туди працювати.

Скільки вам було років, коли ви вперше потрапили до Чорнобиля?

Мені було 28 років. Був одружений та мав двох маленьких діток.

Довго ви там перебували?

Протягом 1986-1988 рр. я був там разів 6-7 по 7 днів.

Яким був рівень радіації, коли ви були у Чорнобилі?

Рівень радіації у різних місцях Чорнобиля та околицях був різним. Найбільші позначки, які я пам’ятаю, сягали 1 мілірентгена на годину.

Якою була ваша робота? Чим ви займалися?

Ми забезпечували нормальну роботу підприємства зв’язку. Особисто я брав участь у будівництві нової котельні як газоелектрозварник.

Важко було?

По-різному бувало. Ми працювали у штатному режимі. Харчування та відпочинок були забезпечені у нас на високому рівні.

Чи розуміли ви на той момент, що це масштабна катастрофа?

На той момент ми ще не розуміли, як це може позначитися у подальшому на здоров’ї. ЗМІ спочатку взагалі не публікували інформації, що на станції горить реактор і довгий час його не могли загасити.

Що найбільше запам’ятали під час перебування у Чорнобилі?

Найбільше, мабуть, що вразило – це те, як люди покидали свої домівки. Будинки із забитими вікнами та дверими, багато дерев із фруктами, які вже нікому не потрібні. Дитячі іграшки. Люди щасливо жили у цьому містечку і не здогадувались, що їх спіткає така біда.