Житомирські волонтери не чарівники, але можуть багато, – волонтер Олег Бойко

Волонтери, які щодня збирають і доставляють у зону АТО гуманітарну допомогу настільки призвичаїлись до цієї справи, що сприймають її за буденність. У цьому переконаний житомирський волонтер Олег Бойко, який допомагає бійцям АТО від самого початку війни. Він є офіційним представником німецької благодійної організації "Євромайдан", офіційним волонтером 95-окремої аеромобільної бригади та просто надзвичайною людиною.   

- Олеже, чому Ви почали займатися волонтерською справою?

- Мені часто ставлять подібне запитання, але я не знаю, що на нього відповісти. На фронт двічі не взяли, а потрібно було якось долучатися до суспільної справи. Не сидіти ж вдома, коли у країні таке. Спочатку почав допомагати військовослужбовцям у зоні АТО, а потім моя волонтерська діяльність стала більш ширшого профілю.

- Якими рисами має володіти людина, щоб стати волонтером?

- Я вважаю, що волонтером може стати кожен аби тільки було бажання. Але людина має бути готова до матеріальних втрат, браку часу та конфліктів у сім'ї, адже інколи на рідних часу не вистачає. Найголовніше потрібно бути витривалим бо, чим більше дізнаєшся людей, тим більше починаєш ненавидіти людство, адже бачиш їх справжню сутність.

- Що найважливіше у вашій роботі?

- Насамперед це відповідальність і співпраця, адже правду кажуть, що «один в полі не воїн».

- Як часто люди звертаються  до вас за допомогою?

- Щодня. Щоправда, взимку було складніше. Прибігали переселенці в одних спідничках, коли мені у двох светрах холодно. Військовослужбовцям допомагаємо щодня, іноді посилки відправляємо по декілька разів на добу.

- Багато волонтерів кажуть, що на початку війни люди більш охоче допомагали військовим. Це правда?

- Дійсно, зараз люди більш  пасивно ставляться до допомоги військовим. В основному працюють і допомагають одні і ті ж. За моїм спостереженням це 20 % населення. Я думаю, що у байдужості людей здебільшого винні ЗМІ, адже саме вони поширюють інформацію про перемир’я в країні, а люди вірять цьому і думають, що допомога вже не потрібна. І ще трапляється багато випадків крадіжок серед самих волонтерів, тому люди розчаровуються і починають пасивно відноситися до всього.

- Куди краще звернутися та з ким співпрацювати, щоб бути впевненим, що допомога дістанеться місця призначення?

- Я особисто співпрацюю з громадською спілкою «Час змін», з «Автомайданом», що на Михайлівський, з людьми, які збирають речі біля Житнього ринку. Я впевнений в цих людях адже неодноразово їздив з ними в зону АТО, тому я знаю, що вони не обдурять та не вкрадуть. Потрібно шукати волонтерів, які досить довго цим займаються.

- Скільки волонтерів входить у вашу організацію?

- Взагалі колектив у нас невеличкий, чоловік десять: Тетяна Докиль, Марія Уланова, Ніна Шепетуха, Катерина Ілючок, Артем Алановський та інші. Наша громадська організація маленька, але співпрацюємо з досить великим колом колег: Іриною Коцюбою, волонтерами з Новограда-Волинського, німецькими представниками. У нас є своя переписка у фейсбуці, там ми і спілкуємося і знаходимо інших. Житомирські волонтери не чарівники, але можуть багато…

- Як шукаєте допомогу? До кого звертаєтесь?

- Намагаємось поширювати інформацію через соцмережі. А взагалі я вважаю, що «чутками земля повниться». Часто трапляється, що одні люди привезли речі, побачили, що на складі у нас відділи  для військових, цивільних, дітей і розповіли про це сусідам. Іноді нам телефонують і просять приїхати забрати речі.

- Де все це зберігаєте?

- Спочатку зберігав речі вдома, а коли дружина вже почала обурюватися, то все перевіз до себе на роботу. А з часом знайомі запропонували на території їх кабінету зробити склад, тому зараз маємо постійне приміщення для зберігання.

- Як саме дізнаєтеся про людей, які потребують вашої допомоги?

- Іноді повідомляють люди, з якими ми співпрацюємо, а іноді знаходимо самі, але в будь-якому разі намагаємося перевіряти інформацію, адже бувають різні випадки…

- Чи були випадки, коли звертаються, щоб нажитися на цьому?

- Іноді буває. Розумієте, ми намагаємося приїздити до всіх додому аби оцінити стан проблем та розвідати обстановку. Буває, що видають себе за жінок військовослужбовців або поранених, але ми намагаємося перевіряти всю інформацію. Шахраї були, є та будуть. Якби правоохоронні органи працювали краще, то можливо волонтерам було б значно легше.

- Як волонтери заробляють гроші на своє життя, адже багато часу присвячують суспільно значущим справам?

- Стараємося поєднувати роботу з волонтерством, адже жити на щось потрібно. Іноді працедавці лояльно відносять до цього, адже знають чим ми займаємося.

- Оскільки Ви часто їздите у зону АТО, то можливо краще знаєте, що насправді відбувається там? Чи ЗМІ не викривлюють інформацію?

- Я розумію, що якщо комусь викласти всю правду, якою вона є, то одні почнуть з вікон випадати,  інші бунтувати. Тож спочатку потрібно війну закінчити, а вже потім майдан починати. Вони не викривлюють інформацію, а просто недоговорюють. В основному вони дійсно всім забезпечені, але те що речі швидко псуються, а харчі закінчуються, то це вже інша справа.