Житомирянин виготовляє сопілки з водопровідних труб

Житомирський сопілкар, майстер народної творчості Валерій Березівський виготовляє народні духові інструменти з підручних матеріалів. У його руках шматки дерева, металу, труб… і навіть паперу перетворюються на музичні інструменти.

«З різних матеріалів зробити можу. Навіть з паперу. Склеїв в декілька шарів, скрутив, висохло, зробив дірочки – і ось вже й інструмент готовий. Все, чому можна надати циліндричну форму – підходить. Ось сопілка з металопластикової труби», - розповідає чоловік і демонструє сопілку.

Майстер пояснює, що металопластикова труба  – дуже гарний матеріал для сопілки, особливо для школярів. Вона міцна, й відносно екологічно чиста, тому що її хімічний склад  придатний для питної води.

Дивуюся, як же вона грає. Майстер виконує коротеньку жваву мелодію… Звук вражає. Не такий соковитий, як звук дерев’яної, але гарний і чистий.

“Звучання – то вже інша справа. Найкраще звучить дерево. Але й інші матеріали мають свій неповторний тембр. Цю сопілочку я зробив з трубки від люстри. Чуєте, як звучання металом віддає?”, - розповів сопілкар.

Для сопілок найкраще використовувати тверде дерево – грушу, сливу, абрикос, бук, граб, ясен, клен. З м'якого дерева, наприклад, яблуні, інструменти робити не можна.

“На Україні багато хороших порід дерев,  з усього можна зробити. Та найкраще звучать африканські та австралійські дерева, яким по 300 – 400 років”, - розповідає майстер.

Валерій розповів, що виготовленням духових інструментів захопився ще будучи юнаком, коли навчався у Житомирському музичному училищі. А першу свою сопілку він зробив ще в армії.

“Першу сопілку я зробив, коли служив у Чехословаччині і там нам потрібно було показати український фольклор. Виготовляв її за фотографію у журналі.

Походив по гаражах, знайшов трубочку і зробив сопілку. Там я її і залишив. З хлопцями домовились, що буде вона передаватись від «дембеля» до «дембеля». Так вона там й досі лишилась.

Після армії я вступив до Житомирського музичного училища на духове відділення і там зайнявся сопілкарством серйозно, бо всі сопілки, які купував, були невдалими, звучали не так, чи розсихалися і розпадалися. Почав робити сам, зробив одну, другу, третю, четверту… Так цим і захопився”, - сказав він.

Багато часу у майстра йде на підготовку матеріалів.

“З дерева зробити сопілку найскладніше. Два-три роки його потрібно сушити, готувати. Сире дерево тріскається, а пересушене губить свої властивості. Після сушки дерев’яні трубки проварюю у парафіні. І лише після цього приступаю до праці.

Як захоплююся і ніхто не заважає, то можу зробити і настроїти дві сопілки за день”, - каже майстер.

У своєму житті Валерій виступав у різних ансамблях, викладав. Та все ж вирішив, що справа його життя - майструвати інструменти.

“Не подобається мені викладати в школах, я люблю творчу роботу, не нормований день. Бо натхнення не приходить з примусу”, - ділиться майстер.

Цікаво, що покупців інструментів він обирає... Уважно роздивляється потенційного покупця й розпитує, навіщо потрібна сопілка. Якщо людина не збирається грати і музикою не займається, то просто “сувеніром” інструмент майстер не продасть.