Інвестори не будуть зацікавлені у застарілих та занедбаних виробництвах, проте через війну ми звертаємося до Європейської комісії з проханням про запровадження перехідних заходів і термінів, - заявив міністр економіки.

Міністр економіки, екології та аграрної політики Олексій Соболев дав коментар агентству "Інтерфакс-Україна" стосовно питань, що стосуються екологічної політики.

(перша частина)

Автори: Марія Ступак та Дмитро Кошовий

-- Рішення про об'єднання в одному міністерстві економіки, довкілля та сільського господарства досі критикують досі за конфлікт інтересів, який несе в собі така структура. Ви могли б привести вже конкретні приклади, які стосуються екології та захисту довкілля, коли таке об'єднання виправдало себе?

Це об'єднання насправді продемонструвало практичну синергію: зелений перехід ми сприймаємо як складову економічної стратегії відновлення та зростання. У контексті війни питання екології стало питанням національної безпеки — зокрема, деградація ґрунтів, брак води, знищення лісових масивів та накопичення відходів. Саме тому інтеграція економічної та екологічної політики створює можливість для сталого, технологічно розвинутого та інвестиційно привабливого відновлення з чіткими правилами і зменшенням ризиків для навколишнього середовища та здоров'я населення.

Це можна спостерігати у практичних напрямках, які ми об'єднуємо в одній концепції. Підтримка виробництва біометану поєднує в собі завдання енергетичної стабільності, створення доданої вартості для аграрної сфери та зменшення викидів парникових газів. Уряд вже створив Координаційну раду з питань біоенергетики. Наразі також завершуємо роботу над Програмою розвитку біометану на період до 2035 року, яку плануємо затвердити в першому кварталі 2026 року.

Реформа та розвиток систем зрошення стали відповіддю на проблему нестачі води та посушливості, спрямованою на зниження споживання водних ресурсів через впровадження водоекономних технологій. Ці нововведення покращують продуктивність, зменшують деградацію ґрунтів і роблять інвестиції в агровиробництво більш передбачуваними. Станом на кінець 2025 року вже функціонують 73 організації водокористувачів, частина з яких фактично отримала у власність об'єкти інженерної інфраструктури. Це відкриває можливості для переходу від утримання застарілих систем до їхньої модернізації. Основними умовами цього оновлення є раціональне використання води, зменшення витрат енергії та підвищення ефективності зрошення шляхом управління системами на місцях.

Управління відходами має безпосередній вплив на екологічну безпеку населення, одночасно відкриваючи нові перспективи для перетворення відходів із проблеми на цінний ресурс, який можна використовувати для переробки, енергетичних цілей та формування нових бізнес-моделей. Цей процес вимагає інтеграції підвищеної відповідальності, економічних стимулів та розвитку відповідної інфраструктури.

У рамках конкретних дій області почали і завершили процес затвердження регіональних стратегій управління відходами, що сприятиме переходу від безладного захоронення до організованого розвитку інфраструктури. Відповідно до регіональних стратегій, виявлена необхідність у створенні більше ніж 120 об'єктів для механіко-біологічної обробки, сортування та компостування відходів.

Ми також почали працювати над експериментальним проектом, який передбачає впровадження принципу розширеної відповідальності виробника стосовно упаковки. В даний час ми займаємося розробкою законодавчих ініціатив, які охоплюють питання, пов'язані з використанням пластику, електронних пристроїв, батарей та акумуляторів, а також шин і мастил. Водночас ми активно шукаємо партнерів для створення цифрової інформаційної системи, яка дозволить ефективно управляти відходами та контролювати їх облік. Наша мета – зменшити обсяги захоронення побутових відходів відповідно до стандартів ЄС до 2033 року, залучити інвестиції та створити нові робочі місця у сфері переробки.

Відновлення лісів і сталий підхід до управління лісовими ресурсами зміцнюють охорону екосистем, сприяють створенню робочих місць у місцевих громадах та забезпечують стабільну ресурсну основу для промисловості переробки.

Наприклад, за ініціативою Міністерства економіки, 28 листопада уряд ухвалив рішення про продовження терміну дії документів, що регулюють лісовпорядкування. Це рішення запобігне призупиненню лісозаготівлі, яке могло б виникнути через потребу в оновленні матеріалів, що, своєю чергою, дозволить уникнути різкого підвищення цін на деревину.

Ще одним прикладом стало рішення уряду, ухвалене 5 грудня за ініціативи Міністерства економіки, про відстрочення впровадження регламентів CLP та REACH. Протягом трьох років Міністерство екології не вжило жодних практичних заходів для запуску цих регламентів, що змусило вжити термінових заходів для уникнення можливих катастрофічних наслідків. Однак наше міністерство підійшло до вирішення цієї проблеми комплексно: щоб уникнути подібних ситуацій у майбутньому, була створена робоча група, яка вже розпочала підготовку до практичної реалізації важливих екологічних регламентів у 2026 році.

-- Приклад: В інтерв'ю агентству "Інтерфакс-Україна" голова Держлісагентства Віктор Смаль критикував процедуру ОВД (оцінки впливу на довкілля) за її зарегульованість та надмірність. Він також пропонував переглянути умови господарювання у природно-заповідному фонді. Екологи виступають проти. Чию сторону та чому займає Мінекономіки у цьому спорі?

Дивіться, сьогодні щорічний природний приріст деревини в Україні становить 35 млн куб. м, а річна заготівля -- 14,9 млн куб. м. Для порівняння: Німеччина заготовляє 95 із 98 млн куб. м природного приросту, Польща -- 38 із 40 млн куб. м. Це показує, що в України є потенціал збільшувати заготівлю деревини в легальний спосіб, не порушуючи європейські норми -- і знайти баланс у цьому питанні можливо.

В жовтні ми отримали Звіт Європейської Комісії про прогрес України за минулий рік -- у ньому є рекомендація посилювати механізми ОВД та СЕО. У листопаді завершився піврічний аудит Рахункової палати, і ми також отримали низку рекомендацій щодо підсилення інструменту ОВД. Тобто з одного боку, маємо чіткі рекомендації партнерів і контролю щодо зміцнення ОВД, а з іншого, -- запит бізнесу на спрощення процедур з огляду на економічні виклики, спричинені війною.

Ми розуміємо важливість ОВД як довкілєвого інструменту і орієнтуємося на виконання рекомендацій Європейської Комісії, зокрема щодо недопущення відступів від правил. Водночас повномасштабна війна спричинила масштабні руйнування інфраструктури та об'єктів підприємництва, тому уряду потрібно ухвалювати швидкі та ефективні рішення.

Саме тому 3 листопада на засіданні Підкомітету Україна-ЄС Міністерство запропонувало Європейській Комісії ідею скороченої процедури ОВД -- як механізм індивідуальних рішень для об'єктів критичної інфраструктури та проєктів, що мають стратегічне значення для економіки й безпеки держави. Такий механізм має базуватися на принципах недопущення суттєвої шкоди довкіллю, залучення громадськості та повної прозорості прийняття рішень. Зараз ми допрацьовуємо концепцію і направимо її Європейській Комісії для консультацій. Після консультацій Міністерство підготує зміни до законодавства про ОВД -- так, щоб вони одночасно запобігали шкоді довкіллю і не ставали регуляторною перепоною для добросовісного бізнесу.

-- Наскільки завершений процес передачі функцій Міндовкілля до Мінекономіки та кадрове оновлення Мінекономіки під цю нову функцію?

Процес передачі функцій у галузі охорони навколишнього середовища відбувається поетапно, проте робота триває безперервно. Під час цього переходу всі повноваження виконувало Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України. Ті функції, які були вже передані, ми здійснюємо в повному обсязі та у штатному режимі.

Одночасно ми провели аналіз організаційної структури: в попередньому Міністерстві екології історично було більше 50% працівників у допоміжних підрозділах, таких як фінансові, юридичні та канцелярські служби, які не виконували прямих завдань у сфері екології. Водночас, кількість функціональних посад складала всього 107.

Тож зменшивши адмінресурс, ми зараз натомість збільшуємо чисельність працівників, які безпосередньо відповідають за реалізацію держполітики у сфері довкілля -- до 107 існуючих додаємо понад 25 додаткових функціональних посад в галузі управління відходами, водного господарства, змін клімату. Так напрям екології інституційно посилюється: кількість фахівців, які працюватимуть безпосередньо за екологічними напрямами, після завершення структурних змін буде більшою, ніж була до об'єднання.

Яким чином ви оцінюєте ефективність діяльності органів, які раніше підпорядковувалися Міністерству екології, а тепер стали частиною об'єднаного міністерства? Які зміни в кадровому складі та інших аспектах, на вашу думку, необхідні для Державного агентства лісових ресурсів, Державної екологічної інспекції, Державної служби геології та надр, а також Державного агентства водних ресурсів?

Почну з Державного агентства лісових ресурсів. Лісистість України є нижчою, ніж у багатьох європейських країнах: приблизно 15,9% її території займають ліси (дані на 2024 рік). Для порівняння, у Польщі цей показник становить близько 31%, в Австрії – близько 49%, а в Латвії – 56% (згідно з оцінками Світового банку та урядових звітів). Попри те, що значна частина України представлена степовими зонами, рівень лісистості залишається суттєво нижчим за потенційно можливий. У 2024 році стартувала велика кампанія з висадження лісів на півдні України, зокрема в Одеській, Миколаївській та деокупованій частині Херсонської області. Ця ініціатива продовжувалася і в 2025 році, але в наступному році її також необхідно буде розширити.

Уряд має на меті збільшити обсяги лісозаготівлі в 2026 році. Проте, унаслідок повномасштабної війни, площі лісів, придатних для заготівлі деревини, значно зменшилися: близько 500 тисяч гектарів заміновано, понад 800 тисяч гектарів знаходяться на тимчасово окупованих територіях, 100 тисяч гектарів розташовані в зоні бойових дій, а ще приблизно стільки ж — в прикордонній зоні. Тому необхідно буде шукати нові рішення для цієї ситуації.

У даних умовах основним завданням Міністерства економіки є забезпечення чіткої координації діяльності Державного агентства лісових ресурсів, яке відповідає за реалізацію політики в лісовій сфері, з метою збільшення обсягів заготівлі деревини. При цьому необхідно враховувати екологічні аспекти та підвищувати ефективність роботи галузі. Досвід європейських країн свідчить, що досягти цього можна за умови ефективного управління з боку держави.

На сьогоднішній день Міністерство економіки активно розробляє стратегію для забезпечення ефективного функціонування лісового господарства. В рамках цих зусиль було організовано першу за останні п'ять років нараду з питань лісового господарства, а наступну заплановано на перший квартал 2026 року. Очікується, що всі зацікавлені сторони відчують позитивні зміни вже в 2026 році. Крім того, для Міністерства економіки надзвичайно важливо зберегти інституційну пам'ять і кадри, зокрема фахівців у галузі лісовпорядкування та науковців.

Далі про Держекоінспекцію. На базі Державної екологічної інспекції України ми розпочали реалізацію пілотного проєкту зі створення пунктів екологічного контролю у шести областях України, який демонструє сучасну й ефективну модель державного нагляду у сфері довкілля. Його ключова перевага -- оптимізація функцій перевірки та реагування, що дозволяє зосередити ресурси, фахівців і повноваження в одному механізмі. Завдяки цьому контроль стає не фрагментарним, а системним і превентивним -- спрямованим на запобігання порушенням, а не лише фіксацію наслідків.

Централізована система дозволяє оснастити пункти новітньою технікою, забезпечити цілодобове патрулювання, оперативно реагувати на звернення громадян та якісно фіксувати правопорушення з подальшою цифровою обробкою отриманих даних. Ця модель зміцнює можливості екологічного контролю, а також підвищує прозорість і ефективність роботи.

Особливий акцент зроблено на кадровому забезпеченні екоконтрольних пунктів. У їх діяльності беруть участь спеціалісти Державної екологічної інспекції, в тому числі ветерани, які успішно завершили необхідне навчання та підготовку.

У жовтні цього року на Житомирщині запустили перший етап екологічного контролю. Незважаючи на те, що з моменту відкриття пройшло зовсім небагато часу, чи можна вже оцінити проміжні результати його функціонування?

Цей проект має експериментальний характер і триватиме шість місяців, тому перші результати ми зможемо отримати приблизно в березні. Одночасно з Житомирською областю аналогічні пункти почали діяти в трьох територіальних зонах, які охоплюють шість різних областей: Черкаську, Полтавську, Житомирську, Рівненську, Одеську та Миколаївську.

Після закінчення пілотної фази буде здійснено всебічний аналіз роботи пунктів, а також сформульовано рекомендації для розширення проєкту на інші області України.

Окрім того за результатами проєкту планується розробка нового закону про державний екологічний контроль. Працюємо також над підготовкою інших нормативно-правових актів, передбачених Стратегією реформування системи державного екологічного контролю до 2029 року.

-- Відзначимо, що залишаються Державне агентство водних ресурсів та Державна служба геології та надр.

Перехід Держводагентства в міністерство дозволяє прибрати зайві міжвідомчі бар'єри та прискорити ухвалення рішень, особливо там, де водна політика безпосередньо перетинається з економікою, агросектором і відновленням. У такій моделі вода розглядається як стратегічний ресурс розвитку, безпеки та стійкого відновлення, а не виключно як екологічна тема. Це відповідає європейській логіці інтегрованого управління водними ресурсами за басейновим принципом.

Водночас нинішня модель управління водним господарством містить вбудований конфлікт інтересів. Агентство, яке за своєю суттю має бути на сторожі раціонального використання та збереження водних ресурсів, фактично залишається залученим до операційної діяльності водогосподарських організацій. За цією логікою, чим більше подано води -- тим більші надходження на спеціальні рахунки, що нівелює мотивацію до водозбереження, підвищення ефективності та екологічної відповідальності. Така система суперечить як екологічним цілям, так і принципам сталого управління.

Наше прагнення на 2026 рік полягає у виведенні з функцій Держводагентства тих обов'язків, які йому не притаманні: збереження застарілої та зношеної інфраструктури, а також управління активами, що не використовуються або створюють екологічні та фінансові загрози. Натомість агентство повинно зосередитися на своїй основній місії — стратегічному управлінні водними ресурсами відповідно до басейнового принципу, спираючись на дані, прогнозування та довгострокові сценарії.

У даній моделі держава змінює акценти з простого стимулювання обсягів використання води на реалізацію конкретних екологічних цілей у водному секторі. Серед цих цілей: забезпечення високої якості водних ресурсів, зменшення дефіциту води та підвищення її ефективності в аграрному та промисловому секторах, а також відновлення природних гідрологічних режимів і екосистем. Отже, основна мета полягає у досягненні гармонії між використанням води, охороною навколишнього середовища, потребами населення, адаптацією до змін клімату та зменшенням ризиків, пов'язаних із посухами та паводками.

Одночасно варто провести комплексне оновлення водного законодавства, забезпечивши його повну відповідність директивам Європейського Союзу. Інакше інституційні зміни можуть залишитися лише на папері.

Нарешті, ми звертаємо увагу на Державну службу геології та надр. Це складна, але надзвичайно важлива інституція, яка відповідає за геологічний фонд України, розвиток мінерально-сировинної бази, геологорозвідку, а також забезпечення якості даних про надра – від картографування до ведення баз даних по родовищах. Наразі ми розглядаємо Держгеонадра як орган, який потребує посилення. У співпраці з нашими стратегічними партнерами та міжнародними геологічними установами ми плануємо розпочати спільні проекти, щоб впровадити найкращі практики і модернізувати роботу державної геологічної служби.

Кадровий потенціал також має велике значення: ми маємо намір впроваджувати програми підвищення кваліфікації, налагоджувати партнерства та залучати додаткові знання в тих сферах, де нашим співробітникам не вистачає експертизи.

Серед ключових напрямків діяльності виділено екологічні ініціативи в економіці. Що саме охоплює цей процес? Які можливості реалізації існують під час військових дій та після їх завершення? Чи має Україна шанс на тимчасове зниження вимог європейської інтеграції в цій галузі?

Насправді йдеться не лише про екологізацію економіки чи зелений порядок денний. Важливо щоб екологічні й кліматичні рішення стали частиною всіх політик держави - від промисловості й енергетики до агросектору та повоєнного відновлення. Такий підхід одночасно працює на здоров'я людей, і на конкурентоспроможність економіки.

Якщо розглядати екологізацію з практичної точки зору, вона охоплює зменшення забруднення та викидів завдяки сучасним стандартам у сферах промисловості, енергетики та транспорту. Це також включає розвиток відновлювальних джерел енергії, підвищення енергоефективності, впровадження чистих і ресурсозберігаючих технологій, повторне використання матеріалів та зменшення обсягу відходів, що підлягають захороненню. Важливим інструментом у цьому процесі є реалізація концепції екоіндустріальних парків, в якій Україна вже досягла значних успіхів, ставши першою в Європі та другою у світі країною, що прийняла відповідний державний стандарт. Крім того, це передбачає інтеграцію кліматичної політики в економічні стратегії та впровадження більш стійких методів у сільському господарстві.

Послаблення вимог щодо євроінтеграції, зокрема відмова від зобов'язань, не відбудеться. У розділі 27 "Довкілля та зміна клімату" міститься близько 200 актів ЄС, які значною мірою вплинуть на бізнес-середовище. Проте це також створює можливість для підвищення нашої конкурентоспроможності на ринку ЄС. Інвестори не будуть зацікавлені у брудних та застарілих виробництвах. Водночас, з огляду на війну, ми звертаємося до Європейської комісії з проханням про запровадження перехідних заходів та термінів для 26 актів, щоб мати можливість розробити реалістичні плани, забезпечити ресурси і фінансування. Перехідні заходи дозволяють визначити адекватний темп впровадження, тоді як зобов'язання залишаються незмінними.

-- Однією з найважливіших подій наступного року у галузі має стати впровадження СВАМ. Раніше згадувалися різні механізми, які могли б полегшити процес впровадження для українських підприємств, зокрема, йшлося про можливість відтермінування на кілька років. До якого варіанту схиляється Україна разом з міжнародними партнерами? Яка робота має бути виконана для того, щоб Україна все ж змогла запровадити механізм без суттєвого навантаження на бізнес?

Україна робить ставку на системне рішення, а не на разові винятки. Ми готуємо запуск власної системи торгівлі викидами (ETS), сумісної з європейською. Вона дасть бізнесу зрозумілі правила обліку й звітності за викиди та дозволить рухатися до інтеграції з ЄС без хаотичних "пожежних" рішень.

Одночасно ми проводимо переговори з Європейською комісією щодо тимчасового пом'якшення механізму CBAM для українських експортерів відповідно до статті 30(7) Регламенту ЄС. У нинішніх воєнних умовах необхідно знайти рішення, яке б зменшило додатковий тягар для підприємств, водночас зберігаючи стимули для декарбонізації. Процес переходу має бути плавним для бізнесу, тому важливо завершити технічну основу в найкоротші терміни.

Пріоритетами є повноцінний MRV (моніторинг, звітність, верифікація), спроможні інституції та ІТ-рішення для адміністрування, підготовку верифікаторів, галузеві дорожні карти модернізації й інструменти підтримки інвестицій у зниження викидів.

Міністерство ініціювало діалог з представниками бізнесу та експертами щодо створення Національної системи торгівлі квотами на викиди парникових газів (СТВ). Які терміни впровадження та в якій формі це відбудеться?

Так, ми дійсно розпочали активні консультації з представниками бізнесу, експертною спільнотою та громадськістю. У межах міністерства були створені два варіанти реалізації системи СТВ: повністю європейський та національний, який є більш адаптивним і передбачає поступове впровадження різних інструментів європейської моделі. Ми провели детальний аналіз переваг і недоліків обох систем і представили результати загальному огляду. Наразі ми більше схиляємось до національної моделі, дизайн якої вже розроблено і презентовано як українському бізнесу, так і Європейській Комісії. Зараз чекаємо на зворотний зв'язок щодо прийнятності запропонованого варіанту до середини січня, щоб у рамках міністерства завершити формування моделі СТВ і наприкінці березня розпочати громадські обговорення відповідного законопроєкту. Ми плануємо діяти відповідно до затвердженого урядом Плану дій із впровадження СТВ (розпорядження Кабінету Міністрів №146-р від 21 лютого 2025 року), а перший етап реалізації заплановано на 2028 рік. Другий етап буде запроваджено не раніше ніж через три роки після скасування або припинення воєнного стану.

Отже, ми продовжуємо впроваджувати всі заходи стійко та систематично.