Історія "Баса": Чому розвідник Богдан Басовський використовує трембіту на Донбасі (ФОТО, ВІДЕО)

36-річного Богдана Басовського з Галицької громади точно знають українці всього світу. Фотографії та відео з Богданом стали лицем 10 окремої гірсько-штурмової бригади "Едельвейс". Згадайте фото, де військовий сидить серед поля за різдвяним столом і намагається заступити полум'я свічки, аби вітер його не задув.

Богдан бере участь у війні з 2014 року, з деякими перервами. Він починав як солдат, а зараз вже став головним сержантом. "Репортер" зустрів його в останній день його відпустки.

У 2014 році Богдан Басовський та його молодший брат Володимир вступили до добровольчого батальйону "Івано-Франківськ". Перед відправленням на фронт вони завітали до найстаршого чоловіка в селі, який мав досвід служби в УПА. Вони звернулися до нього за благословенням на успішну дорогу та безпечне повернення додому.

"Він завжди повторював, щоб тебе не зачепила куля, щоб пташка співала лише для тебе, щоб сонце світило в потрібний момент, а вітер обдував плечі, а не лице. Це викликало у мене комок у горлі на півгодини," - згадує Богдан Басовський. "А в кінці він додав: 'Хлопці, хочете повернутися додому живими та здоровими? Не чинили знущань над полоненими. Якщо вас атакують у полі - боріться, але якщо ви взяли в полон - не знущайтеся над ним'."

У 2017-му році Богдан вирішив залишити свою службу і вирушив до Польщі у пошуках роботи. Після двох років перебування там, він повернувся, щоб відновити своє життя на батьківщині. Проте вранці 24 лютого 2022 року, вийшовши на балкон, він помітив дим і одразу зателефонував брату.

У них усе було зібране. Басовські зустрілися з побратимами, з якими воювали в АТО. Тоді один їхній побратим уже був в 10 бригаді командиром розвідувального взводу розвідроти. То всі поїхали до нього.

З Коломиї виїхали на Волинь, звідти на Житомирщину. На тому напрямку Богдан з групою працювали до двох місяців. Брали участь у штурмах, відігнали ворога від Чорнобиля в Рудий ліс. А далі була Донеччина.

Ну і там вже почалася така потужна війна, - говорить Богдан Басовський. - Бо в Києві ти знайомився, як літак літає, що кидає. Потім, що таке міномет. А на Донбасі вже все летіло: ракети, КАБи, стволка досягала, РСЗВ різних калібрів. АТО і зараз - це дитячий садок проти інституту. Тоді в АТО здавалося, що то була війна, але вона лишень починали набирати обертів.

Протягом усієї війни з Богданом завжди був його брат Володимир. Він на три роки молодший і має позивний "Ведмідь", тоді як у Богдана - "Бас".

"Моє прізвище пояснює це, а ще у мене досить грубий голос," - розповідає Богдан. - "Хлопці жартують, що брати мене з собою - це справжній ризик. Вони кажуть: 'Ми ще не дійшли до першої зупинки, а вже всі знають, що ми в дорозі'. А мій брат 'Ведмідь' - він такий здоровий, високий і широкоплечий."

За словами Богдана, легше, коли знаєш, що брат є коло тебе. Розказує за один випадок. Були прориви і треба було відбити позицію.

"На наступній позиції вони продовжують тиснути, - ділиться Богдан. - Мій брат пише, адже у нас є Старлінк: 'Не хвилюйся, все під контролем. Ми розмістили перед вами мінне загородження. Просто щоб ти знав і не переживав. Коли вони підійдуть, ти це почуєш, і не багато з них дійде до тебе'."

Богдан зазначає, що вся їхня команда така. Усі усвідомлюють свої можливості, беруть на себе відповідальність і знають своє місце в ланцюгу. Кожен виконує свою роль та завдання, постійно підтримуючи зоровий контакт один з одним.

"Я залишаюсь з хлопцями до самого кінця, до перемоги", - говорить "Бас". - "Міг би вже піти на волю. Дружина постійно говорить: 'Давай, звільняйся. У тебе все вийде'. Я ж відповідаю: 'А як я можу залишити хлопців? Сказати їм, що вибачте, я йду, мені вже достатньо?' В таких колективах ми як один кулак. Двоє з нашої команди загинули: Богдан "Гуцул" Круглик та Ігор "Веремій" Калин."

Ми по 20 км заходили в тил ворога, - розказує Богдан. - При тому ще й партизанили, танки підбивали. Наша група жила в лісі, мали супутниковий телефон, карту. Нам дали завдання, і чотири чоловіка висунулись. А решта всі в лісі сидять, чекають.

Богдан розповідає про першу потужну операцію на Донбасі. Це були села Клинове і Мідна Руда. Завдання розвідки - зайти, розвідати, доповісти й закріпитися, поки прийде піхота та займе лінію оборони.

"Бій розпочався, і нашого командира поранило," - ділиться спогадами Богдан. - "Ми тоді знищили 12 ворогів і захопили трьох у полон. Тепер очікуємо на прибуття піхоти. Чекали з самого ранку до вечора. Наші рації перестали працювати. Один з полонених мав батарейку. Ми очистили контакт, і вдалось вийти на зв'язок, але в той момент наші вже почали прибирати ретранслятор. Вони вважали нашу групу загубленою через відсутність зв'язку."

Групі сказали пакувати полонених та їхати звідти. Піхота не дійшла, бо її розбили. Вся дорога, якою верталися, вже була у вибоїнах від "градів". Полонених зв'язали пластиковими стяжками. Це були вагнерівці, "специ".

Коли ти мчиш на великій швидкості, тебе лякають "урагани", машина несеться, і ти відчуваєш, як її кидає, - ділиться спогадами Богдан. - Якщо ти швидко вдариш пластикову стяжку об тверду поверхню, вона розломиться. Головне - це рішучий удар. Цьому навчають спеціалістів. Ми їхали, один з хлопців це зробив, а потім знайшов у спинці крісла маленький простий ніж - і націлився на мене. Я почув, як лезо проходить один раз повз мою щоку, потім ще раз. Мій напарник закричав: "Він тебе ріже!". Ніж дійсно проколов трохи, але я зумів зупинити його удар каскою. Лезо зламалося біля ручки. Мене врятували підголовник і каска. Інші хлопці вирізали собі вуха, і я теж хотів це зробити, але каска мене захистила. Після цього я натиснув на гальма, і ми ще раз перевернули полоненого. Потім вийшла вся наша група. Ротний приїхав і сказав: "Хлопці, я вже вас тричі поховав".

Тих полонених передали бригадній розвідці, адже будь-яка інформація від них була дуже важлива. Богдан каже, що можна було розкручувати будь-які деталі. Полонених не чіпав, як наставляв дядько.

За словами Богдана, супротивник має велику кількість FPV-дронів, які використовує для розчищення тамбурів, щоб потрапити до бліндажу. Спочатку йде перша хвиля, а потім друга…

І так за дві-три години ти знаєш, що він вже залітає в бліндаж, - говорить "Бас". - Перебігли в інший бліндаж. Поки дрони другий почали розбирати, вже доходить ніч. Вночі не літають, бо нічні дрони дорожчі. Їх використовують на танки, на спецтехніку, а на солдатів вони мають цілий день чим стріляти. І тоді сокиру та лопату в руки й ті колоди складати назад. А зранку починається нова серія.

У 2023 році Богдан Басовський став обличчям кліпу "Різдво 2023", який підготувала пресслужба 10 бригади. За словами самого Богдана, його кандидатуру обрали через те, що він вже з’являвся в фотосесії з трембітою.

Цю концепцію запропонували Богдан Флюнт та Нікіта Шандиба, - ділиться "Бас". - Вони сказали, що в мене все виходить, я виглядаю добре, тож чому б не зняти класний кліп? Наближаючись до Святвечора, ми готували кутю. По телефону уточнювали у рідних, як правильно її приготувати. Тоді погода була вельми неприємною: болото, дощ, туман — нічого не було видно. Ідея кліпу полягала в тому, що я виходжу з лісу, прямують у поле, сідаю за стіл, запалюю свічку і вечеряю.

У день, коли відбувалися зйомки, небо знову встелилося дощем, а до вечора прийшов мороз із снігом. Вся трава стала вкрита крижаними бурульками, а сильний, пронизливий вітер додавав холоду. Богдан згадує, що було безліч дублів, оскільки йому ніяк не вдавалося запалити свічку. Він намагався, але вітер постійно її гасив. Саме цей кадр став популярним у всьому світі. З нього створили фотографію, яку можна було отримати з підписом командира "Едельвейсів" усім, хто пожертвував 1500 грн.

Відкрили банку й зібрали 1 180 000 грн, а банка була на мільйон, - розказує Богдан Басовський. - Я питав, а чого не поставили на 5 млн? Ніхто не знав, що так піде. Тоді закупили мені PVS (прилади нічного бачення). Кажуть: "Ось, братане, це твій подарунок". І хлопцям на бригади по PVS дали. 200 000 на ремонт автомобіля. Я купив два комплекти гуми, компресори, домкрати, аби було чим працювати. Воно постійно ламається або розбивається. Це зараз є, а тут раз - і нема. Прилітає КАБ - і навіть нема що збирати.

Богдан згадує момент, коли опублікували відео. Тоді його почали телефонувати друзі, запитуючи, що ж сталося — всі в сльозах. Люди в Чехії телефонують, ридаючи, людям в Америці також не стримати сліз...

На цьому знімку у Богдана на бронежилеті, біля серцевої області, красується сірий песик. Це подарунок від його донечки.

Вона причепила мені на броню і каже: "Приїдеш звідти, то я заберу". Лишила мені охоронця, - каже "Бас". - Це перший оберіг, а у броніку ще маю ангела, мені дитина намалювала.

Ще задовго до святкового Різдва відбулася фотосесія з трембітою, знята на світанку відомими фотографами Владом та Костянтином Ліберами. Ці зображення також стали популярними в усьому світі.

Та трембіта - Богданова. Йому її подарували товариші на день народження. Він давно хотів. Інструмент довший час був удома і якось, коли "Бас" був у відпустці, то забрав трембіту на Донбас.

Богдан усміхається, згадуючи, як хотів зробити фото на фоні свого "хамера" з трембітою на Донбасі. "Це було просто для мене", - каже він. Його брат почув про цю ідею і запевнив, що в бригаді є професійний фотограф з якісним обладнанням. Так він вирішив приєднатися до зйомки. У день зйомки, о четвертій ранку, він вирушив у дорогу, адже приїхали спеціалісти. Вони були з Ліберів, і Богдан вважає їх "очима війни". Це справді сміливі люди, які створюють чудовий контент, подорожуючи по різних позиціях і бригадах.

Згідно з висловлюваннями Богдана, на Донбасі світанки та заходи сонця вражають своєю красою. Яскраво-червоне небо, що змінюється під впливом хмар, стало причиною створення чудових знімків.

Трембіта зараз звучить на Донбасі, де її місце, — говорить "Бас". — Коли закінчиться війна, вона повернеться. Але спочатку має пролунати її звуковий заклик до перемоги. "Коли останній звук трембіти відгримить на Донбасі, "едельвейси" вирушать додому".

Богдан також ділиться історією про свого товариша Ігоря Калини, відомого як "Веремій", який став засновником шеврону "Гуцульський корпус". На цьому шевроні зображені гуцули з бартками та зброєю, які кудись вирушають.

Шеврон, розташований на лівій руці, символізує рух уперед — гуцули вирушають на війну, — зазначає "Бас". — Коли конфлікт завершується, шеврон переміщується з лівої руки на праву, що означає, що гуцули повертаються додому після бойових дій.

Лише їхній колектив володіє подібними шевронами. Богдан зазначає, що для них цей шеврон має велике значення. Його створив товариш, і він став символом, який не тільки виконує свою функцію, але й зберігає пам'ять про важливі моменти.

Ми можемо вручати подарунки лише справжнім воїнам, товаришам з інших підрозділів, з якими мали спільні моменти на фронті, - зазначає Богдан Басовський. - У мене вже накопичився цілий чемодан шевронів. Вони всі займуть почесне місце. Коли приходиш, це нагадує архів, пам'ять. Дивишся на кожен з них і пам’ятаєш, хто його тобі подарував.

Богдан вирішив скористатися своїм відпусткою за минулий рік лише тепер. Вперше він приїхав у компанії свого брата. Це було узгоджено з їхнім командиром ще шість місяців тому. Також до них приєдналася їхня мама з Ізраїлю, яку хлопці не бачили вже два роки.

Протягом години відпустки ми намагалися провести час з родиною вдома, вирішити ряд побутових питань, а також відвідати школи, щоб зустрітися з дітьми.

На думку Богдана, дітям необхідно побачити все на власні очі і отримати розповідь з перших уст, а не через телевізійний екран. "Діти – це істоти безпосередні. Спочатку вони з цікавістю дивляться на тебе, відчуваючи одночасно страх і бажання наблизитися, але не знають, як це зробити. Проте саме ці емоції, цей момент – це найцінніше."

За його словами, хлопці постійно цікавляться зброєю: яку мають, чи доводилось їм їздити на танках? А дівчата здебільшого запитують про малюнки та прагнуть обійняти. Вони хвилюються, де ночують бійці, що їдять, чи їм не холодно?

Ось такі маленькі господарі, - усміхається Богдан Басовський. - Діти задають питання про те, що вони думають. Іноді трапляються такі запитання, на які ти, як чоловік, що пережив війну, не можеш дати відповіді, бо опиняєшся в ступорі. Сьогодні діти добре підготовлені. Вони точно знають, хто, що, як і чому.

Назад до хлопців Богдан привезе велику кількість енергетичних напоїв. Він зазначає, що багато хто хоче щось передати, але йому не вдається взяти все.