Іван Огієнко (митрополит Іларіон): його життя, внесок у суспільство та український переклад Біблії.

Митрополит Іларіон, відомий у світському житті як Іван Огієнко, був видатним українським науковцем, політиком та активістом у громадському й церковному житті. Він зробив вагомий внесок у впровадження української мови в релігійній сфері. Одним із його ключових рішень стало зобов'язання видавати всі дипломи, свідоцтва та атестати виключно українською мовою. Крім того, він ініціював заміну написів на бланках, печатках та штемпелях на українські.

Еспресо у огляді розповість про діяльність мовознавця та митрополита Іларіона, справою життя якого був переклад Біблії, що до сьогодні є неперевершеним надбанням українського народу.

Іван Огієнко з'явився на світ 14 січня 1882 року в селі Брусилів, розташованому на Житомирщині. Його батьками були прості селяни Іван та Єфросинія Огієнки. Незважаючи на своє сільське походження, Іван Огієнко зумів віддано служити українській мові, освіті та церкві, досягнувши в цих сферах значних успіхів.

У 1896 році він завершив навчання в початковій чотирирічній школі в Брусилові. Надалі він продовжив освіту в Київській військово-фельдшерській школі та здобув досвід роботи в Київському військовому шпиталі, де надавав допомогу пацієнтам у відділенні психічних захворювань. У 1909 році отримав диплом Київського університету святого Володимира. Після цього він навчався на Вищих педагогічних курсах і працював у Київському комерційному інституті. У грудні 1911 року його прийняли на посаду професорського стипендіата на історико-філологічному факультеті університету, де він активно займався дослідженнями в галузі українознавства.

Як науковець, Іван Огієнко входив до кола провідної української національної інтелігенції, співпрацював з Михайлом Грушевським, Борисом Грінченком, Агатангелом Кримським, Дмитром Дорошенком та іншими визначними діячами. Саме Огієнко разом із колегами одним із перших почав читати університетські лекції українською мовою, що мало велике символічне значення для національного відродження.

У весняний період 1917 року, після формування Центральної Ради, Огієнко, як представник ради Міністерства освіти, став ініціатором створення Українського народного університету в Києві. 14 січня 1918 року він виголосив доповідь під назвою "Відродження Української Церкви" на Всеукраїнському церковному соборі, де детально обґрунтував право Української церкви на автономне існування.

Іван Огієнко, зображення: library.gov.ua

5 січня 1919 року Івана Огієнка призначили на посаду міністра народної освіти в Українській Народній Республіці. Хоча він обіймав цю посаду лише кілька місяців, йому вдалося реалізувати важливі реформи. Зокрема, він затвердив нові правила українського правопису для шкільного використання та видав наказ, згідно з яким українська мова стала мовою навчання в усіх навчальних закладах країни. У школах національних меншин було дозволено навчання рідною мовою. Всі дипломи, свідоцтва, атестати, а також офіційні документи і печатки мали бути видані виключно українською мовою.

Паралельно Огієнко активно працював над відродженням українського церковного життя. Передусім переконував у необхідності відродження національної української церкви. Впроваджує в богослужіння українську вимову, рекомендує служби проводити церковнослов'янською мовою.

Серед перших дій уряду були вимоги до єпископів, щоб Євангеліє читалося українською мовою, проповіді виголошувалися державною мовою, а богослужіння, читання та співи в церквах проводилися за українською вимовою. Огієнко став ініціатором перекладу Біблії та релігійних текстів на українську мову, а також реформував систему духовної освіти.

Особливу увагу приділяв тому, щоб на церковні посади призначалися священнослужителі, які володіють українською мовою.

Іван Огієнко також активно взаємодіяв з греко-католицькою церквою, публікуючи свої роботи в унійній друкарні, розташованій у Жовкві, неподалік Львова.

Згідно зі спогадами митрополита Євлогія (Георгієвського), хоча він і був православним за своїм віросповіданням, все ж вважав, що може брати участь у причасті у греко-католицькій церкві.

У 1920 році він виїхав до Польщі, де до 1924 року обіймав посаду міністра у справах релігійних в уряді Української Народної Республіки на еміграції.

У 1920-их роках певний час Іван Огієнко мешкав у Винниках біля Львова, де з 1924 року, за сприяння митрополита Андрея Шептицького, викладав українську мову й літературу у Львівській учительській семінарії. За активне пропагування національної ідеї його звільнили. У спогадах учений згадував, що часто разом із семінаристами змушений був пішки долати шлях до Львова через заметілі, поєднуючи важку дорогу з напруженою науковою працею та постійним тиском з боку місцевої влади.

З 1922 року він отримав статус повноправного члена Наукового товариства, названого на честь Тараса Шевченка.

Протягом наступних років Іван Огієнко продовжував свою діяльність на користь української справи за межами України. Він став першим ректором Кам'янець-Подільського державного українського університету, очолював Український народний університет у Вінніпезі та був ініціатором заснування Українського наукового православного товариства в Канаді. У 1940 році його було призначено єпископом Православної церкви, а з 1951 року він посів посаду предстоятеля Української греко-православної церкви в Канаді.

У 1937 році Іван Огієнко пережив гірку втрату — померла його дружина Домініка Данилівна. Цей важливий момент у його житті став відправною точкою для глибоких змін, що призвели до його остаточного рішення присвятити себе церковній службі. 6 жовтня 1940 року він виголосив прощальну промову, прощаючись зі студентами як професор, а вже 9 жовтня став чернецем у Яблочинському Свято-Онуфрієвському монастирі. З того часу Іван Огієнко обрав для себе чернече ім'я Іларіон.

16 березня 1944 року Іларіона було підвищено до статусу митрополита Холмського та Підляського. Він активно працював над українізацією церковного життя в регіоні Холмщини, вводячи українську мову у богослужіння. Ця ініціатива викликала неоднозначну реакцію з боку Московського патріархату.

Літнім періодом 1944 року, під час відступу з Холмщини, німецька адміністрація провела примусову евакуацію верхівки духовенства Української православної церкви. Іван Огієнко був змушений емігрувати до Канади. 8 серпня 1951 року на Надзвичайному соборі у Вінніпезі його обрали предстоятелем Української Греко-Православної Церкви в Канаді та митрополитом Вінніпегу.

У Канаді він став керівником Українського народного університету, заснованого у 1948 році у Вінніпезі, а також обіймав посаду декана та викладача факультету богослів'я колегії святого Андрея Манітобського університету.

Ще в 1922 році Іван Огієнко надрукував у Львові переклад Літургії святого Івана Златоуста з грецької. У травні 1937 року там само вийшов друком "Новий Заповіт", що став складовою головної праці його життя - перекладу всієї Біблії українською літературною мовою з оригінальних давньоєврейських і грецьких текстів.

Головною працею митрополита Іларіона став переклад Біблії, над яким він наполегливо працював з 1936 по 1955 рік. Його метою було створити український переклад, що максимально точно відображав би зміст оригіналу, використовуючи сучасну українську мову.

У 1962 році в Лондоні був виданий комплексний переклад "Біблії", що охоплює як канонічні, так і неканонічні книги, який містить 1529 сторінок. Цей переклад залишається однією з найзначніших культурних пам'яток української духовності і досі викликає неабияку повагу.

Крім того, написав "Десять мовних заповідей свідомого громадянина".

Іван Огієнко яскраво виразив свою глибоку прив'язаність до Батьківщини, зазначивши: "Немає в людині нічого дорожчого, ніж її рідна земля. Ту землю, де вона з'явилася на світ і де пройшло її дитинство, вона зберігає в серці на все життя..."

Іван Огієнко залишив цей світ 29 березня 1972 року в Вінніпезі, Канада, досягнувши віку 90 років. Його останній спочинок знайшов на православній ділянці меморіального парку "Ґлен-Іден".

Спогади про митрополита Іларіона продовжують жити й сьогодні. У 1995 році в Україні була створена Премія, названа на честь Івана Огієнка. А в 2002 році в Україну була передана частина архіву митрополита з Канади.

Кам'янець-Подільський національний університет носить ім'я Івана Огієнка, а також вулиці, які його вшановують, розташовані у Києві, Львові, Житомирі, Вінниці, Луцьку, Хмельницькому та в багатьох інших містах і селищах України. Пам'ятники, присвячені цій видатній особі, встановлені як в Україні, так і в Канаді.