Київ та Мінськ: конфлікт чи стримування?

Незважаючи на альянс Лукашенка з Росією, Україна, здається, продовжує шукати баланс у своїх стосунках з Білоруссю. Які думки висловлюють українські офіційні особи та білоруська опозиція з цього приводу?

Відносини між Україною та Білоруссю скотилися від добросусідства до ворожнечі після того, як Мінськ у 2022 році дозволив Росії використовувати свою територію для повномасштабного нападу на Україну. Нині білоруський правитель Олександр Лукашенко є найближчим союзником РФ. Попри це дипломатичні відносини між Україною та Білоруссю не розірвані. Водночас на боці України воюють білоруські добровольці, а демократичні сили Білорусі шукають союзників в українській столиці. Чому Київ і надалі підтримує відносини з Мінськом і яка в них перспектива? Про це йшлося також під час Форуму Острозьких, який відбувся у Києві в листопаді.

До 2022 року Україна та Білорусь підтримували гарні сусідські стосунки. Київ високо оцінював роль Мінська як посередника в переговорах щодо конфлікту на Донбасі. Незважаючи на авторитарний режим Олександра Лукашенка, він зберігав політичну нейтральність у війні між Росією та Україною. Після обрання президентом України Володимир Зеленський навіть провів зустріч із Лукашенком у Житомирі в 2019 році. Тоді білоруський лідер запевнив, що Україна "ніколи не зіткнеться з жодними проблемами з території Білорусі".

Менш ніж за три роки після таких запевнень Білорусь перетворилась на плацдарм для РФ і надала їй повітряний простір, ресурси, і свою територію, яку російські війська використали для повномасштабного вторгнення в Україну. З території Білорусі вдерлися в Україну підрозділи армії РФ, які окупували Чорнобильську АЕС. Під тиском ЗСУ ці підрозділи змушені були наприкінці березня 2022 року знову відступити. Російські повітряні обстріли, які велися з території Білорусі, припинилися, як повідомили Повітряні сили ЗСУ, лише восени 2022 року. За даними OSINT-проєкту "Беларускі Гаюн", загалом РФ з території Білорусі по Україні випустила понад 700 ракет.

Після початку повномасштабної агресії Росії Україна призупинила транспортні зв'язки з Білоруссю і не раз відкрито засуджувала дії Мінська. У листопаді 2023 року президент Зеленський вжив заходів, наклавши санкції на 24 білоруські компанії, які в основному займаються вантажними перевезеннями, лізингом транспортних засобів та виробництвом хімічної продукції. Нещодавно українська Служба зовнішньої розвідки повідомила, що білоруський режим орієнтується на торгівлю з тимчасово окупованими Росією українськими територіями.

Попри значне зменшення обсягів торгівлі, взаємодія між Україною та Білоруссю все ще триває. Згідно з даними митної служби, у 2024 році Україна здійснила експорт товарів до Білорусі на суму 1,7 мільйона доларів, серед яких був і металопрокат. Водночас імпорт з Білорусі склав 16,2 мільйона доларів. Протягом перших десяти місяців 2025 року Україна придбала білоруські товари лише на 3,3 мільйона доларів, не здійснивши жодного експорту.

Нині на кордоні України з Білоруссю функціонує лише один пункт пропуску - "Мокрани-Доманове".

Київ вирішив не розривати дипломатичні зв'язки з Мінськом, незважаючи на те, що Білорусь дозволила використовувати свою територію для російського нападу на Україну. Це рішення є контроверсійним, адже відповідно до резолюції ООН 3314 (XXIX) 1974 року, такі дії можуть вважатися актом агресії.

"Наша дипломатична активність у цій країні є виправданою," - зазначає Михайло Харишин, радник Департаменту недружніх країн Міністерства закордонних справ України. Цей департамент аналізує загрози, які походять від Росії, Білорусі та КНДР. "По-перше, через Білорусь десятки тисяч людей змогли повернутися з окупованих регіонів. По-друге, на території Білорусі під виглядом так званого "оздоровлення" перебуває велика кількість українських дітей з окупованих територій. Наша присутність необхідна, щоб ми могли принаймні візуально контролювати їхній стан," - пояснює Харишин важливість підтримання дипломатичних відносин між Києвом і Мінськом.

Щоправда, за його словами, посольство України в Білорусі існує в урізаному вигляді - там працює п'ятеро людей. Мінськ теж офіційно не закрив посольство в Києві, але відкликав повністю свій персонал, додав український дипломат.

Україна у відносинах з Білоруссю зберігає баланс інтересів, наголосили народні депутати, які були присутні на Форумі Острозьких у Києві. "Є питання того, як нинішню білоруську владу не роздраконити. Але я абсолютно впевнений, що не можна йти на будь-які відносини із Лукашенком", - зазначив депутат Верховної Ради від фракції "Європейська солідарність" Володимир Ар'єв.

Народний депутат України та учасник депутатської групи "Партія "За майбутнє" Ігор Гузь висловлює думку, що українська влада на різних рівнях має неофіційне розуміння необхідності уникати акцентування на білоруському питанні. "Важливо, щоб північний фронт залишався закритим, адже це уберігає нас від потенційного наступу білорусів і росіян на Україну. Якби це сталося, нас би спіткала велика катастрофа", - зазначає він. Гузь також підкреслює, що Лукашенко усвідомлює, що загострення з його боку може мати серйозні наслідки. "Ми можемо завдати удару по нафтопереробному заводу в Мозирі", - додав депутат.

Перед повномасштабною війною Україна не вживала рішучих заходів щодо режиму Лукашенка. У 2020 році, як і багато країн Європейського Союзу та США, Київ відмовився визнавати результати президентських виборів у Білорусі. Водночас, Україна вирішила згадувати Лукашенка лише за його ім'ям, без вказівки на його президентську посаду. Проте інформації про введення санкцій проти білоруського лідера або його найближчого оточення не було.

Водночас привертає до себе увагу відсутність офіційного визнання з боку Києва лідерки білоруської опозиції Світлани Тихановської. Ще у 2022 році вона закликала Україну створити союз, але в Офісі президента України висловили розчарування від слабкості білоруської опозиції. "Вони (опозиція. - Ред.) не змогли переконати населення в тому, що країна не повинна брати участь у загарбницькій війні", - заявив тоді Михайло Подоляк виданню Politico.

Втім, нині в білоруській опозиції бачать позитивні зрушення у відносинах із владою України, адже Зеленський тричі зустрічався з Тихановською за останні два роки: один раз - у 2023 році та двічі - у 2025 році. "Те, що президент Зеленський із жовтня минулого року почав активніше говорити про білоруську тему, - це справді ознака зміни підходу. А його недавня розмова з Тихановською в Європейському парламенті, коли він сам ініціював контакт і запропонував комунікацію та співпрацю, - дуже позитивний сигнал", - вважає головний радник Тихановської Франак Вячорка.

Вячорка вважає, що Україні слід стати потужним центром впливу та формування політики щодо Білорусі, в той час як наразі такими центрами є Вільнюс і Варшава. "Необхідно діяти в рамках наявних ресурсів - підтримувати підпілля, виховувати молодь у дусі європейських цінностей, аби не дозволити Білорусі впасти в "рускій мір", - підкреслив він. Щодо радикальних методів зміни режиму в Білорусі, то наразі це не є предметом обговорення, зауважив опозиційний лідер. "Жодна країна - ні Україна, ні Польща, ні Литва - не дозволить білоруській опозиції створити військові формування, які могли б претендувати на владу в Білорусі. Зокрема, це пов'язано з тим, що Україна не зацікавлена в розгортанні північного фронту", - зазначив він.

Всередині Білорусі, визнає білоруський політолог Вадим Можейко, сил для повалення режиму Лукашенка недостатньо через репресії. А за даними громадського представника організації колишніх співробітників білоруських силовиків BelPol Матвія Купрейчика, нині в Білорусі щонайменше 30 відсотків людей проти Лукашенка і підтримують Україну. "Не більше 15 відсотків - це ті, хто підтримує Лукашенка і проти України. Решті людей байдуже, і за рахунок цього режим виїжджає", - каже він DW. Купрейчик переконаний, що після перемоги України і падіння режиму Лукашенка відносини Білорусі й України відновляться автоматично.

Втім, майже половина українців негативно ставляться до громадян Білорусі, свідчить телефонне опитування, проведене у жовтні та презентоване білоруським науково-дослідним інститутом "Політична сфера" під час Острозького форуму у Львові. За його результатами, 49,7 відсотка українців ставляться до білорусів "скоріше погано" або "дуже погано", тоді як понад 35 відсотків - "скоріше добре" або "дуже добре".

Інші респонденти залишилися невизначеними. Ці співвідношення, по суті, залишаються стабільними з 2022 року. Цікаво, що з 2022 року значно зменшилася частка тих, хто виступає за повне припинення контактів з білоруською владою. Якщо у 2022 році таких було близько 58%, то в 2025 році їхня кількість знизилася до 26,3%.

Довгий час українське суспільство мало багато ілюзій про Білорусь, зауважує представниця Місії демократичної Білорусі в Україні Світлана Шаталіна. "Наприклад, що там нібито гарні дороги, всі вважали Лукашенка гарним президентом. Я казала українцям, що в концтаборі теж були дуже гарні дороги", - зауважила вона. Лукашенко дійсно користувався симпатіями українців щонайменше півтора десятиліття. Зокрема, у 2019 році року, за даними соціологічної групи "Рейтинг", він подобався 65 відсоткам українцям. За останніми даними "Рейтингу" станом на лютий 2025 року, до Лукашенка позитивно ставляться лише вісім відсотків українців.

В даний час у Білорусі активно розвивають військову інфраструктуру, яка, на думку представника BelPol Володимира Жигаря, не є необхідною для країни, що не планує участь у війні. "Багато білоруських підприємств зможуть реалізувати свій повний потенціал до 2027 року. Що чекає нас далі? Ці ресурси можуть бути використані в конфлікті з Україною, а також потенційно проти країн НАТО", - зазначає він.

Членкиня комітету Верховної Ради з питань національної безпеки та народна депутатка від партії "Голос" Соломія Бобровська висловлює стривоженість щодо загрози, що виходить від режиму Лукашенка. "Білорусь ще не виконала свій останній військовий акт. Це стосується не лише небезпеки для України, а й для країн Балтії. Вони повинні бути готові до можливого вторгнення, яке може статися найближчим часом", - зазначає вона.

Досліджуйте також: Чи займається Білорусь виготовленням зброї для майбутніх конфліктів?

Тим часом Україна і білоруські демократичні сили втрачають час, роблячи вигляд, що нічого не відбувається, критикує представник Об'єднаного перехідного кабінету Білорусі, колишній заступник командира Полку імені Кастуся Каліновського (ПКК) Вадим Кабанчук. "Треба розвивати і розбудовувати довготермінові проєкти щодо запобігання втягування білорусів у війну, стримування Лукашенка. Помилково думати, що можна домовитися з диктатором чи з його найближчим оточенням", - зауважує він.

За словами Кабанчука, в Москві зараз є інструменти примусити білорусів воювати. "Замість 50-тисячного угрупування буде стояти угрупування в 250 тисяч. Лукашенко і його сім'я та оточення будуть відсутні в Білорусі. Всі вони будуть під повним контролем спецслужб РФ. Це тільки питання часу і путінських планів", - наголошує представник Об'єднаного перехідного кабінету Білорусі Вадим Кабанчук.