Коли Росія зазнає поразки.

Група 1: Технологічна та економічна відсталість

Наші теперішні партнери ще в період з 1853 по 1856 роки надіслали тодішнім імперцям у Кримі. Армія, озброєна всім необхідним, зокрема вітрильниками та гладкоствольними рушницями, під тим самим триколором, що й сьогодні, намагалася боротися з військами, які прибули на пароплаві та мали нарізну зброю.

Французькі війська використовували рушниці Minié, здатні вражати цілі на дистанції від 700 до 900 метрів. На противагу їм російські солдати були озброєні гладкоствольними мушкетами, чия ефективна дальність не перевищувала 250 метрів. Під час битви при Альмі у вересні 1854 року війська союзників почали обстрілювати російські колони ще до того, як ті наблизилися до межі своєї стрільби.

Ежен Ламі, "Сражение на Альмі"

Флот - окрема історія. Французи притягли з собою перші броненосці, Dévastation, Lave, Tonnante, з 10-сантиметровою сталевою бронею над дерев'яним корпусом. Броненосці підійшли впритул до російських фортів, витримали десятки прямих влучань (один з броненосців - 72 влучання, з них 31 - у броню) і за три-чотири години повністю рознесли Кінбурнську фортецю. Втрати французького флоту в бою - двоє убитими та 13 пораненими.

Результатом угоди, укладеної кримською компанією, стало припинення військової присутності Росії на Чорному морі. Це включало заборону на створення військово-морських арсеналів і фортець на узбережжі, а також на утримання будь-яких військових суден. Справжня важлива тема, варто зафіксувати ці пункти, вони можуть стати в нагоді.

Окремі дослідники зазначають, що відсутність належного залізничного сполучення з Кримом значно ускладнила російську логістику. В результаті, війська могли дістатися Криму лише пішки. Це веде до висновку, що навряд чи якісь підрозділи змогли дістатися з Уралу чи Забайкалля. Натомість, з найближчих українських територій, таких як Волинь, Житомирщина, Кременчук, Одещина, Поділля, Полтавщина, Чернігівщина, Дніпропетровщина та Азовщина, прибули численні піхотні полки, укомплектовані українськими рекрутами та ополченцями. Серед них 2-й і 8-й батальйони Чорноморського козацького війська, які складалися з пластунів, нащадків запорозьких козаків. Вони брали участь в обороні Малахового кургану, а також 1-го, 2-го, 4-го бастіонів та Селенгінського редуту. Командир одного з загонів, військовий старшина Ф.І. Даниленко, походив із старшинського козацького роду. Матроси та рядові Чорноморського флоту, зокрема 30-й флотський екіпаж, в основному були рекрутами з південної України, з Херсонської, Катеринославської та Таврійської губерній. Наприклад, матрос Петро Кішка з села Оратів на Вінниччині також не був російським матросом.

Чи може хтось роз'яснити, чому оборона Севастополя, що є результатом зусиль і жертв українців, раптом стала "містом слави російських моряків"? Звідки це дивне трактування?

Під час чергової спроби росіян привласнити українську історію вони забули про один цікаий момент: у серпні 1854 року, під час Кримської війни, англо-французька ескадра, що складалася з 2600 морських піхотинців на шести великих кораблях, висадилася на Камчатці з наміром захопити Петропавлівськ-Камчатський. Оборонні дії велися під командуванням генерал-майора Василя Степановича Завойка, який родом із села Прохорівка Полтавської губернії і був випускником Миколаївського штурманського училища. Гарнізон успішно відбив два напади, і залишки десанту змушені були відступити з Камчатки, зазнавши поразки. Якщо керуватися російською логікою, Петропавлівськ-Камчатський можна вважати містом слави українських моряків, адже це була єдина перемога росіян у Кримській війні. До речі, адмірал Завойко спочиває на Поділлі, у Великій Мечетні.

Не можна забути й про японців, битву при Цусімі та російсько-японську війну 1904 року. Японія мала значну технологічну перевагу, особливо на морі, завдяки сучасним для того часу британським броненосцям "Мікаса" і "Шикішима", які були оснащені потужними 12-дюймовими гарматами з високою швидкістю стрільби. Додатково, використання вдосконалених оптичних далекомірів Барра і Струда, а також систем централізованого управління вогнем, дозволяло здійснювати точний залповий вогонь на великих дистанціях. Важливим фактором також стало масове застосування бездротового телеграфу Марконі для координації дій флотів в реальному часі, а використання чистого валлійського вугілля забезпечувало менше диму, що покращувало видимість під час бойових дій.

Лінкор "Мікаса", який слугував флагманом адмірала Тоґо Хейхачіро під час знаменитої битви при Цусімі, нині зберігається як меморіальний об'єкт у місті Йокосуці, Японія.

На суші японська артилерія мала 280-мм гаубиці, які ефективно руйнували форти Порт-Артура, війська мали кращу доктрину, підготовку та логістику на паровому транспорті. Чим закінчилося - відомо.

Група 2: Внутрішні зрушення та ризики для стабільності режиму.

Фінал Першої світової війни відомий усім. Росія залишила конфлікт внаслідок економічного занепаду та революційних подій. Більшовики змушені були укласти Брест-Литовський мирний договір, оскільки існувала реальна загроза захоплення їхньої столиці та втрати контролю над країною.

У схожій ситуації, проте вже в 1996 році, значні втрати та зростаюча непопулярність війни серед населення змусили Кремль укласти Хасав'юртівські угоди. Офіційні дані свідчать про те, що під час конфлікту з Ічкерією Росія зазнала втрат у 5732 загиблих, а кількість поранених коливалася від 17892 до 19794 (точні цифри визначити не вдалося). Крім того, 1231 військовослужбовець зник безвісти, дезертирував або потрапив у полон. Незалежні джерела оцінюють безповоротні втрати російських військ у близько 14000 осіб.

Хасав'юрт став фактично символом капітуляції Росії: відбулося повне виведення всіх федеральних сил з Чечні, що можна розглядати як де-факто визнання незалежності Ічкерії на п'ятирічний період (у домовленостях було відкладено вирішення питання статусу Чечні до 2001 року). Цей крок став публічним визнанням того, що Росія не змогла силою утримати цей регіон у своїх межах, під чим і було поставлено підпис.

Підписання угод у Хасав'юрт відбулося за участю представників обох сторін. Ічкерію представляв Аслан Масхадов, який займав посаду начальника штабу чеченських збройних сил, тоді як Росію представляв генерал Олександр Лебідь, що виконував обов'язки секретаря Ради безпеки РФ.

Тут важливо не забути, що "росіяни завжди приходять за своїм. І коли прийдуть - не розраховуйте на підписані вами угоди. Вони не варті паперу, на якому написані". Фразу приписують канцлеру Німеччини Бісмарку, хоча останні років 30-40 росіяни приходять виключно не за "своїм". Як і сталося в Чечні вже у 1999.

Група 3: Невідповідні витрати та вичерпання ресурсів

Яскравим прикладом є військова інтервенція Радянського Союзу в Афганістан, а також тривала війна з 1979 по 1989 рік. Офіційно СРСР не зазнав поразки на фронті, проте спроби утримати під контролем завойовану територію знову ж таки призвели до значних економічних ускладнень для цієї недоімперії. Крім того, Захід відповів на ці дії санкціями, а ціни на нафту стали падати.

Ще один фактор - крива радянська військова доктрина, котра вимагала утримувати ВІСІМ(!) танкових армій у складі ЗС СРСР (я починав службу в 2-й танковій). Приблизно вісім тисяч. За утримання котрих слід платити, застосувати в горах Афгану не сильно і виходило, а прокотитися до Ла-Маншу якось не склалося. Питання - на бога тих танків стільки було треба? У всього Бундесверу було 300 танків, у всіх армій Європи разом - менше, ніж у СРСР в Європейській частині країни. Але ж довелося їхати до Біловезької пущі і закривати проєкт "СРСР". Сили оборони України, до речі, знищили 11698 танків противника.

Зображення: 72-га окрема механізована бригада імені Чорних Запорожців.

Обговоривши найбільш виразні випадки, коли Росія зазнала відчутних поразок, ми приходимо до висновку про три основні чинники, які сприяють завершенню війн. Ці чинники, на нашу думку, справедливо були усунені від здорового глузду імперськими ідеями кремлівських діячів.

* ресурсний глухий кут: коли витрати на продовження агресії перевищують отримані вигоди або ставлять під загрозу економічну стабільність країни.

* міжнародна ізоляція: неможливість отримати доступ до важливих технологій і фінансових ринків.

* Військовий баланс або домінування супротивника: Росія, як правило, стикається зі своїми межами в тих місцях, де отримує рішучу відсіч, що не під силу подолати навіть за допомогою масованих атак.

Щоб зрозуміти, в якому напрямку Україні слід рухатися, звернемося до висновків, які нещодавно озвучив посол України у Великій Британії під час свого виступу в Chatham House:

* Особа перетворюється на найважливіший ресурс у війні.

* Технології формують стратегію.

* економіка є ключовим фактором успіху;

* союзники визначають довгострокову безпеку.

Чому ми воюємо і чинимо опір?

Зображення: AP Photo/Efrem Lukatsky Крилата ракета FP-5 "Фламінго" під час етапу виготовлення.

Можемо припустити, куди рухатися Україні у пошуку своєї перемоги:

* досягнення технологічної переваги, що передбачає здобуття ресурсів, які компенсують чисельну перевагу супротивника;

* Удари по фінансовій основі та логістичним мережам: ліквідація економічних ресурсів, які підтримують війну, руйнування логістичних систем та ланцюгів постачання, виснаження ресурсів противника, а також безперервна боротьба з нелегальним танкерним флотом.

* дипломатична війна: створення умов, за яких ціна подальшої агресії для кремля буде гарантовано летальною для його режиму. Тут же - санкції, санкції, санкції. Запобігання втомі союзників на тлі нав'язування агресором "гри в довгу";

* Порушення суспільного договору в Російській Федерації: війська агресора вже опинилися в стані серйозної фізичної втоми, фронт потребує додаткових ресурсів, проте політичні наслідки загальної мобілізації можуть виявитися занадто високими. Фінансові мотиви втрачають свою силу, ситуація з безпекою в країні погіршується, регіональна стабільність під загрозою, а економічна передбачуваність зникла.

Якщо подивитися на ситуацію в загальному, нам потрібно буде зробити вибір між виснаженням ресурсів противника та технологічним прогресом України.