Лише через рік і два місяці Герой Сергій Мацюк повернувся до рідного Житомира на щиті.

Міська рада оприлюднила трагічну інформацію.

Сергій Русланович Мацюк

January 28, 1990 - October 23, 2024

Сергій з'явився на світ у Житомирі, в родині, де працювали залізничники. Його батьки з раннього віку прищеплювали йому цінності чесності, порядності, людяності та доброти. Він навчався у ЗОШ №10, яка тепер відома як ліцей №10. Ще в шкільні роки Сергій проявляв яскраву пристрасть до математики, мав численних друзів та користувався щирою повагою серед своїх однолітків.

У 2007 році вступив до Козятинського міжрегіонального вищого професійного училища залізничного транспорту, де здобув фах оператора комп'ютерного набору. Повернувшись до рідного Житомира, працював у рекламній сфері, де реалізовував свої здібності та творчий потенціал.

У 2011 році Сергій створив власну сім'ю. У 2014 році народилася донечка -- його найбільша любов, гордість і світло життя. Попри життєві випробування, Сергій завжди залишався турботливим і люблячим татом.

У 2020 році пандемія COVID-19 кардинально вплинула на життя Сергія — рекламне агентство, в якому він працював, зупинило свою діяльність. Йому довелося перейти в будівельну галузь, працюючи в приватних компаніях, але мрія повернутися до світу реклами залишалася з ним і далі.

З моменту початку повномасштабного вторгнення Росії Сергій сильно бажав стати на захист своєї країни. Проте через проблеми зі здоров'ям деякий час його вважали непридатним до військової служби. Лише в серпні 2024 року він отримав можливість приєднатися до Збройних Сил України. Після проходження військової підготовки Сергій служив стрільцем-санітаром у механізованому підрозділі Першої танкової Сіверської бригади.

19 жовтня 2024 року, під час виконання бойового завдання, екіпаж Сергія натрапив на ворожу міну. Хоча він отримав акубаротравму, завдяки зусиллям своїх побратимів зміг евакуювати іншу техніку і продовжив виконання місії.

20 жовтня 2024 року Сергій востаннє зателефонував. Його фінальні слова були переповнені страхом і болем, але в них також відчувалася безмежна відповідальність і любов до товаришів та близьких. Він не зміг покинути тих, хто на нього сподівався. Незважаючи на власні труднощі, він вирішив діяти, адже не міг вчинити інакше. Це був вибір справжнього Воїна та Людини честі.

1 листопада 2024 року родину охопила жахлива новина — Сергій зник безвісти під час виконання служби в районі Богоявленки на Донеччині. Його близькі зберігали віру і надію, що зможуть знайти його живим, навіть якщо в полоні. Проте у серпні 2025 року результати ДНК-експертизи, які підтвердили найгірші побоювання, зруйнували всі сподівання.

Після тривалого і важкого року з двома місяцями напруженого очікування, сім'я Героя повернулася до рідного міста.

У серцях родини, друзів і побратимів Сергій завжди буде пам'ятатися як яскрава, добра і чуйна особистість, вірний товариш і справжній Герой.

У безмежному смутку родичі, знайомі, друзі та товариші по службі...

Сяюча пам'ять і безсмертна слава Герою!