Ми взяли на себе виклик і мужньо витримуємо всі випробування: третій рік Україна вражає світ своїм героїзмом.

Для мене вторгнення орди стало цілком очікуваним явищем, особливо у світлі моїх розмов зі Світланою Друзенко. Три роки тому я намагався всіма можливими способами донести до співвітчизників, що необхідно готуватися до серйозної війни, а не лише до літніх пікніків. Ті, хто звернув увагу на мої слова, згодом висловлювали свою вдячність.

Таким чином, ПДМШ став одним із перших підрозділів, що розпочали свою діяльність ще в лютому 2022 року. Першу медичну допомогу ми надали пацієнту 28 лютого, коли офіс Міжнародного фонду "Відродження" тимчасово став нашою першою базою під час повномасштабного конфлікту. Я досі впевнений, що цей проєкт був найуспішнішим з усіх ініціатив "соросят" за роки їхньої невдалої стратегії формування "тепличних" активістів та експертів в Україні, які вкрай важко адаптуються до умов жорстокої реальності, в яку нас повертає путін, а нещодавно й Трамп.

Ми прийняли виклик. Коли наші друзі та вороги прогнозували Україні від трьох днів до трьох тижнів існування, минуло вже три роки. Ми все ще тут і не плануємо складати зброю. Незважаючи на труднощі з такими "стратегічними партнерами" і непевними "лідерами" в середині країни, ми витримуємо всі удари, адже це наша земля. І ми її нікому не віддамо – ні путінським загарбникам, ні мародерам на кшталт Трампа, ані своїм зрадникам.

Протягом трьох років ПДМШ з шести сміливців, що вирушили на Схід, перетворився на один із найефективніших медичних підрозділів на передовій, повертаючись до оточеного міста, щоб зустріти величезний потік біженців, який рухався на Захід.

Протягом цих років ми рятували життя в таких містах, як Київ, Ірпінь, Буча, Гостомель, Бородянка, а також на територіях Житомирщини, Харківщини, Миколаївщини, Донеччини, Луганщини та Сумщини. Наша діяльність охоплювала такі населені пункти, як Сєвєродонецьк, Лисичанськ, Бахмут, Часів Яр, Костянтинівка, Слов'янськ, Лиман, Рай-Олександрівка, Велика Новосілка, Грушівка та інші.

Через добрі руки наших медиків-добровольців пройшло більше 47 тисяч пацієнтів, військових та цивільних. Ми плакали від безсилля, коли бачили, як помирають поранені діти, і раділи, коли вдавалося воскресити здавалося б безнадійного українського захисника. Ми будували власні бази на фронті і в тилу, переживали обстріли, тікали від дронів, налагоджували звʼязки з військовими частинами, намагалися вивести зі стану перманентної байдужості міністра охорони здоровʼя, сварилися і мирилися з Командування Медичних сил Збройних Сил України.

Ми співпрацювали з виробниками, щоб створити унікальні медичні автівки. Налагоджували партнерські відносини з донорами, які фінансували ці автівки. Ми впроваджували цифрові рішення для обліку та встановлювали нові стандарти прозорості й відповідальності. Практично щомісяця ми проводжали наших побратимів і сестер до різних підрозділів Збройних Сил України. Але на цьому не зупинялися.

На нашій батьківщині проти нас ініціювали кримінальні провадження, а в злощасному оркостані виносили "судові рішення". Проте ми не зупинялися і продовжували рухатися вперед.

За цей час наші добровольці отримали десятки державних нагород та відомчих відзнак.

Ми постійно шукали нові підходи, стикалися з невдачами, зазнавали поразок, але завжди піднімалися і рухалися вперед до нашої спільної мети - перемоги. Це наша батьківщина, вона належить тільки нам, і ми її нікому не віддамо. Ані агресорам з Кремля, ані мародерам на чолі з Трампом, ані зрадникам серед нас.

Вітаємо з Днем Українського опору всіх тих істинних, на яких базується наша країна. Ми не зламалися. І ніколи не зламаємося!

Слава Україні!!! Вічна пам'ять українським героям!!!

24 лютого відзначає три роки з моменту початку повномасштабного вторгнення Росії. Володимир Путін, який очолює Кремль, оголосив про старт так званої "спеціальної військової операції" з метою "демілітаризації" та "денацифікації" України. Лише за кілька хвилин після цього російські ракети, запущені з території Білорусі та анексованого Криму, завдали ударів по українських аеродромах та військових об'єктах у всій країні. Конфлікт між Росією та Україною, що почався у 2014 році, зайшов у нову, більш інтенсивну стадію.

Росіяни сподівалися на швидке захоплення України, вважаючи, що українці зустрінуть їх з хлібом та сіллю. Проте, вже з перших годин вторгнення, агресор зіткнувся з надзвичайним опором не лише з боку Збройних сил України та Національної гвардії, а й від звичайних громадян, які об'єдналися в загони територіальної оборони, добровольчі формування та волонтерські організації.

На початку війни світ був вражений сміливістю мешканців міст Харківської та Чернігівської областей, які без зброї виходили на вулиці, аби зупинити російську військову техніку. Протести під українськими прапорами тривали більше місяця в окупованих Херсоні, Енергодарі та Мелітополі. Кияни та одесити збирали пляшки, перетворюючи їх на коктейлі Молотова, а звичайні люди, ризикуя власним життям, захоплювали ворожу техніку та зброю, передаючи все це Збройним Силам України. Такі прояви відваги та боротьби українських цивільних осіб стали символом незламності.

Не забувайте підписуватись на "Прямий" у Facebook, Twitter, Telegram і Instagram!