"Мінеральна угода" з США: перший потік американських інвестицій проникає в українські надра, проте майбутнє залишається невизначеним.

Україна володіє значними природними ресурсами, проте також страждає від бюрократичних перешкод і нестабільності судової системи, які заважають розробці корисних копалин вже протягом трьох десятиліть. Усі родовища, які демонструвались інвесторам з США, опинилися в пастці судових розглядів між державними органами та (колишніми?) власниками.

Україна та США у травні підписали масштабну угоду про інвестиції в українські надра, які будуть здійснюватися у паритеті - порівну. І ось вже у вересні прем'єрка Юлія Свириденко оголосила, що у спільний українсько-американський фонд надійшли перші кошти від Міжнародної фінансової корпорації розвитку США (DFC), яка відповідає за внесок США.

Перед цим міністр економіки, довкілля та сільського господарства Олексій Соболєв повідомляв, що у вересні очікується перше зібрання керівництва цього спільного інвестиційного фонду, задля чого американські інвестори прибудуть до нашої країни. І, дійсно, у вересні партнери відвідали родовища на Кіровоградщині та Житомирщині.

Окрім цього, у змаганні щодо створення літієвої ділянки Добра в Кіровоградській області, оголошеному в кінці серпня, планує брати участь компанія TechMet, що належить американському мільярдеру Рональду Лаудеру, частина акцій якої прямо належить урядові США.

Втім, попри ряд дійсно переможних новин, у повітрі вирує питання - а що ж далі? Адже за найперспективніші українські родовища вже йде багаторічна "гризня" у судах, і не схоже, що прихід нових потенційних інвесторів зі США якось вирішить цю проблему.

Протягом більшої частини вересня уряд активно створював атмосферу ентузіазму навколо "мінеральної угоди" з США, укладеної у травні, яка мала розпочати свою практичну реалізацію саме у вересні. Після 17 числа справді з'явилися конкретні деталі, які мали б переконати всіх, що процес освоєння надр просувається у правильному напрямку.

В українських чиновників були не лише оптимістичні заяви, а й конкретні кроки. Наприклад, 27 серпня був оголошений конкурс на укладення угоди щодо розподілу корисних металів на найбільш перспективній літієвій ділянці в Україні, що носить назву Добра. Як повідомляють ЗМІ, в цьому конкурсі братимуть участь не лише традиційні українські компанії, але й новий учасник - TechMet, частка якого належить уряду США, а також відомому американському мільярдеру Рональду Лаудеру та іншим інвесторам, серед яких є представники Катару.

Таким чином, можна стверджувати, що є певний прогрес в контексті "мінеральної угоди". Фахівці та учасники ринку висловлюють позитивні оцінки цієї ініціативи, спрямованої на формування спільного інвестиційного фонду. Ксенія Оринчак, виконавча директорка Національної асоціації добувної промисловості України, охарактеризувала ці перші кроки як "значущий сигнал".

Оголошення про перший внесок у розмірі $75 мільйонів від США до спільного Інвестиційного фонду відновлення України є важливим індикатором. Це підтверджує, що наше партнерство перейшло від слів до конкретних дій, - зазначила вона в коментарі для УНІАН. - Водночас слід усвідомлювати, що ці кошти не призначені для фінансування конкретного проєкту чи лише для видобутку. Це початковий капітал фонду, який Україна також доповнить, довівши загальну суму до $150 мільйонів.

Вона додає, що увага суспільства прикута до розробки надр та покладів критичних мінералів, але це є лише одним з трьох ключових пріоритетів фонду, поряд з енергетикою та інфраструктурою.

Отже, розглядати цей внесок лише як "інвестицію в ресурси" було б дещо неправильно. Це є засобом для фінансування перспективних проектів у цих ключових сферах, - уточнює експертка.

Вона також роз’яснює, які цілі стояли за недавніми візитами американських делегацій до Кіровоградської та Житомирської областей.

Цей етап є невід'ємною частиною стандартного процесу проведення due diligence, що передбачає первинну оцінку можливих інвестиційних об’єктів. Зокрема, проводився аналіз потенціалу Бирзулівського та Лікарівського родовищ титановмісних руд. Це демонструє серйозний і всебічний інтерес, проте остаточні рішення щодо перших проектів будуть ухвалені наглядовою радою фонду лише після затвердження всіх необхідних операційних процедур і відповідно до чітко визначених інвестиційних критеріїв.

Михайло Жернов, незалежний директор американсько-австралійської гірничодобувної компанії Critical Metals Corp, що працює в Україні через компанію "Європейський Літій Україна" та має представництво в Європі під брендом European Lithium, також позитивно оцінює цю "мінеральну угоду".

Безумовно, така співпраця відкриє нові горизонти для відновлення гірничовидобувної індустрії в Україні. Угода включає в себе ряд конкретних заходів. По-перше, планується створення спільного фонду, який вже був заснований і навіть отримав перше фінансування. Наступним кроком стане ревізія всіх родовищ з боку України. Очікується, що це дозволить усунути всі "нерівності" в регуляторній політиці, - зазначає він.

З його слів, українська держава повинна зробити ще значну "домашню роботу".

Слід зазначити, що уряд справді активізував підготовчі заходи для візитів західних інвесторів. 19 вересня Державна служба геології та надр України опублікувала звіт, що містить інформацію про верифікацію запасів стратегічних і критично важливих корисних копалин відповідно до міжнародних класифікаційних систем.

Цей матеріал нагадує не звичайний звіт, а скоріше "вікіпедію для інвесторів", де представлено усі доступні дані про критично важливі копалини в Україні, такі як алюміній, барит, ванадій, германій, графіт, залізо, золото, калійні солі, літій, магнієві солі, марганець, нікель, руди рідкіснометалевих і рідкісноземельних металів, срібло, стронцій, тантал, ніобій, титани та циркон. Цей список справляє враження, адже серед інформації також є фрагменти, які були засекречені ще з радянських часів.

"Перевірка запасів критично важливих і стратегічних корисних копалин відповідно до міжнародних стандартів допоможе Україні стати частиною глобальної системи управління мінеральними ресурсами. Це не тільки сприятиме підвищенню прозорості та надійності інформації, але й зробить нашу країну більш привабливою для інвесторів, а також зміцнить її позицію в забезпеченні сировинної безпеки Європи", - зазначив голова Державної служби геології та надр Олег Гоцинець.

Щоправда, у цій "діжці верифікації", є й "ложка дьогтю" - адже весь процес спирався на архіви. Тобто робився на папері. А головна проблема старих радянських даних полягала якраз у тому, що вони не завжди відповідали реаліям на та під землею.

Ксенія Оринчак підкреслює, що цей звіт є "значущим кроком у напрямку до інвесторів".

"Це дозволяє іноземним компаніям краще сприймати наші дані та збільшує їхню довіру, що, в свою чергу, зменшує ризики для потенційних інвесторів на ранніх стадіях ухвалення рішень," - зазначає вона.

Але ключовим на думку виконавчої директорки НАДПУ є Інвестиційний атлас надрокористувача.

"Він має надавати інвесторам структуровані дані про перспективні ділянки. Що ж до актуальності радянських даних георозвідки, це справедливе зауваження. Безумовно, будь-який серйозний іноземний інвестор буде проводити власні, більш детальні дослідження. Однак не варто повністю знецінювати радянську геологічну спадщину. Вона надає фундаментальне розуміння і вказує на потенціал родовищ", - закликає до об'єктивності експертка.

Михайло Жернов, як представник галузі, теж позитивно оцінює ці інформаційні кроки держави. Адже це полегшує роботу бізнесу.

"Українська геологічна служба має в своєму розпорядженні первинні геологічні дані про родовища. Частина з цих даних була зібрана в період існування СРСР, а інша - вже після здобуття незалежності України. Ця інформація є надзвичайно цінною та слугує важливим індикатором для інвесторів. Ми підтримуємо відміну всіх законодавчих обмежень на її публікацію. Проте, всі родовища, особливо ті, що містять критично важливі матеріали, потребують подальших розвідок відповідно до міжнародних стандартів. Це є звичною практикою для інвесторів", - зазначає керівник гірничо-видобувної компанії.

Проте цього явно недостатньо, щоб спонукати інвесторів активно вкладати свої кошти в наші надра.

"Ринок очікує на вирішення питання щодо володіння землею над родовищами. І, звісно, питання виданих ліцензій у минулому також хвилює ринок, адже завжди було багато спекуляцій на цю тему. Ситуація з ліцензією на ділянку Добру - один з таких прикладів. Чим якісніше українська сторона буде робити "домашню роботу", тим більш захищеними себе відчуватимуть інвестори й легше приходитимуть до України", - зауважує він.

Справді, як бізнес, так і експерти, а також державні органи розглядають конкурс на ділянку Добра як важливий "індикатор" та першу справжню перевірку "мінеральної угоди" зі Сполученими Штатами. Однак ситуація там виявляється досить складною.

Ділянка Добра вважається найбільш перспективним родовищем літію на території, що контролюється Україною. Проте, насправді, це стало швидше її прокляттям, ніж перевагою. З 2018 року процес її розробки виявився майже заблокованим через безперервні судові розгляди між власником спеціального дозволу на видобуток і державою, представленою Держгеонадрами.

Причому суди різних інстанцій приймали суперечливі рішення то на користь бізнесу, то на користь держави, а законотворці та уряд постійно змінювали умови, що перетворило ситуацію на справжній хаос. Хаос - є, а видобутку - досі немає.

Якщо говорити максимально спрощено, то спочатку компанія "Петро-Консалтінг" у 2018 році отримала спецдозвіл без конкурсу, бо тоді діяла норма закону про "апробацію" - тобто ті компанії, які фінансували на родовищі георозвідку, й отримували право на спецдозвіл. Але 2020 року уряд змінив правила та норму про апробацію ліквідував.

Відтоді компанія "Добра" опинилася у правових баталіях, адже "Петро-Консалтінг" неодноразово змінювала свою назву та власників, поки не злилася з австралійсько-американською Critical Metals Corp. У Держгеонадрах також часто змінювалися керівники та підходи до управління дозволами. Держава заявляє, що ця земельна ділянка вже вільна, тому 27 серпня оголосила конкурс на її спільну розробку, в який запрошуються й західні інвестори. Натомість Critical Metals стверджує, що є законними власниками "Доброї", оскільки закон не має зворотної сили.

Цікаво, що це не перший випадок, коли оголошується конкурс. У 2022 році також було запрошено іноземні компанії для участі в проекті "Добра" - тоді до конкурсу приєдналася компанія Privateer Capital Management, зареєстрована в США, без жодних "мінеральних угод".

Для розгляду питання конкурсу була спеціально створена Міжвідомча комісія з організації укладення та виконання угод про розподіл продукції (МВКУРП), що, втім, тоді не призвело до суттєвих зсувів, адже суди продовжувалися. Безпосередньо той "сплеск" активності довкола Доброї був пов'язаний з міжурядовою угодою між Кабінетом міністрів України та ЄС щодо спільного освоєння надр.

Таким чином, виглядає так, що українська держава пропонує продати цю ділянку кожні два-три роки, але безрезультатно, бо її юридичний статус наразі - "все складно". Навіщо? Ну, хоча б тому, що участь у конкурсі вимагає від бізнесу офіційного грошового внеску.

Офіційно оголошено конкурс на укладення угоди щодо розподілу продукції в літієвій ділянці Добра, що розташована в Кіровоградській області. В даний час активно розробляються деталі умов цього конкурсу. Ця ділянка вважається однією з найбільш перспективних в Європі і може стати пілотним проєктом для залучення фінансування з спільного Інвестиційного фонду. За словами Ксенії Оринчак з НАДПУ, інтерес до конкурсу є надзвичайно високим.

За її словами, свою зацікавленість вже офіційно висловили американсько-австралійська компанія Critical Metals (в Україні вона представлена під назвою ТОВ "Європейський Літій Україна") та компанія TechMet, в числі інвесторів якої перебуває Рональд Лаудер.

"Варто зазначити, що американська Корпорація з фінансування міжнародного розвитку (DFC), яка є ключовим партнером у створенні Фонду з боку США, також є акціонером TechMet. Щодо української компанії "УкрЛітійВидобування", то їх участь також є цілком імовірною", - додає експертка.

Але чи не отримає ця угода зі США той же результат (або, скоріше, його відсутність), що й угода з ЄС від 2021 року? Так, у 2022 році розробці надр не сприяла війна, падіння котирувань на літієву сировину через перевиробництво у світі та, раніше, коронакриза й її наслідки.

Але й зараз, відверто, в нас не все гаразд - і з війною, і з нормативно-правовою базою. Хоча, звісно, наявність спільного інвестиційного фонду зі США дещо змінює розклади та дає інвесторам певні гарантії. Проте - далеко не для всіх інвесторів ці переваги однакові.

УНІАН звернувся до українських гравців ринку зі запитанням про їхню участь у новому конкурсі. Компанія "УкрЛітійВидобування" не відповіла на запит, а представники Critical Metals не підтвердили, але й не заперечили своєї участі. Вони лише зазначили, що ділянка вже має своїх законних власників.

"Ми всі бачимо, що аукціон оголошено. Законність його викликає у фахівців багато питань. Бо є законний власник ліцензії. Це приклад неправильної комунікації з ринком та інвестором, що може "потягнути" за собою неприємний шлейф й створити негативний імідж для України, - наголошує незалежний директор Critical Metals. - Компанія Critical Metals дуже уважно вивчає це питання й готується захищати свої законні інтереси як в українському правовому полі, так і у міжнародному".

Схоже на те, що розпочинається новий раунд "судових баталій" за територію Добру. Critical Metals, до складу якої входить українська компанія, що вже інвестувала в геологічну розвідку цієї ділянки, явно не має наміру відступати.

На фоні того, що у секторі Добра вже змагаються три компанії з США, згідно з інформацією в медіа — Critical Metals, TechMet та Privateer Capital Management. Проте останню вже не згадують серед потенційних учасників нового конкурсу (можливо, втомилася від боротьби?). Однак не варто забувати і про українську компанію "УкрЛітійВидобування"...

Взагалі, на цьому тлі викликає питання, чи буде конкуренція за Добру справедливою. Адже важко буде конкурувати всім іншим (хай і за наявності американського капіталу) з тою ж TechMet, яка має серед акціонерів не лише "друга-мільярдера" Дональда Трампа, але й безпосередньо уряд США - через американську Міжнародну фінансову корпорацію розвитку, яка увійшла у капітал формально ірландської TechMet у часи першої каденції Трампа (літій і тоді для нього був пріоритетом).

Факт, що TechMet користується особливою увагою в рамках нинішнього конкурсу, підтверджується неодноразовими згадками про компанію з боку українських урядовців, таких як міністр Соболєв та глава Офісу президента Єрмак у серпні та вересні. Єрмак навіть відкрито "рекламував" Рональда Лаудера і його компанію, зазначивши, що цей проєкт має для нього "надзвичайно важливе значення" і що "він прагне інвестувати в Україну". Чи не постає знову ситуація з конкурсом, в якому бере участь лише один претендент? "Такого ще не було - і ось знову", - зауважив одного разу один відомий політик.

Ксенія Оринчак висловлює думку, що основою функціонування спільного фонду є принцип рівноправного партнерства, тому умови повинні залишатися однаковими для всіх учасників.

Основне питання стосується умов для українського переможця. Основний принцип функціонування спільного інвестиційного фонду полягає у рівноправному партнерстві. Управління фондом здійснюється на основі паритету (по три представники від України та США), і Україна зберігає повний контроль над своїми природними ресурсами, підкреслює пані Оринчак. В угоді щодо створення фонду немає жодних положень, що могли б дискримінувати українського переможця тендеру. Критерії відбору проектів для фінансування є однаковими для всіх: стратегічна важливість для економіки, прозорість власності, потенціал створення нових робочих місць та можливість залучення співфінансування.

Вона зазначає, що основною метою фонду є "підтримка та зростання української економіки".

Отже, можна з упевненістю сказати, що кожна компанія, незалежно від країни її походження, яка успішно пройде прозорий конкурс і відповідатиме вимогам Фонду, має шанс на співпрацю на рівноправних умовах. Успіх української компанії, яка представить найкращі технологічні та фінансові рішення, буде лише віком, - зазначає експерт з надр.

Проте це лише випадок, що стосується ділянки Добрій, яка перетворюється на "пілотний" проєкт у контексті всієї цієї ситуації з "мінеральною угодою". Водночас американські інвестори відвідували й інші родовища в Україні для ознайомлення.

"Американські представники оцінюють усі регіони, що перебувають під контролем України. Вони звернули увагу на об'єкти в Кіровоградській та Житомирській областях. Географія їхніх інтересів охоплює всю територію країни, без винятків," - зазначив на пресконференції міністр економіки, екології та аграрної політики Олексій Соболев.

Йдеться про Бирзулівське та Лікарівське родовища титановмісних руд, розташовані на Кіровоградщині, як зазначає УНІАН, посилаючись на дані НАДПУ. Ситуація тут простіша, ніж на Добрій, але все ж є свої особливості. Адже також мали місце судові розгляди та труднощі з видобутком внаслідок війни. Лише нещодавно видобуток на цих родовищах почав активно відновлюватися.

Так, за Лікарівське родовище у судах сперечалися ТОВ "ВКФ "Велта" та ТОВ "Декарт Мінералс", аж доки вони не уклали угоду щодо поглинання "Велтою" конкурента та не стали спільно розробляти ще й Бирзулівське родовище. І тепер питання - як саме тут будуть залучені інвестори зі США, якщо у цих ділянок вже є діючі власники. Але тут поки що інформації замало.

Процес практичного втілення "мінеральної угоди" зі США справді активний. В першу чергу, робота ведеться в інформаційній сфері та стосується верифікації геологічних даних з різних архівів. Однак існує низка невирішених питань, зокрема, щодо правового регулювання цього бізнесу, отримання дозволів на користування землею та забезпечення прозорості конкурсних процедур, які, здається, знову проводяться з урахуванням інтересів певного "бажаного" учасника.

Нові інвестори можуть зіткнутися з тими ж давніми і "основоположними" викликами, що й їхні попередники. Постійні зміни урядових правил, "нестабільність" законодавства після кожних виборів, а також непослідовність рішень судів різних інстанцій залишаються актуальними проблемами. Протягом останніх тридцяти років ці фактори суттєво гальмували розвиток наших природних ресурсів, а випадки успішних реалізацій, як правило, були швидше винятками, ніж звичайною практикою.

Конкурс на ділянку Добру та інші проекти, які наразі пропонують американським інвесторам, стануть показником того, чи готові ми до серйозного освоєння наших природних ресурсів відповідно до міжнародних стандартів. Оборонна промисловість України вже досягла радянських показників у доларовому еквіваленті, що свідчить про справжнє відродження. Отже, можливо, з нашими надрами ще не все втрачено?