Напередодні того жахливого дня він промовив: "Відчуваю, ніби моє життя добігає кінця": на Сумщині трагічно загинув 41-річний сапер, який також був водієм.

У бою за Україну, її свободу загинув майстер відділення ударних безпілотних авіаційних комплексів взводу безпілотних авіаційних комплексів механізованого батальйону 41-річний Микола Хілько. Про це повідомила Бориспільська міська рада.

Микола виріс в Лимані, містечку у Донецькій області. Закінчивши місцеву загальноосвітню школу, він вирішив продовжити навчання в університеті Харкова на факультеті психології. Перш ніж розпочалося повномасштабне вторгнення, Микола разом із дружиною жив у Бердянську, що в Запорізькій області. Вони будували плани на майбутнє та мріяли про спільне життя. Однак їхні мрії не здійснилися, адже російські окупанти вдерлися до їхнього міста.

Як справжній патріот, Микола не міг змиритися з тим, щоб жити під прапором загарбника, тому без жодних сумнівів вирішив покинути рідні місця. Ця подорож до вільних територій України стала для нього справжнім випробуванням, сповненим труднощів. Пробираючись через ворожі блокпости, він став свідком жахливих і безжальних розправ над цивільними, що здійснювались російськими військовими. Один із неповнолітніх пасажирів його автомобіля також потрапив під загрозу, але Миколі вдалося вмовити окупантів відпустити хлопця.

Ці жахливі образи ще довго залишались у його свідомості, терзали його душу і, водночас, стали тим імпульсом, який спонукав Миколу, щойно він прибув до більш спокійного Житомира, звернутися до військкомату та стати частиною Збройних Сил України.

Донецький, Харківський, Запорізький, Херсонський та Сумський регіони – це лише частина територій, де наш захисник виконував свої бойові завдання. Протягом тривалого періоду він обіймав роль сапера на передовій, але не менш важливою була його діяльність як водія – жоден автомобіль не залишався йому непідвладним. У 2024 році він отримав серйозне поранення, проте, попри всі труднощі, продовжував допомагати товаришам евакуюватися з зони битви. Він ніколи не залишав на полі бою ні поранених, ні загиблих захисників України. За свою відвагу та самовідданість отримав відзнаку Президента України "За оборону України", як зазначають його земляки.

Микола був турботливим сином, тож не дуже багато розповідав своїм батькам, аби не тривожити їх серця. Коротке та обнадійливе: "Все добре! Живий..." Напередодні того страшного дня, під час телефонної розмови так і сказав: "Здається, моє життя закінчилося..." 7 липня 2025 року під час виконання бойового завдання на Сумщині життя героя обірвалося... Тільки тепер вдалося забрати тіло та поховати.

Раніше "ФАКТИ" інформували про трагічну загибель водія-механіка з Прикарпаття, який брав участь у бойових діях на Донеччині з березня 2022 року.