"Nostos. Повернення героїв". На заході, організованому Суспільним, обговорювали способи адаптації військовослужбовців до мирного життя.

Суспільне мовлення створило платформу для дискусії щодо реінтеграції ветеранів у мирне життя.

У березні 2025 року на платформах Суспільного вийшов документальний проєкт "Nostos. Повернення героїв", що складається з дев'яти історій про людей, які повертаються з війни в цивільне життя. Назва проєкту "Nostos. Повернення героїв" походить від жанру давньогрецького епосу, де "nostos" означало повернення героїв додому. У сучасному контексті повернення ветеранів -- це зіткнення з викликами у вигляді медичних комісій, посттравматичного синдрому, соціальної адаптації, розгубленості та нерозуміння суспільства.

12 червня в просторі Genesis Space відбувся захід під назвою "Nostos. Повернення героїв". Цю подію організувало Суспільне у співпраці з громадською організацією "Центр зайнятості вільних людей", правозахисним центром для військовослужбовців "Принцип" та Українським ветеранським фондом. Ведучим заходу виступив ветеран та активіст Олександр "Терен" Будько. Зустріч стала платформою для налагодження зв'язків та обміну думками, де учасники ділилися своїми викликами та наводили приклади, які допомагають військовим легше адаптуватися до життя в цивільному суспільстві.

У заході брали участь бізнеси, засновані ветеранами, і учасники мали шанс придбати різноманітні товари, такі як книги, одяг, посуд, сумки та мед.

Товари, виготовлені ветеранами підприємництва

Генеральна продюсерка цифрових платформ Суспільного Вікторія Мурована під час відкриття заходу підкреслила, що Суспільне постійно висвітлює історії українських ветеранів та ветеранок, а також створює простір для обміну ідеями.

Згідно з прогнозами фахівців, після закінчення війни кількість ветеранів та їхніх родин може зрости до 5-6 мільйонів. Ми вважаємо, що не ветерани повинні адаптуватися до суспільства, а суспільство має пристосуватися до нових реалій, пов'язаних з ветеранами. Це усвідомлення стало основою для створення нового мультимедійного проекту "Nostos. Повернення героїв" — документальних оповідей про повернення людей з війни та їхню інтеграцію в цивільне життя. Історії здатні змінювати, вони мають вплив, — зазначила Вікторія Мурована.

Дмитро Козлов, який є членом правління Суспільного та відповідає за питання управління кадрами, поділився, що проєкт "Nostos. Повернення героїв" став для нього надзвичайно особистим.

"По-перше, я шалено бажаю, щоб мої ще молоді діти відчували впевненість у тому, що з війни повертаються справжні герої, яких шанують та приймають у суспільстві. По-друге, для мене важливо, щоб мій молодший брат повернувся з фронту в середовище, яке буде цінувати, поважати і пишатися ним. Я усвідомлюю, що для якісного повернення героїв додому є чотири ключові елементи: підтримка родини, підтримка суспільства, фізичне здоров'я та наявність роботи. Суспільство має діяти в двох напрямках: створювати контент, який підкреслює героїзм, а також виступати потужним роботодавцем", -- поділився думками Дмитро Козлов.

Про роботу "Superhumans war trauma center", який за словами Олександра "Терена" Будька, є "показником ставлення людини до людини, де витриманий баланс людяності, формальності й поваги" розповіла під час заходу Ольга Руднєва. Вона сказала, що завдання Superhumans -- повертати втрачені можливості, й попри медичну ліцензію Superhumans -- це не лікарня, а випускники -- не пацієнти.

"Людина не може відростити втрачені ногу чи руку. Ми не можемо повернути людині втрачене обличчя. Ми можемо повернути функцію, ми можемо зробити людині інше обличчя й іншу ідентичність, але те обличчя, яке людина мала до поранення, точно не буде таким самим, як раніше. Ми нічого не лікуємо, у нас немає хворих людей. До нас приходять люди, щоб ми повернули їм втрачені можливості. Після двох років нашого існування ми бачимо: наші "супери" роблять те, що ніколи не робили до травми: вони ходять у гори, хоча ніколи раніше не ходили в гори, сідають за кермо, хоча ніколи не їздили, грають у гольф. І мої улюблені дзвінки влітку: чи я можу у своєму протезі стати на вейк? Так, ти можеш у своєму протезі стати на вейк. Ці люди відкривають бізнеси, знімаються в неймовірних фотосесіях, хоча вони до того нічого такого не робили", -- розповіла СЕО "Superhumans war trauma center" Ольга Руднєва.

На підтвердження своїх слів Олександр "Терен" Будько зазначив: "Після поранення я зрозумів, що насправді не втратив, а, навпаки, здобув. Якимось дивовижним чином відкриваються нові горизонти, які були перед нами, але раніше залишалися непоміченими. Я спробував вейксерфінг і відвідав безліч країн. Чому я не зробив цього раніше? Мабуть, через свої ноги, адже після їхньої втрати я зміг це здійснити. Тож шукайте можливості – вони завжди поруч з нами".

Потім він запросив на сцену ветеранів, які поділилися своїм досвідом адаптації до мирного життя та знаходження свого місця в суспільстві.

Свою історію першим поділився ветеран Олександр Деменко. Він є захисником Маріуполя, який пережив російський полон, а після звільнення заснував власну справу під назвою "BPP -- Backpacks for People".

"Полон не є кінцем існування, але й не є способом його збереження. Спочатку я опинився в Оленівці, потім мене перевели до Горлівки, а згодом я потрапив у Таганрог. Я прагну продемонструвати, що полон — це не фінал, а лише момент, з якого починається новий етап життя. Цей час дав мені можливість переосмислити багато речей, я багато розмірковував про те, чим хочу займатися після звільнення. Моя мрія завжди полягала в тому, щоб стати підприємцем. В полоні у мене виникла думка про те, що все, що має значення для військового, може вміститися в одну сумку. Цю ідею я передаю суспільству через свій бренд. Як підприємець, я прагну показати ветеранам, які повертаються до мирного життя, що ніколи не слід здаватися, і важливо оточувати себе людьми, які підтримують." — поділився своїми думками Олександр Деменко.

Свою історію поділився Владислав "Самурай" Єщенко, голова благодійного фонду "Побачимо перемогу" та ветеран, який внаслідок війни втратив зір.

Владислав "Самурай" Єщенко

9 серпня 2022 року, під час виконання службових обов'язків з розмінування протипіхотних мін, відбувся вибух. 84 міни та 10 днів у комі – чи можливо вижити після такого? Так, це можливо! Чи можна через чотири місяці після травми, дізнавшись про неможливість відновлення зору, знову повернутися до активного життя? І так, це можливо! Чи реально за цей час заснувати благодійну організацію і стати її керівником? Звісно, можливо! Чи можливо за період діяльності організації знайти роботу для трьох ветеранів, які повністю втратили зір? Так, це можливо! Ми, напевно, є одними з перших в Україні, хто надав можливість ветеранам з повною втратою зору пройти перекваліфікацію, повернувшись до суспільства та знайти задоволення у роботі поряд зі своїми близькими, — поділився своїм досвідом Владислав "Самурай" Єщенко.

У другій частині програми "Nostos. Повернення героїв" пройшла панельна дискусія під назвою "Працевлаштування як ефективний процес адаптації". Модератором заходу виступила Оксана Філоненко, генеральний директор громадської організації "Центр зайнятості вільних людей".

В інтерв'ю для "Детектора медіа" Оксана Філоненко поділилася своїм досвідом десятирічної роботи в сфері інтеграції ветеранів. Спочатку вона розпочала свою діяльність як волонтер, а тепер очолює громадську організацію. "Моя місія полягає в тому, щоб допомагати ветеранам повернутися до активного трудового життя, знаходити роботу або започатковувати власний бізнес. Ми активно співпрацюємо з іншими громадськими організаціями та роботодавцями, розробляючи комплексні програми реінтеграції в рамках компаній. Проєкт Суспільного безпосередньо стосується нашої професійної діяльності", - зазначила вона.

Вона розповіла, що після повномасштабного вторгнення відчувається більша відкритість суспільства до підтримки й адаптації ветеранів. "Війна, хай як страшно це не звучить, сприяла цій відкритості. Більше людей готові розуміти, приймати й щось робити, щоб ветерани повертались у це середовище, почувалися важливою частиною суспільства", -- розповіла Оксана Філоненко.

Учасники круглого столу на тему "Зайнятість як дієвий етап адаптації"

У панельній дискусії взяли участь: виконавча директорка Українського ветеранського фонду Каріна Дорошенко, керівниця центру адвокації АТ "Укрзалізниця" Олександра Адайнік, HR-директорка компанії Kernel і співзасновниця освітньої платформи "Впливовий HR" Наталія Теряхіна, військовослужбовець та співзасновник правозахисного центру для військових "Принцип" Масі Найєм, а також менеджерка з розвитку в громадській організації НУО "Альянс стійкості" Ксенія Лавріна.

Виконавча директорка Українського ветеранського фонду Каріна Дорошенко поділилася результатами дослідження про виклики та проблеми у сфері працевлаштування та професійної адаптації ветеранів.

"Понад 57% ветеранів зіштовхуються з тим, що мають проблеми з працевлаштуванням, із поверненням на робочі місця. Ключові бар'єри, які вони бачать перед собою, -- це фізичне здоров'я, яке не дозволяє повністю включитися, психоемоційна нестабільність, невідповідний рівень зарплати й дискримінація", -- розповіла Каріна Дорошенко.

Масі Найєм, один із засновників правозахисного центру для військових "Принцип", зазначив, що в нашому суспільстві досі панує чимало стереотипів стосовно ветеранів.

"Ви коли-небудь замислювалися, що найбільше шкодить нашій спільноті? Це наш "шакалячий експрес". Жоден бізнес, який не планує взяти на роботу ветеранів, ніколи не визнає цього публічно. Як можна зменшити розрив між цивільними та військовими? Нам необхідно переосмислити наше ставлення до військових. Слід змінити наші стереотипи. Наприклад, в Україні зараз більше мільйона людей зі зброєю. І чи відчуваємо ми від них реальну загрозу? Ні. Ми зазвичай фокусуємося на тому, що нас розділяє, а потрібно зосередитися на тому, що нас об'єднує. Ми всі українці, і наш спільний ворог один." -- зазначив Масі Найєм.

HR-директор компанії Kernel Наталія Теряхіна розповіла про досвід підприємства в реінтеграції ветеранів, зазначивши, що під час повномасштабного вторгнення цей процес став більш систематизованим.

"Ми проводимо навчальні програми для керівників і команд, які допомагають ефективно спілкуватися та краще розуміти ветеранів. Як HR, я співпрацюю з керівниками, щоб зменшити їхні побоювання та ризики, пов’язані з працевлаштуванням ветеранів. Це не нав’язування, а, скоріше, результат відкритого діалогу. Компанія Kernel продовжує виплачувати заробітну плату мобілізованим співробітникам (у нас близько 900 таких працівників, з яких 176 вже повернулися до роботи). Ідеться не лише про фінансову підтримку, а й про втілення корпоративних цінностей. Коли компанія виявляє повагу до мобілізованих, це позитивно впливає на атмосферу в колективі," – зазначила Наталія Теряхіна.

Ксенія Лавріна, менеджерка з розвитку програми "Альянс стійкості", розповіла про свій досвід залучення ветеранів до роботи у власному приватному закладі – дитячому садку скандинавського стилю.

"У листопаді 2023 року ми розмістили офіційну вакансію, що шукаємо ветерана без освіти на посаду виховника в дитячий садок. Мені прийшло три тисячі повідомлень, у яких було написано: "Ви що, здуріли?!". Мене захейтили навіть жінки. І за шість місяців ми не отримали жодного фідбеку. А потім сюжет про це зняло "Суспільне Житомир", після якого на вакансію відгукнулося троє ветеранів. Мені дзвонить хлопець і каже: "Я хочу до вас на роботу". Я вже сама від здивування мало не відповіла: "Ти серйозно?". Він прийшов і лишився у нас на вісім місяців. Йому потрібно було відчути, що він живий, що він повернувся, а через ці вісім місяців він вирішив відкрити свій бізнес. Але приходить до нас у гості, діти за ним дуже сумують", -- розповіла Ксенія Лавріна.

Водночас вона зазначає, що реалізуючи цю ідею, команда стикнулася зі стигматизацією в суспільстві. "Після того як ми найняли ветерана, наші продажі знизилися на 45%. Батьки перестали приводити своїх дітей, оскільки нас почали вважати 'білими воронами'", — розповідає Ксенія Лавріна.

Олександра Адайнік, керівниця центру адвокації "Укрзалізниці", поділилася досвідом, який включає як позитивні, так і негативні моменти у працевлаштуванні ветеранів. "У нашій установі, як-от 'Укрзалізниця', інтеграція людей з інвалідністю в робочий процес є справжнім викликом. Наприклад, ми мали випадок, коли для комфортної роботи одного з працівників довелося повністю модифікувати локомотив. Натомість, був і невдалий досвід: ми підготували робоче місце для ветерана, який повернувся з фронту, але висновок медичної комісії не дав дозволу на роботу – лише 'дозволена легка робота вдома'. Що можна запропонувати людині, яка все життя працювала фізично на відкритому повітрі? Він прагне повернутися до роботи, до своєї команди. Ми боролися за його права, але, на жаль, не змогли досягти успіху", – зазначила Олександра Адайнік.

Підсумовуючи результати заходу "Nostos. Повернення героїв", Олександр "Терен" Будько поділився на своїй соціальній платформі, що ініціював опитування на тему: "Чи повинні ветерани адаптуватися до суспільства, або ж суспільство має пристосуватися до ветеранів?". "Відповіді на це питання показали, що необхідно адаптуватися всім, враховуючи обставини. Ми повинні підтримувати один одного в цей складний час. Маємо стати єдиною командою, яка йде вперед, адже в нас немає іншого вибору", — зазначив Олександр "Терен" Будько.

Учасники заходу "Nostos. Повернення героїв"

Олександр "Терен" Будько разом із учасниками події

Відкрити для себе розповіді героїв або поділитися власними переживаннями можна на спеціальній сторінці проєкту Суспільного "Nostos. Повернення героїв".