"Погляд з Азовсталі". Де нині перебуває Дмитро Козацький, чиє зображення на початку війни стало символом для всього світу?

Що можна сказати про Дмитра "Ореста" Козацького?

Дмитро, 28 років, родом з Малина в Житомирській області. Він здобував освіту графічного дизайнера у Вищій школі інформаційних технологій та менеджменту в Ряшеві, Польща, але вирішив залишити навчання та повернутися в Україну, щоб долучитися до Революції Гідності. Наразі він навчається на факультеті політології в Національному університеті "Острозька академія".

Дмитро змалку любив фотографувати, спершу знімав природу, згодом почав фотографувати людей. Базові знання із фотографії здобув у місцевому гуртку в Малині, а майстром його зробили роки досвіду.

Дмитро захоплюється фотографією з раннього віку (фото: instagram.com/kztsky)

Дмитро в період служби у 2018 році (джерело: instagram.com/kztsky)

У 2015 році Дмитро приєднався до Національної гвардії України та переїхав до Маріуполя. У 2017 році він перейшов до полку "Азов", де спочатку виконував обов'язки зв'язківця, а згодом отримав посаду прес-офіцера.

Початок великомасштабного вторгнення Козацького застави у Маріуполі розпочався 1 березня 2022 року. У цей час "Орест" разом зі своїми товаришами знаходився на території "Азовсталі". Він зізнається, що не брав участі в бойових операціях, оскільки його обов'язком було забезпечення комунікації полку, а також документування життя бійців у бункері через фотографії.

"Коли я навчався у Польщі, вечорами я запаковував у великий рюкзак безліч книг і мчав на стадіон, мріючи стати військовим кореспондентом. Тоді мені й на думку не спадало, що це колись може здійснитися," - ділився спогадами "Орест".

"Орест" у Маріуполі на початку повномасштабного вторгнення (фото: instagram.com/kztsky)

Фото поранених у польовому шпиталі на "Азовсталі", які зробив Дмитро, облетіли увесь світ. Найвідомішим знімком з Азовсталі стало фото "Світло переможе" - на ньому зафіксований сам "Орест" під сонячним світлом, яке пробивалось крізь розбомблений дах бункера. Цей знімок визнали одним з найкращих у 2022 році за версією газети "The Guardian", також він увійшов до списку "100 найкращих фотографій 2022 року" за версією журналу "Time".

"Я вирушив робити фотографії поранених, переходячи з одного бункера в інший, і раптом у коридорі помітив цей промінь світла. У той момент у моєму серці також зародилася іскра надії, що все налагодиться," - поділився Дмитро.

У 2022 році цей кадр вибрали для обкладинки фотокниги українських та американських фотографів зі знімками російсько-української війни. Потім Дмитра запросили у США, де він презентував цю книгу на численних заходах.

"Світло здобуде перемогу" - одне з найзнаковіших зображень з "Азовсталі" (джерело: instagram.com/kztsky)

Перед тим, як залишити бункер, Дмитро встиг викласти свої знімки у соціальні мережі, закликаючи всіх ділитися ними, щоб продемонструвати світові справжні обставини війни в Україні. Завдяки цим фотографіям Козацький отримав прізвисько "Очі Азовсталі".

"Вдячний за прихисток "Азовсталь" - цей простір став водночас і моєю загибеллю, і моїм відродженням. Поки я залишаюсь у полоні, надішлю вам фотографії в найвищій якості. Будь ласка, надсилайте їх на всі можливі журналістські нагороди та фотоконкурси. Якщо я здобуду якусь нагороду, це буде приємним моментом після мого звільнення. Дякую всім за вашу підтримку. До скорої зустрічі", - написав тоді Дмитро.

За свої фото Дмитро згодом отримав золоту медаль міжнародного конкурсу репортерської фотографії "Live press FOTO" і спеціальну нагороду польської фотопремії "Grand Press Photo 2022". А за особисту мужність і вірність присязі йому вручили медаль "За військову службу Україні".

Зображення з "Азовсталі" (фото: Дмитро Козацький/Azov.media)

Дмитро провів чотири місяці в полоні в Росії. За цей період він втратив 14 кілограмів, і після звільнення йому довелося проходити реабілітацію на протязі трьох місяців. У грудні 2022 року Дмитро оголосив про свій вихід з "Азову".

"Я більше не є бійцем полку 'Азов', не виконую обов'язки прес-офіцера і жодним чином не представляю цей підрозділ. Вдячний 'Азову' за неймовірний досвід, за чудових друзів і за тих героїв, які боролися, борються і продовжать боротися за нашу країну. Це були найкращі роки моєї військової служби, але настав час рухатись вперед", - зазначив Козацький.

Зараз Дмитро працює фотографом у Міністерстві оборони, знімає офіційні події. Іноді фотографує для соціальних та волонтерських проектів, які стосуються військових та їхніх родин. Зокрема, долучився до проекту "Сталева врода", де фотографував матерів, дружин та сестер оборонців Маріуполя. А також знімав поранених захисників у центрі "Незламні".

Дмитро регулярно проводить фотовиставки. Наприклад, цього літа відбулася експозиція "Очі Маріуполя" в Острозі, а до цього він організував персональну виставку у Рівному.

Дмитро під час відкриття виставки в Острозі (зображення: Instagram/kztsky)

Дмитро в ряді інтерв'ю підкреслює, що не бажає бути "заручником" декількох своїх знімків, тому продовжує свою творчу діяльність. Проте, за його власними словами, найзначнішу фотографію свого життя він ще не створив.

"Коли мене питають, яке моє найголовніше фото, я завжди кажу, що його ще нема, а я зроблю це фото у день нашої перемоги", - каже "Орест".

Дмитро Козацький займається фотографією (джерело: Instagram/kztsky)

Наразі Дмитро разом із товаришами та небайдужими українцями регулярно організовує акції Free Azov, щоб підвищити обізнаність суспільства про проблему полонених і пришвидшити їх повернення з російського полону.

"У даний момент моя найважливіша мрія полягає в тому, щоб відвідати обмін побратимів, зустрітися з усіма і обійняти їх", - поділився Дмитро в інтерв'ю.