Осінні військові навчання Росії в Білорусі: ключові аспекти для спостереження

військовий експерт, екс-речник Генерального штабу Збройних сил України

У вересні 2025 року Росія та Білорусь мають намір організувати спільні військові маневри під назвою "Запад-2025". Хоча нещодавно в Білорусі повідомили про можливість переміщення навчань вглиб території через так звану агресивну поведінку Польщі та Литви, НАТО уважно слідкує за військовими діями Росії, зокрема за проведенням військових тренувань.

Обговорюючи можливі загрози, які можуть виникнути внаслідок таких військових маневрів, важливо відзначити, що все залежить від обсягу ресурсів, які планує залучити Російська Федерація. На даний момент говорити про це ще рано. Наприклад, у Литві зазначили, що цьогорічні навчання, що проводяться спільно з Білоруссю, будуть принаймні вдвічі меншими за масштабами в порівнянні з 2021 роком, коли відбулося повномасштабне вторгнення Росії в Україну. Варто пам'ятати, що до лютого 2022 року на території Білорусі ворог зосередив близько 40 тисяч військових, які згодом атакували Київську та Житомирську області.

Наступним важливим аспектом є те, що локації для навчань "Запад-2025" на даний момент ще не остаточно затверджені.

Тобто, немає чіткого розуміння, чи буде це відбуватися безпосередньо в прикордонні з Україною, чи все ж таки в тих регіонах, які ближче до країн Балтії, чи до Польщі.

Загалом, на мою думку, росіянам не вигідно відкривати другий фронт. У них для цього зараз немає ресурсів. Тобто, вони просто не витягнуть таку війну. І це розуміємо не лише ми.

Чому зараз настільки вільно почувається Азербайджан? Тому що, з одного боку, він має серйозну військово-технічну підтримку з боку Туреччини. А з іншого боку, він чітко розуміє, що у Путіна немає ресурсів, щоб відкривати фронт десь в напрямку на Азербайджан.

Ситуація в країнах Балтії є дуже подібною. Російська Федерація повинна інвестувати значно більше ресурсів та зусиль, якщо хоче мати хоч якісь незначні шанси на те, щоб суттєво змінити свої дії і зберегти вплив як в Україні, так і в Балтійських країнах.

Однак це не означає, що Російська Федерація не буде використовувати провокаційні дії (можливо, не в найближчий час, але в майбутньому).

Суть полягає в тому, що непослідовна і дещо слабка позиція Північноатлантичного альянсу, яка не здатна швидко реагувати на виклики сучасних конфліктів, може послужити певним сигналом або стимулом для Путіна. І не слід виключати можливість того, що він може спробувати скористатися цією вразливістю.

Приміром, вже неодноразово (і не випадково) траплялися історії із потраплянням в країни Балтії, в Польщу російських безпілотників. Ба більше, бувало, що на територію країн, які є учасниками НАТО, приміром, в Румунію, залітали російські ракети. І де відповідна реакція Північноатлантичного альянсу?

Відповідь на ситуацію зводилась лише до засудження та беззмістовних висловлювань. Проте жодних реальних заходів, які б примусили Росію до миру, не було вжито. Як результат, Росія та її лідер Путін продовжують діяти так, як їм це дозволяється. Якщо російський диктатор відчуває певну впевненість через те, що НАТО не реагує на його провокації в Європі, це може призвести до збільшення таких інцидентів.

Я все ще дотримуюсь переконання, що НАТО є організацією, яка за своєю суттю не має реальної сили та сенсу.

Чому так сталося? Справа в тому, що в 2014 році українські підрозділи морської піхоти, розташовані у Феодосії, входили до складу Сил негайного реагування НАТО. Відповідно до угод, країни Північноатлантичного альянсу мали бути готові надати свій контингент, зокрема Сили негайного реагування, у разі виникнення кризових ситуацій в Україні. І ось, коли відбулася анексія Криму, я, як свідок тих драматичних подій, можу стверджувати, що жоден солдат НАТО не з'явився ані в Криму, ані в Севастополі в той час, хоча це було передбачено протоколами.

Ось чому я не став би обманювати себе надіями на захист у вигляді "парасольки НАТО". Найвірогідніше, що перший удар Росії, якщо він станеся на території країн, пов’язаних з Північноатлантичним альянсом, виявиться досить ефективним – на початковому етапі НАТО може зазнати поразки від Росії.

Так, зрештою вони зберуться і будуть реагувати на ситуацію. Але сьогодні стримування РФ на цьому напрямку лежить цілком на Силах оборони України.