Залишаємо в пам'яті! Виходимо на перемогу!

У День пам'яті та перемоги Україна звикла виявляти шану людям, які протистояли нацизму. Цей день є нагодою визнати заслуги всіх, хто боровся з нацистським режимом, а також вшанувати пам'ять загиблих солдатів і жертв однієї з найкривавіших та найжорстокіших воєн в історії людства.

Друга світова розпочалася внаслідок домовленостей двох тоталітарних режимів: націонал-соціалістичного (нацистського) у Німеччині й комуністичного в СРСР, а також мовчазного небажання найпотужніших держав світу чинити спротив агресорам. У 1939-1945 роках обидва тоталітарні режими вчинили на українській землі численні злочини проти людяності, воєнні злочини та злочини геноциду, внаслідок чого український, єврейський, кримськотатарський та інші народи, що жили в межах території сучасної України, зазнали величезних втрат.

Протягом війни з Україною було мобілізовано приблизно 7 мільйонів людей до лав Червоної армії. Половина з них загинула, а серед тих, хто вижив, кожен другий зазнав інвалідності.

Майже всі українські підприємства були переорієнтовані на потреби оборони. Українська земля була одним із основних театрів воєнних дій, місцем масштабних битв і найзапеклішого спротиву.

Вигнання нацистських загарбників не принесло Україні справжньої свободи, а призвело до відновлення комуністичного терору. Це проявлялося у жорстоких акціях "чорносвитників", депортації кримських татар та інших народів з Криму, масовому штучному голоді в 1946-1947 роках, відновленні репресій, повторній радянізації західної України, а також у спробах знищення Української автокефальної православної та Української греко-католицької церков.

У цій війні загинуло більше восьми мільйонів українців та представників інших національностей, що мешкали на нашій території. Загалом, Друга світова війна забрала життя від 50 до 85 мільйонів осіб по всьому світу.

Війна тривала шість років. Перемога над нацизмом була здобута завдяки взаємній підтримці, мобілізації суспільства, консолідації сил та солідарності між народами. Це вимагало повного переосмислення економічних, політичних і соціальних структур на користь боротьби зі злом. Щоб забезпечити дотримання міжнародних норм і уникнути нових війн, геноцидів та порушень прав людини, держави-переможці заснували Організацію Об'єднаних Націй, до якої Україна приєдналася як один із засновників.

Жодна нація не має права вважати себе єдиним героєм у боротьбі з нацизмом. Ця перемога стала результатом невимовних зусиль багатьох країн та тисячі людей.

Так само неприпустимими є спроби прикриватися моральним авторитетом переможця в Другій світовій для реваншизму. Пам'ять про війну - це не культ перемоги, а вміння цінувати мир, категоричний і безкомпромісний захист його всіма розумними засобами, а також виховання сміливості та принциповості у боротьбі з ворогом.

Після нацизму та комунізму людство зіткнулося з новою агресивною ідеологією, що несе загрозу - це російська версія нацизму, відома як рашизм. Вона ставить під загрозу не тільки незалежність та суверенітет нашої країни, але й міжнародний правопорядок, а також безпеку всього світу і принципи демократії. Основою рашизму стало привласнення Російською Федерацією статусу "головного переможця", що призвело до перетворення перемоги над нацизмом на культ, який підтримує пропаганду війни.

Сьогодні українці, тримаючи зброю в руках, захищають не лише свою країну, а й усю Європу від російської агресії, відкриваючи можливість для побудови більш стабільного миру та нової, справедливішої системи глобальної безпеки. Для досягнення цієї мети необхідно здобути перемогу над Росією, відновити територіальну цілісність України та запобігти майбутнім проявам російського імперіалізму щодо будь-якої країни на планеті. В умовах нинішньої агресії єдиним шляхом до відновлення миру є перемога над загарбником.

Важливо пам'ятати, що слабкість, страх і нерішучість міжнародної спільноти завжди заохочували агресорів до все більшого розмаху злочинів. Сьогодні світове співтовариство має змогу спертися на той гіркий досвід та історичні уроки для прийняття адекватних безпекових рішень, зокрема щодо російської агресії проти України.

23 серпня 1939 року між СРСР та Німеччиною був укладений Договір про ненапад, відомий як пакт Молотова-Ріббентропа. У таємному додатку до цього документа два авторитарних лідери погодили свої імперські амбіції, що стосувалися територіально-політичного перерозподілу, початком якого стало вторгнення в Польщу.

Через змову між Гітлером і Сталіним українці відчули наслідки війни вже 1 вересня 1939 року, коли нацистська Німеччина вторглася в Польщу, а німецька авіація здійснила бомбардування Львова та інших міст Галичини.

Гітлер підбурював Сталіна на негайний вступ до Польщі, погрожуючи у разі зволікання проголосити західноукраїнську державу. Тож 11 вересня 1939 року СРСР створив Білоруський та Український фронти, а 17 вересня Червона армія перетнула польський кордон. Того ж дня СРСР окупував західну Україну. Таким чином, від початку війни і до 22 червня 1941 року СРСР і Німеччина були союзниками і несуть спільну відповідальність за розв'язання Другої світової війни.

"18 грудня 1940 року Гітлер підписав план "Барбаросса" - наступальної операції проти СРСР. Уночі 22 червня 1941 року німецька авіація вже бомбила Житомир, Київ, Одесу, Севастополь та інші міста".

Як гітлерівська Німеччина, так і сталінський Радянський Союз відчували глибоку недовіру один до одного та розробляли плани несподіваного нападу. 18 грудня 1940 року Гітлер затвердив план "Барбаросса", що передбачав військову операцію проти СРСР. Отримавши інформацію про підготовку нацистського вторгнення, радянське командування почало вживати деякі превентивні заходи. Проте, через бажання кремлівського керівництва уникнути провокацій, Червона армія не встигла належно підготуватися до атаки. Таким чином, 22 червня 1941 року розпочалася німецько-радянська війна, і СРСР перетворився з союзника на запеклого супротивника Німеччини.

Перший рік конфлікту обернувся для Червоної армії справжньою катастрофою. Супротивник впевнено просував свої позиції на сході. Лише через рік і один місяць Україна опинилася під повною окупацією нацистської Німеччини, яка видавала себе за визволительку від більшовизму та московського гніту. Однак насправді нацисти планували перетворити Україну на сировинну колонію, вчиняючи масові злочини проти українського народу.

Виведення гітлерівських військ з українських земель розпочалося 18 грудня 1942 року, коли червоні армійці зайняли село Півнівка в Луганській області. Навесні 1944 року вдалося зламати німецьку оборону в Карпатах. Остаточне вигнання нацистів з української території відбулося в листопаді 1944 року.

Радянські війська дісталися кордону з Румунією і Словаччиною. Бої перемістилися до Європи. Так, у Віденській операції брали участь 2-й і 3-й Українські фронти та Дунайська флотилія. Тоді німців було вигнано із західної Угорщини та східної Австрії. Однією із завершальних стала Берлінська операція. Для штурму столиці Німеччини спрямували 1-й, 2-й Білоруські та 1-й Український фронти. У ніч на 1 травня 1945 року українець Олексій Берест разом із Мелітоном Кантарією та Михайлом Єгоровим встановив прапор Перемоги над рейхстагом. 8 травня 1945 року о 22:43 за центральноєвропейським часом у передмісті Берліна підписано Акт про капітуляцію Німеччини.

Прямі людські втрати України у Другій світовій становлять понад 8 мільйонів осіб, економічні - 285 мільйонів тогочасних рублів. Обидва тоталітарні режими не рахувалися із життями людей на українських теренах.

Всі знають про жахливі злочини нацистів на території України, такі як Голокост, масові розстріли мирних жителів, спалення сіл і депортації. Проте, багато злочинів, скоєних під час комуністичного режиму, залишалися в тіні. Це стосується розстрілів політичних в'язнів у тюрмах Західної України в червні-липні 1941 року, підриву центру Києва та греблі ДніпроГЕС у 1941 році, а також знищення поранених червоноармійців в Одесі, які були скинуті в море разом із санітарними автомобілями. Крім того, Україна відіграла важливу роль у завершенні Другої світової війни: 2 вересня 1945 року генерал Кузьма Дерев'янко з Уманщини, представляючи СРСР, прийняв беззастережну капітуляцію Японії.

Протягом Другої світової війни території України пережили два хвилі бойових дій. Тактика спаленої землі була впроваджена спочатку радянською Червоною армією під час її відступу на схід, а пізніше - військами Третього Рейху, які відступали на захід.

Необхідно усвідомити, що недолік рішучості, страх і слабкість міжнародних організацій завжди спонукали агресорів до розширення своїх злочинних дій. Сьогодні світ має можливість використати цей гіркий досвід та історичні уроки для формування ефективних заходів безпеки у відповідь на російську агресію проти України.